Україна
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 вересня 2011 р. справа № 2а/0570/14024/2011
приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардейської дивізії, 17
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мандичева Д.В., розглянувши у письмовому провадженні позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Приморському районі міста Маріуполя Донецької області про встановлення відсутності повноважень, визнання незаконною та скасування вимоги,
ВСТАНОВИВ:
Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 заявлено позов до управління Пенсійного фонду України в Приморському районі міста Маріуполя Донецької області (надалі – Управління) про встановлення відсутності повноважень, визнання незаконною та скасування вимоги.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що є платником єдиного податку. 12 квітня 2011 року управлінням Пенсійного фонду України в Приморському районі міста Маріуполя Донецької області складено вимогу про сплату боргу № 287, яка була отримана позивачем 15 квітня 2011 року та 20 квітня 2011 року до Управління направлено заяву щодо узгодження вимоги від 12 квітня 2011 року відповідно до Порядку № 21-2. Рішенням Управління про результати розгляду заяви № 17 від 28 квітня 2011 року відмовлено в задоволення вимог позивача. 24 травня 2011 року позивачем до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області була направлена скарга на вимогу про сплату боргу № 287 від 12 квітня 2011 року та рішення Управління № 17 від 28 квітня 2011 року. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 22 червня 2011 року скаргу позивача повернуто без розгляду, у зв’язку з чим, позивачем 30 червня 2011 року була подана скарга до Пенсійного фонду України. Але 14 липня 2011 року Пенсійний фонд України рішенням в задоволенні вимог позивача відмовлено. На думку позивача вимога управління Пенсійного фонду України в Приморському районі міста Маріуполя Донецької області про сплату боргу № 287 є неправомірною та підлягає скасуванню. На підставі зазначеного просила задовольнити позовні вимоги.
Позивач у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце судового розгляду справи був належним чином повідомлений, але надав через канцелярію суду заяву про розгляд справи у його відсутність.
Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце судового розгляду справи був належним чином повідомлений, але надав через канцелярію суду заяву про розгляд справи у його відсутність, а також заперечення на позов, в яких просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
У зв’язку з тим, що клопотання про розгляд справи за відсутності заявили всі особи, які беруть участь у справі, тому відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, перевіривши матеріали справи, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, встановив наступне.
12 квітня 2011 року управлінням прийнята вимога про сплату боргу № 287 на суму 854, 46 грн.
28 квітня 2011 року Управлінням прийняте рішення № 7172/04 про результати розгляду скарги позивача, яким заяву ОСОБА_1 про узгодження вимоги про сплату недоїмки № 287 від 12 квітня 2011 року залишено без розгляду, а вимогу про сплату недоїмки від 12 квітня 2011 року № 287 залишено без змін.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 16 червня 2011 року скаргу позивача на рішення управління Пенсійного фонду України в Приморському районі міста Маріуполя Донецької області від 28 квітня 2011 року про результати розгляду заяви повернуто без розгляду.
30 червня 2011 року позивачем складена скарга на вимогу про сплату недоїмки № 287 від 12 квітня 2011 року, рішення управління Пенсійного фонду України в Приморському районі міста Маріуполя Донецької області № 7172/04 від 28 квітня 2011 року, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 16 червня 2011 року № 10058/08 про результати розгляду заяви.
Рішенням Пенсійного фонду України від 14 липня 2011 року 3 14462/09-10 скаргу позивача повернуто без розгляду.
Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», який набрав чинності з 01 січня 2011 року визначені правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку вказаного внеску, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Згідно із частиною 7 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.
На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають, зокрема, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
До членів сімей фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, належать: дружина (чоловік), батьки, діти та інші утриманці, які досягли 15 років, не перебувають у трудових або цивільно-правових відносинах з такою фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності, але разом з ним здійснюють підприємницьку діяльність і отримують частину доходу від заняття цією діяльністю.
Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» регулюються принципи, засади, механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, питання призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду.
Пунктом 2.1. Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року №8-2, серед основних завдань управління визначено збирання та акумулювання в районі (місті) внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інших коштів, призначених для пенсійного забезпечення, ведення їх обліку.
Згідно із підпунктом 2.1.3. пункту 2 Постанови правління Пенсійного фонду України «Про затвердження Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України» від 19 грудня 2003 року № 21-1платниками страхових внесків є, зокрема, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок).
Відповідно до частини 3 статті 18 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.
Законом України від 08.07.2010 N 2461-VI «Про внесення змін до законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон) встановлено обов'язкову сплату підприємцями - фізичними особами на спрощеній системі оподаткування страхових внесків до Пенсійного фонду.
Статтею 53 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та ст. 2 Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» установлено на 2010 рік мінімальну заробітну плату у місячному розмірі, зокрема, з 1 липня - 888 гривень, з 1 жовтня - 907 гривень, з 1 грудня - 922 гривні.
Таким чином, розмір мінімального страхового внеску становив: у липні - вересні 2010 року - 294,82 грн. щомісяця, у жовтні - листопаді 2010 року – 301,12 грн. щомісяця, у грудні 2010 року - 306,10 грн.
Згідно із пунктом 4.7 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року №21-1, в редакції, яка підлягала застосуванню щодо спірного періоду і діяла до 01 січня 2011 року, встановлено, що для таких застрахованих осіб як позивач розмір мінімального страхового внеску визначається шляхом множення мінімального розміру заробітної плати, установленої законом на той час, за який здійснюється розрахунок сум страхових внесків, на 33,2 відсотка.
Законом України «Про внесення змін до законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (набрав чинності з 17.07.2010 р.) передбачено, що фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах, зобов'язані сплачувати страхові внески у розмірі, який визначається ними самостійно. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якого сплачуються страхові внески.
Згідно з ч. 12 ст. 20 Закону страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Приморському районі міста Маріуполя Донецької області про встановлення відсутності повноважень, визнання незаконною та скасування вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 4 статті 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем – фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Приморському районі міста Маріуполя Донецької області про встановлення відсутності повноважень, визнання незаконною та скасування вимоги – відмовити повністю.
Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 27 вересня 2011 року.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги.
В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, з подачею копій апеляційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі
Суддя Мандичев Д. В.