Справа № 22-ц-277 Головуючий у 1-й інстанції Бойко В.Б.
Категорія 5 Суддя-доповідач Ведмедь Н.І.
У Х В А Л А
іменем України
28 лютого 2008 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області у складі:
головуючого - Смирнової Т.В.,
суддів - Ведмедь Н.І., Ільченко О.Ю.,
з участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.
та осіб, які приймають участь у справі : позивача, відповідачів, їх представників та представника головного управління юстиції у Сумській області
розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , ОСОБА_3
на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 27 грудня 2007 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, головного управління юстиції у Сумській області, треті особи : Перша Сумська державна нотаріальна контора, Комунальне підприємство “ Сумське міське бюро технічної інвентаризації”, -
про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, визнання права власності на частину будівель, -
В С Т А Н О В И Л А :
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 27 грудня 2007 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Визнано частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане 02.02.2005 року нотаріусом першої Сумської державної нотаріальної контори Сумської області Черняк М.В., за реєстровим № 5-21 в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на 40/100 частин надвірних, господарчих та побутових будівель : кухні “Б”, вбиральні “Г”, огорожі “ -5”, що знаходяться в АДРЕСА_1.
Визнано за ОСОБА_4. право власності на 40/100 частин домоволодіння і на 2/3 частини кухні “Б”, 1/2 частину вбиральні “Г”, 1/2 частину огорожі “ 1-5” що знаходяться в АДРЕСА_1.
Вирішено питання про стягнення судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2. та ОСОБА_3 не погоджуються з рішенням суду, посилаються на його необгрунтованість, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.
Зокрема, вказують на те, що суд не звернув увагу на те, що рішення суду від 20.01.1984 року фактично виконане не було, а саме: не були виконані роботи по переобладнанню, а також в МБТІ не було зареєстровано право власності на батьком позивачки на частку надвірних будівель, виділених йому за рішенням суду.
Крім того, зазначає, що протягом багатьох років ОСОБА_5., батько позивачки, не користувався кухнею і вбиральнею, а зазначені будівлі перебувають у фактичному користуванні власників 60/100 часток будинку за цивільно- правовими угодами.
Вважає, що ОСОБА_5. не набув права власності на частки надвірних будівель, вказаних в рішенні суду.
З цих підстав просить скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Головне управління юстиції у Сумській області та позивачка ОСОБА_1 в своїх запереченнях не погоджуються з доводами апеляційної скарги та просять відмовити у її задоволенні, посилаючись на те, що рішення суду 1984 року є правовстановлюючим документом і повинно було нотаріусом взято до уваги при видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом.
Судом першої інстанції встановлено , що рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 20.01.1984 року шлюб між батьками позивачки було розірвано та проведено розподіл спільного майна подружжя, відповідно до якого за ОСОБА_5., батьком позивачки , було визнано право власності на 40/100 частин домоволодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1 , 2/3 частини кухні “Б”, 1/2 частина вбиральні “Г” та 1/2 частина огорожі “ 1-5” ( а.с.6-7).
В 2002 році ОСОБА_5. склав на користь позивачки заповіт, а ІНФОРМАЦІЯ_1 він помер.
02.02.2005 року нотаріусом першої Сумської державної нотаріальної контори Сумської області було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, де зазначено , що позивачка успадкувала 40/100 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних , господарчих та побутових будівель, що належали померлому ( а.с. 8).
Перевіривши рішення в межах доводів апеляційної скарги , вивчивши матеріали справи , вислухавши пояснення сторін , колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступних підстав.
Суд першої інстанції вірно з'ясував спірні правовідносини, повно, всебічно встановив обставини, що мають значення для справи у відповідності зі ст. 212 ч. 1 ЦПК України, дослідив всі наявні докази в справі та дав їм оцінку, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні.
В апеляційній скарзі не наведені обставини та докази, які б ставили під сумнів законність рішення суду першої інстанції.
Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, вважав, що в даній справі порушені майнові права позивачки, внаслідок помилки, що була допущена нотаріусом при зазначенні надвірних будівель в свідоцтві про право на спадщину за заповітом.
Судова колегія погоджується з такими висновками суду, оскільки вони узгоджуються з матеріалами справи та відповідають діючому законодавству.
Посилання апелянта на те, що рішення Зарічного районного суду м. Суми від 20.01.1984 року фактично не виконано, оскільки не були зроблені
переобладнання в кухні , яка має один вхід і реально не поділена, не є підставою вважати , що батько позивачки втратив право власності на зазначені будівлі, в тому числі і кухні.
Із інвентарної справи КП “Сумське міське БТІ” вбачається , що за ОСОБА_5 було зареєстровано право власності на частину будинку та надвірні будівлі на підставі дублікату договору про надання в безстрокове користування земельною ділянкою від 30.11.2004 р., рішення Зарічного райсуду м. Суми від 20.01.1984 року та акту про закінчення будівництва від 04.09.85 р., затвердженого рішенням Зарічного райвиконкому від 17.09.85 р. за № 332, тому доводи апелянта про те, що в БТІ не зареєстровано право власності на частини надвірних будівель, виділених йому за рішенням суду є безпідставними.
Колегія суддів не може врахувати доводи апелянтів про те, що ОСОБА_5 не користувався кухнею та вбиральнею , а тому і не набув право власності на ці будівлі, оскільки право власності набуто на підставі рішення суду, тобто на законних підставах.
Всупереч вимог ст. 60 ч.1 ЦПК України апелянтами не надано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції жодних доказів на підтвердження того, що батько позивачки втратив право власності на надвірні будівлі, зазначені в рішенні суду.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду першої інстанції узгоджується з доказами, наявними у справі, відповідає вимогам норм матеріального і процесуального права, і тому підстав для його зміни або скасування відповідно до ст. 309 ЦПК України не вбачається.
Керуючись ст. . ст. 307 ч.1 п.1, 308, 313- 315 ЦПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 відхилити, а рішення Зарічного районного суду м. Суми від 27 грудня 2007 року в даній справі залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, і з цього часу протягом двох місяців може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий:
Судді: