Справа № 22-ц-309  2008р.                          Головуючий у 1-й інстанції       Гура А.О.  

Категорія 19                                                   Суддя-доповідач                         Смирнова Т.В.

 

У  Х В А Л А

іменем  України

 

04 березня 2008 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Сумської області у складі:

 

          головуючого - Смирнової Т.В.      

          суддів -  Ільченко О.Ю., Ведмедь Н.І.               

          з участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.

          та осіб, які беруть участь у справі - позивача, відповідачки,

          її представника

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Лебединського районного суду від 22 січня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 5 000 грн., -

                              

В С Т А Н О В И Л А:

                  

          Рішенням Лебединського районного суду від 22 січня 2008 року у задоволенні позову ОСОБА_1. відмовлено.

          Стягнуто з ОСОБА_1. на користь ОСОБА_2. понесені нею судові витрати в розмірі 900 грн.

         

          В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції, вважаючи, що суд порушив принципи справедливості та неупередженості,  неправильно оцінив докази і однобоко розглянув справу.

          Апелянт вважає, що він надав суду всі необхідні докази: документи про вартість реалізованого сіна, а також про розмір завданої шкоди, а суд підтримував лише інтереси відповідача.

           

          Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги,  заслухавши пояснення апелянта, який підтримав доводи апеляційної скарги, заперечення на ці доводи відповідачки та її представника, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без зміни, з наступних підстав. 

 

          Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Лебединської міської ради від 25 червня 2007 року ОСОБА_1була відведена в оренду земельна ділянка для сінокосіння та випасу худоби площею 30 га із земель запасу Лебединської міської ради в районі с. Куданівка (а.с.57).

          16 липня 2007 року між позивачем ОСОБА_1 та Лебединською міською радою був укладений договір оренди земельної ділянки площею 30 га сільськогосподарського призначення для сінокосіння та випасання худоби (а.с.6-9).

         

          Згідно акту прийому-передачі земельної ділянки від 16 липня 2007 року, земельна ділянка була передана в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_1 в розмірі 30 га. Межі земельної ділянки частково збігаються з природними рубежами та умовними лініями, які закріплені межовими знаками встановленого зразка встановленого зразка. Зовнішні межі погоджені (а.с.13).

 

          У додатку до матеріалів цивільної справи наявні матеріали перевірки за заявою ОСОБА_1, проведеної працівниками Лебединського РВ УМВС України в Сумській області.

          З протоколу огляду місця пригоди від 03 вересня 2007 року, складеного ст. дільничним інспектором міліції Лебединського МРВ Яценко В.О., з участю спеціаліста Лебединського управління земельних ресурсів Хоменко С.І., понятих ОСОБА_3, ОСОБА_4 вбачається, що місцем пригоди є луг поряд з с. Куданівка. На момент огляду на частині земельної ділянки, яку за поясненнями ОСОБА_1 він орендує,  трава скошена, а на іншій частині випасається худоба, що належить ОСОБА_2. Якихось меж, огорожі чи поміток на лузі немає.

          З пояснень ОСОБА_5 - чоловіка відповідачки ОСОБА_2., вбачається, що він не знає, де знаходиться земельна ділянка, яку орендує ОСОБА_1, оскільки на лузі немає меж чи інших ознак саме земельної ділянки ОСОБА_1. Вони свою худобу випасають на лузі, на ділянці, орендованій у інших осіб.

           За висновком ст. дільничного інспектора міліції Лебединського МРВ перевірка по заяві ОСОБА_1 припинена з цих підстав.

         

          Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що в судовому засіданні не було встановлено факту витолочення трави худобою саме після виділення земельної ділянки в натурі, не доказаний розмір площі ділянки, витолочений худобою. Також суд вважав, що ОСОБА_1 не надав суду доказів для обґрунтування розміру заподіяної йому матеріальної шкоди.

 

          Колегія суддів вважає висновок суду таким, що ґрунтується на матеріалах справи і нормах закону, а доводи апеляційної скарги є необґрунтованими.

         

          Так, судом першої інстанції встановлено, і сторонами не спростовано, що земельна ділянка, надана в оренду ОСОБА_1., межовими знаками не виділялася, оскільки вона обмежувалась природними орієнтирами: лісосмугами, сагами та ораним лугом. Це визнав і позивач в засіданні апеляційного суду.

 

          Допитані в суді першої інстанції свідки надали різні свідчення щодо площі витолоченої земельної ділянки - 10 га, 2 га, 7 га, більша половина ділянки (а.с.71-зворот, а.с.80-зворот, а.с.81-зворот, а.с.82).

 

          Свідки також не повідомили суду, коли вони бачили, щоб стадо корів відповідачки випасалося на лузі, який виділено позивачу.

 

          Фактичний вимір витоптаної земельної ділянки не робився.

 

          За таких підстав, оскільки позивачем не надано точного розміру витоптаної земельної ділянки, то і визначити розмір завданої шкоди немає можливості.

 

          Крім того, колегія суддів вважає, що апелянтом не доведено того факту, що його земельна ділянка було витолочена худобою саме відповідачки, яка в судових засіданнях посилалась на те, що її стадо випасалося неподалеку, але на іншій ділянці.

         

          Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішенням, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, що її завдала.

 

          Згідно зі ст. 60 ЦПК України, позивач зобов'язаний був надати достовірні докази вини відповідачки в завданні шкоди та підтвердити сам розмір шкоди.

 

          Таких доказів позивач не надав.

 

          Більше того, в позовній заяві він посилався на те, що мав одержати з 30 га прибуток в 5000 грн., але внаслідок випасу скота відповідачки на лузі він не одержав такого прибутку, тому і просив стягнути 5000 грн., а при розгляді справи в суді позивач став вказувати на те, що він нібито скосив траву з 19 га, тому шкоду визначає як за неодержання сіна з 11 га.

 

          Тобто сам позивач займав непослідовну позицію навіть у визначенні винних дій та розміру шкоди, які йому була завдана.

 

          Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

 

          Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно з'ясував всі обставини, що мають значення для справи, надав правильну оцінку доказам по справі та правильно вирішив спір, а тому відсутні підстави для скасування рішення суду.

 

          На підставі викладеного, керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.308, ст.ст. 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів:

         

У Х В А Л И Л А :

         

          Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

 

          Рішення Лебединського районного суду від 22 січня 2008 року в даній справі залишити без зміни.

 

          Ухвала набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.

         

 

                   Головуючий -    

 

                   Судді -