Справа № 22-ц-263                                       Головуючий у 1-й інстанції   Шульга В.О.

Категорія                                                        Суддя-доповідач                      Ведмедь Н.І.

 

Р І Ш Е Н Н Я

іменем  України 

 

            06 березня   2008  року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Сумської області у складі:

            головуючого - Смирнової Т.В.

            суддів -     Ведмедь Н.І.,   Ільченко О.Ю.

            з участю секретаря судового засідання -  Кияненко Н.М.

та осіб, які беруть участь у справі -     позивача ОСОБА_1., третьої особи ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу

            за апеляційною скаргою ОСОБА_1

            на рішення  Роменського міськрайонного суду  Сумської  області  від 28 грудня  2007 року

             справі  за позовом  ОСОБА_1до Першої обласної спеціалізованої лікарні  м. Ромни, третя  особа : ОСОБА_2

про  поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час  вимушеного прогулу та  відшкодування моральної  шкоди, -

           

В С Т А Н О В И Л А :

 

            В серпні 2006 року ОСОБА_1. звернулась до суду із зазначеними  позовними вимогами, які обгрунтовувала тим,  що вона працювала  на посаді  заступника головного лікаря з економічних питань Першої обласної спеціалізованої лікарні м. Ромни  і   за станом  здоров'я та у зв'язку з необхідністю  догляду за матір'ю  з 06.02. по 15.02.2006 року    знаходилась на лікарняному,  а з 22 лютого  2006 року  нею  було подано заяву про надання щорічної відпустки, але  пізніше було з'ясовано, що  наказ про надання  їй відпустки не видавався.  Дізнавшись  28 березня 2006 року  про це вона пережила   нервовий стрес, а   з 31 березня по 14 липня 2006 року на роботу   не з'являлась   внаслідок тимчасової  непрацездатності.  Всі  листки непрацездатності вона передавала  до бухгалтерії  лікарні.

            17 липня  2006 року  ОСОБА_1. стала до роботи, але їй повідомили про те, що  вона звільнена з 14.07.2006 року згідно  наказу від  14 липня 2006 року за № 53   за п.5 ст. 40 КЗпП України,  у зв'язку з нез'явленням на роботу більше 4 місяців підряд, а саме за відсутність на робочому місці у зв'язку  з тимчасовою непрацездатністю з 06 лютого по 14 липня 2006 року.

            Вважає, що звільнили  її незаконно, порушивши її трудові права, оскільки 14 липня 2006 року був останній день перебування її  на лікарняному,  тому  звернулась до суду   та просила поновити  її  на роботі   з 14 липня 2006 року, зобов'язавши  відповідача виплатити їй середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 14 липня 2006 року по 14 березня 2007 року та з 19 березня 2007 року по 28 грудня 2007 року та за неоплачені  дні роботи з 15 березня та 16 березня 2007 року в сумі 254760,19 грн.,   стягнути  з відповідача  заробітну плату на 3 робочих дні  28,29,30 березня  2006 року в сумі 323,32 грн., а також  зобов'язати відповідача відшкодувати їй  моральну шкоду в розмірі 10000 грн. та стягнути  судові витрати.

 

            Рішенням   Роменського міськрайонного суду  Сумської  області від 28 грудня   2007 року   в задоволенні позову ОСОБА_1.   відмовлено.

 

            В апеляційній скарзі  ОСОБА_1. не погоджується з рішенням суду, посилається  на його необгрунтованість,    порушення судом норм  процесуального та матеріального права.

            Зокрема, вважає, що  наказ   № 82 від 04.08.2006 року, яким поновлено її на роботі ,   залишився не виконаним,  оскільки   з ним вона не була  ознайомлена, а  також  наказ не вирішував питання про оплату  за час  вимушеного прогулу.

            Крім того, зазначає, що прогулів  вона не здійснювала, так як не вбачає  своєї вини в тому , що наказ  про поновлення її на роботі  не був доведений керівництвом  до її відому .

            Зазначає,  що  вимога про поновлення  на роботі   заявлена  з дотриманням  п. 2 ст. 232 КЗпП України.

            З цих підстав просила рішення суду скасувати та ухвалити  нове рішення, яким задовольнити позовні  вимоги.

 

            Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін по справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна  скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду  - скасуванню  з наступних підстав.

 

            Як вбачається з матеріалів справи, 14 липня 2006 року головним лікарем  ОСЛ П.М. Кравчуком видано наказ № 53   про звільненняОСОБА_1. за  п. 5 ст. 40 КЗпП України,  в зв'язку з нез'явленням  на роботу більше чотирьох місяців поряд.

            Наказом   головного лікаря 1 ОСЛ від 04 серпня 2006 року  № 82     вищезазначений наказ було визнано недійсним  та  з 04.08.2006 року  поновлено позивачку на роботі, а наказом від 19 березня 2007 року № 23  ОСОБА_1. звільнено  з займаної посади з 19.03.2007 року згідно  п. 4  ст. 40 КЗпП України ( за вчинення прогулу без поважних причин) відсутність на роботі  з  04 серпня 2006 року по  14 березня 2007 року.

           

            Чинним законодавством про працю України власнику або уповноваженому  ним органу не забороняється скасовувати наказ  про розірвання  трудового договору зі своєї ініціативи й самому поновлювати працівника на попередній роботі.  Разом з тим, оскільки за ст. 21 КЗпП України трудовий договір є двустороньою угодою і працівник  виконує роботи залежно  від її умов, власник  або уповноважений ним  орган має при  цьому враховувати також волевиявлення працівника щодо такого поновлення на роботі.

 

            Зокрема, якщо наказ про  звільнення працівника було скасовано після звернення його з позовом  до суду,   то  цей наказ не може мати правового значення для вирішення  порушеної справи, якщо його було видано без погодження з позивачем і згоди на це останнього.

 

            Отже,   наказ головного лікаря 1 ОСЛ від 04 серпня 2006 року  № 82 про  поновлення позивачки на роботі не   має правового значення , оскільки    був  виданий без  погодження  з позивачкою  і    згоди  на  поновлення  на  роботі,    після  її  звернення до суду,   вона не надавала, оскільки до її відому наказ не був  доведений і   з ним   ОСОБА_1.  не була ознайомлена. 

 

            За таких умов, судова колегія вважає, що  в даній  справі  не мало  місце  порушення трудової дисципліни ОСОБА_1.   у вигляді прогулу  без поважних причин  та  вважає, що вона була безпідставно   звільнена, а тому  необхідно  поновити  її на роботі  з 04.08.2006 року  на займаній раніше посаді.

 

Згідно   довідки  Першої обласної спеціалізованої лікарні  м. Ромни   ( а.с. 83 том 1), середньоденна заробітна плата ОСОБА_1. становить  46 грн.

46 грн.  х    371  день  ( з 04.08.2006 р. по  28.12.2007 р.)  =  17066  грн.

 

З матеріалів справи вбачається, що  судові засідання декілька разів були перенесені за клопотання позивачки ( а.с. 229,  233  том 1), тому   сума  середньомісячного заробітку   / без врахування  днів перенесення судових засідань  з вини позивачки /  становить :    17066 грн.   - (  46 грн. х 35 дн. ) =   15442 грн.

 

Даний розрахунок  відповідачем не спростований.

 

            Виходячи із наведеного,  судова колегія вважає, що рішення суду  необхідно   скасувати і ухвалити нове, яким    стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1.   середньомісячний заробіток  за час вимушеного прогулу  в  сумі 15442 грн.

 

Також  колегія суддів вважає, що    діями відповідача була заподіяна і моральна шкода  ОСОБА_1.   і   у  залежності від характеру та обсягу  її страждань, яких  вона зазнала , характеру немайнових втрат,  наявності негативних змін, що стались в житті  позивачки ,    виходячи з засад виваженості, розумності та справедливості, колегія  суддів   вважає за необхідне  стягнути з відповідача на  її користь       100  грн.

 Доказів, що їй    моральна  шкода  була  спричинена в розмірі 10000 грн. позивачка  не надала. 

 

          Таким чином, рішення суду  не можна вважати  законним  та обгрунтованим, а тому     на підставі  ч. 1 п.  3  ст. 309 ЦПК України воно  підлягає скасуванню  з постановленням нового рішення, яким позовні вимоги   задовольнити частково.

           

            На підставі  викладеного  та  керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п.2, 309 ч.1 п. 3, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

 

В И Р І Ш И Л А :

 

            Апеляційну скаргу  ОСОБА_1   -задовольнити частково.

 

            Рішення Роменського міськрайонного суду   від 28 грудня  2007 року  в даній справі  скасувати,  задовольнити  позовні вимоги   ОСОБА_1.  частково та поновити   її на  роботі з 04.08.2006 року  на посаді заступника  головного лікаря  з економічних питань Першої обласної спеціалізованої лікарні  м. Ромни.

 

            Стягнути  з Першої обласної спеціалізованої лікарні  м. Ромни  на користь   ОСОБА_1 15442 грн. середньомісячного заробітку  за час вимушеного  прогулу за період  з 04.08.2006 року  по 28.12.2007 року  з    послідуючим відрахуванням  обов'язкових   платежів та податків.

 

            Рішення  в частині поновлення на роботі та стягнення     середньомісячного заробітку   в  межах  одного місяця   підлягає негайному  виконанню  .

 

            Стягнути з Першої обласної спеціалізованої лікарні  м. Ромни  на користь   ОСОБА_1   100 грн.  у відшкодування  моральної шкоди.

 

            Рішення набрало   законної сили, проте може бути оскаржене  в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом   двох місяців.

 

 

 

 

            Головуючий :

 

            Судді :