ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 вересня 2011 року № 2а-10076/11/2670
В приміщенні Окружного адміністративного суду міста Києва за адресою у м. Києві по вул. Хрещатик, 10, Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу
за позовом Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва
до ОСОБА_1
про припинення підприємницької діяльності,
ВСТАНОВИВ:
Державна податкова інспекція у Деснянському районі м. Києва звернулася до суду з позовом про припинення підприємницької діяльності Суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1).
Ухвалою суду від 15 липня 2011 року відкрито скорочене провадження у справі та надано відповідачу строк для подання заперечень або заяви про визнання позову до 8 вересня 2011 року.
Відповідач у визначений судом строк заперечення на позовну заяву не надав, заяву про визнання позову також суду не надіслав. Відповідачу була надіслана ухвала про відкриття скороченого провадження за адресою, зазначеною у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
За правилами, встановленими пунктом 4 статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються юридичним особам та фізичним особам-підприємцям –за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на Податковий кодекс України, Господарський кодекс України, Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»та зазначає, що відповідач з 1 кварталу 2007 року не подає до Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва податкові декларації та документи фінансової звітності, в зв’язку з чим позивач просить припинити підприємницьку діяльність фізичної особи –ОСОБА_1.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
ОСОБА_1 зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності Деснянською районною у місті Києві державною адміністрацією 14 березня 2005 року та взятий на облік в органах Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва 16 березня 2005 року за № 26313. Місце проживання ОСОБА_1 –АДРЕСА_1.
Як вбачається з довідки Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва від 1 червня 2011 року № 15/17-114 та акту перевірки приватного підприємця ОСОБА_1 від 1 червня 2011 року № 15/17-114 щодо дотримання податкового законодавства за період з 1 кварталу 2007 року по 1 квартал 2011 року, відповідач починаючи з 1 кварталу 2007 року не подає до державної податкової інспекції податкових декларацій, звітів, передбачених діючим законодавством України. Згідно листа Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва від 1 червня 2011 року № 2076/9/17-141 ОСОБА_1 заборгованості перед бюджетом не має.
Відповідно до статті 9 Закону України від 25.06.1991 № 1251-ХІІ «Про систему оподаткування»(який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані:
1) вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами;
2) подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів);
3) сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни;
4) допускати посадових осіб державних податкових органів до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів чи пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування, а також для перевірок з питань обчислення і сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Згідно підпункту 16.1.3. статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді (пункт 49.2. статті 49 Податкового кодексу України).
Сплата податків і зборів (обов'язкових платежів) провадиться у порядку, встановленому Законом № 1251-ХІІ, Податковим кодексом України та іншими законами України.
Відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно до законів України (стаття 11 Закону № 1251-ХІІ).
Згідно пункту 36.5. статті 36 Податкового кодексу України відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків.
Згідно підпункту 20.1.12 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право у випадках, встановлених законом, звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання.
Відповідно до частини 1 статті 59 Господарського кодексу України припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених законами, - за рішенням суду.
Законом України від 15.05.2003 № 755-ІV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»(із змінами і доповненнями) встановлено підстави державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця. Так, згідно статті 46 наведеного Закону державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця проводиться, зокрема, у разі постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця. Підставами для постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця є неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону тощо.
Фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.
Враховуючи неподання відповідачем фінансової звітності з 2007 року, суд приходить до висновку про наявність підстав для прийняття рішення про припинення підприємницької діяльності суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1.
З огляду на обґрунтованість позовних вимог, а також з врахуванням порядку припинення підприємницької діяльності суб’єкта підприємницької діяльності, суд вбачає за необхідне зазначити про наступне.
Статтею 49 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»визначений порядок державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за судовим рішенням, що не пов'язано з банкрутством фізичної особи –підприємця. Так, згідно частини 1 наведеної статті суд, який постановив рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, в день набрання таким рішенням законної сили направляє його копію державному реєстратору за місцем реєстрації фізичної особи - підприємця для внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.
Виходячи з системного аналізу наведених норм права, суд приходить до висновку про визнання позову обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Оскільки спір вирішено на користь суб’єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача –суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 98, 160-163, 1832, 254, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
П О С Т А Н О В И В:
1. Позов Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва задовольнити.
2. Припинити підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1).
3. Копію судового рішення направити державному реєстратору для внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Відповідно до пунктів 9, 10 Кодексу адміністративного судочинства України постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною. У разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, ухвала суду апеляційної інстанції по такій справі є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя М.А. Бояринцева