КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2а-416/11                                                Головуючий у 1-й інстанції:   Іващенко А.І.  

Суддя-доповідач:  Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

"13" вересня 2011 р.                                                                                                             м. Київ

Колегія  суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого  судді            - Пилипенко О.Є.,

суддів                                  - Гром Л.М. та Степанюк А.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Новгород-Сіверському районі Чернігіської області на постанову Новгород-Сіверського районного суду Чернігвської області від 10 січня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Новгород-Сіверському районі Чернігівської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги  «Дітям війни», -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2010 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, у якому просила визнати протиправною недоплату належних їй, як дитині війни, сум щомісячної державної соціальної допомоги згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за червень-грудень 2010 року та зобов’язати відповідача провести перерахунок призначених виплат згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»виходячи з розміру 30 %  мінімальної пенсії за віком і виплатити їй недоплачені як дитині війни суми щомісячної державної соціальної допомоги за 7 місяців (червень-грудень) 2010 року і до дати набрання сили постанови суду (у розмірі 1 503,90 грн.).

Постановою Новгород-Сіверського районного суду Чернігвської області від 10 січня 2011 року вказаний адміністративний позов було задоволено: визнано  протиправними дії відповідача щодо відмови перерахувати та виплати пенсію позивачу, як «Дитині війни», з урахуванням її підвищення на 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»виходячи з розміру встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»за період з 23  червня 2010 року по 31 грудня 2010 року та зобов’язати відповідача перерахувати та виплатити пенсію позивачу як «Дитині війни», з урахуванням її підвищення на 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»виходячи з розміру встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»за період з 23  червня 2010 року по 31 грудня 2010 року, з урахуванням фактично виплачених коштів.

Не погоджуючись із постановою суду від 10 січня 2011 року відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було допущено неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, не довів ті обставини, які ним було встановлено під час розгляду справи, що у свою чергу стало причиною порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відповідача - залишити без задоволення, а постанову –без змін виходячи із наступного.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право отримання підвищення до пенсії у розмірі, встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Згідно ст. 6 вказаного Закону дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначений у абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Проте, відповідач всупереч ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»виплачував позивачу щомісячне підвищення до пенсії у меншому розмірі, який встановлений постановою КМ України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»№ 530 від 28 травня 2008 року.

Колегія суддів вважає дії відповідача щодо виплати позивачу підвищення до пенсії, як дитині війни, у розмірі, меншому ніж той, що встановлений ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»неправомірними, а висновок суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог – законним і обґрунтованим.

Також Колегія суддів вважає за необхідне вказати на те, що будь-яким іншим законом, крім Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії не встановлений, у зв’язку з чим відсутні підстави не застосовувати для розрахунку підвищення пенсії, як дитині війни, розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

При ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції судом було правомірно зобов’язано відповідача врахувати, що частину підвищення по пенсії, як дитині війни, позивачу було виплачено раніше.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано  належну оцінку дослідженим  доказам та прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. За таких обставин колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відповідача - залишити без задоволення, а постанову Новгород-Сіверського районного суду Чернігвської області від 10 січня 2011 року –без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -       

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Новгород-Сіверському районі Чернігіської області –залишити без задоволення, а постанову Новгород-Сіверського районного суду Чернігвської області від 10 січня 2011 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий  суддя                                                                               О.Є. Пилипенко

          Судді                                                                                                   Л.М. Гром

                                                                                                                            А.Г. Степанюк