ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2-а-2652/10/2208 Головуючий у 1-й інстанції: Гладій Л.М.
Суддя-доповідач: Кузьмишин В.М.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 липня 2011 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Кузьмишина Віталія Миколайовича
суддів: Мельник-Томенко Жанни Миколаївни, Залімського Ігоря Геннадійовича
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Кам'янець-Подільському Хмельницької області на постанову Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 06 грудня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Кам'янець-Подільському Хмельницької області про визнання дій протиправними та зобов'язання нарахування та виплати недоплаченої соціальної допомоги, -
В С Т А Н О В И В :
До Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області звернулась ОСОБА_2 з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Кам'янець-Подільському Хмельницької області про визнання дій протиправними та зобов'язання нарахувати та виплати недоплачену соціальну допомогу.
Постановою Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області позов задоволено частково: визнано дії управління Пенсійного фонду України в м. Кам'янець-Подільському Хмельницької області щодо виплати ОСОБА_2 надбавки до пенсії як дитині війни в розмірі, меншому, ніж це передбачено ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 12 травня 2010 року по 31 жовтня 2010 року неправомірними; зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м. Кам'янець-Подільському Хмельницької області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 недоплачену надбавку до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за період з 12 травня 2010 року по 31 жовтня 2010 року включно з врахуванням виплачених сум; присуджено з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 3 грн. 40 коп. судового збору; в решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
Згідно ч.3 п.1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може провести розгляд справи в порядку письмового провадження, якщо апеляційна скарга була подана на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження.
Враховуючи те, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення спору, колегія суддів приходить до висновку про можливість провести розгляд справи в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” має статус дитини війни і має право відповідно до статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” на підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
На момент звернення позивача до суду, нарахування доплати до пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень статті 6 вищезазначеного Закону відповідачем не здійснено, у зв’язку з чим позивач звернулась до суду за захистом своїх прав.
Всупереч статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалась відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Закон України “Про соціальний захист дітей війни” має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530. Отже, відповідач не правомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено статтею 6 зазначеного Закону.
Своїми діями відповідач допустив звуження змісту та обсягу прав та свобод позивача, передбачених статтею 22 Конституції України, в якій зазначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Виходячи з приписів частини 2 статті 152 Конституції України та дати ухвалення рішень Конституційним Судом України, колегія суддів погоджується з висновками суду, щодо наявності у відповідача обов’язку нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
При цьому, задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції не вірно застосував норми процесуального права.
Так, відповідно до частини 2 статті 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, право позивача на отримання щомісячної державної соціальної допомоги у вигляді підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком підлягає захисту за період з 12.05.2010 року, оскільки позов подано до суду 12.11.2010 року.
Судовою інстанцією достовірно встановлено, що позивачу, як дитині війни, зазначеними Законами передбачено довічну щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, яка в силу ст. 22 Конституції України обмежена або скасована бути не може. Тобто суд, визнавши незаконними дії та зобов’язавши управління Пенсійного фонду здійснити перерахунок пенсії позивачу не звернув увагу на той факт, що право позивача на таку соціальну допомогу не зникло, а продовжує існувати.
Також суд вважає за необхідне пояснити наступне: відповідно до чинного законодавства, пенсія є періодичним платежем, виплата якої, за загальним правилом, не обмежена у часі. А тому, колегія суддів, вирішуючи питання про нарахування та виплату пенсії позивачу, не має підстав обмежувати орган, відповідальний за здійснення їх нарахування і виплати, певним часовим проміжком.
На думку колегії суддів, порушене право позивача слід захистити таким чином, щоб запобігти виникненню умов, які становлять таке порушення та не допустити подальшого існування таких умов. Тобто, слід зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м. Кам'янець-Подільському Хмельницької області нараховувати та щомісячно виплачувати передбачену ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" державну соціальну допомогу в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком починаючи з 16 травня 2010 року по день втрати права на таку пільгу.
При цьому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що розмір мінімальної пенсії за віком необхідно обраховувати відповідно до частини 1 статті 28 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Право позивача на отримання підвищення до пенсії відповідно до вимог статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни" не залежить від наявності чи відсутності грошових коштів та належного фінансування, таке право надане державою і закріплено Законом України “Про соціальний захист дітей війни”.
Оскільки таке право декларовано державою, то відповідно держава, через створені нею органи, в даному випадку органи Пенсійного фонду України, і несе обов’язок по своєчасній та повній виплаті підвищення до пенсії саме у розмірах, які нею ж визначені та закріплені в Законі.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 201, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Кам'янець-Подільському Хмельницької області задовольнити частково.
Постанову Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 06 грудня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Кам'янець-Подільському Хмельницької області про визнання дій протиправними та зобов'язання нарахування та виплати недоплаченої соціальної допомоги, - змінити.
Абзац 2 та 3 резолютивної частини постанови викласти у наступній редакції:
Визнати протиправними дії та зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Кам'янець-Подільському Хмельницької області нарахувати та виплати ОСОБА_2 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбачене ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", за період з 16 травня 2010 року до втрати права на таку пільгу з врахуванням ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та виплачених сум.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.
Головуючий Кузьмишин Віталій Миколайович
Судді Мельник-Томенко Жанна Миколаївна
Залімський Ігор Геннадійович