ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
14 вересня 2011 року № 2а-9396/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В. при секретарі Чупринко Н.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомДержавного підприємства «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров’я України»
доСпеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків
провизнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.06.2011р.,
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Державне підприємство «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров’я України»(далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків (далі по тексту - відповідач) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.06.2011р.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення –рішення прийнято відповідачем протиправно, оскільки штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.
Відповідач проти заявленого позову заперечив, посилаючись на те, що податкове повідомлення –рішення відповідачем прийнято правомірно.
В судовому засіданні 14 вересня 2011 року судом постало на обговорення питання щодо можливості переходу по справі в письмове провадження.
Представник позивача не заперечив.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків проведено перевірку Державного підприємства «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров’я України» за результатами якої 31.05.2011р. винесено акт №330/42-50/20015794 про результати камеральної перевірки своєчасності сплати податку на додану вартість за лютий 2011 року та податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів за 4 квартал 2010 року (далі по тексту –Акт перевірки).
Актом перевірки встановлено, що в порушення п. 203.2 статті 203 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VІ позивачем несвоєчасно сплачено податок на додану вартість за лютий 2011 року (сплачено податок пізніше граничного терміну): податкова декларація з податку на додану вартість №9001309906 від 18.03.2011р. 1 289 777,00грн., переплата 24246,67грн., сплачено 1 418 755грн., (граничний термін сплати податку на додану вартість 30.03.2011р.).
На підставі Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення –рішення №0000134250 від 14.06.2011р., яким за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість, визначеного п. 57.1 статті 57 Податкового кодексу України на підставі п. 126.1 статті 126 Податкового кодексу України за затримку на 1 календарний день сплати суми грошового зобов’язання в розмірі 1 265 530,33грн. позивачу зобов’язано сплатити штраф у 10% розмірі, а саме –126 553,03грн.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судом встановлено, що Державним підприємством «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров’я України»подано до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків декларацію з податку на додану вартість за лютий 2011 року, відповідно до якої позивач самостійно визначив суму грошового зобов’язання в розмірі 1 289 777,00грн.
Відповідно до п. 54.1 статті 54 Податкового кодексу України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Згідно з п. 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Граничним терміном сплати податкового зобов’язання було 30.03.2011р., як вбачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем, останнім податкове зобов’язання з податку на додану вартість сплачено 31.03.2011р., що підтверджується копією платіжного доручення №394 від 30.03.2011р. на суму 1 418 755,00грн. Сума недоїмки становить –1 265 530,33грн.
Відповідно до п. 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Щодо твердження позивача, що при нарахуванні штрафних санкцій відповідач повинен був керуватися статтею 7 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідних положень»Податкового кодексу України, а не п. 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, суд зазначає наступне.
Будь-які норми податкового законодавства регулюють правильність нарахування податків і зборів та податкових (неподаткових) нарахувань, які податковий орган проводить під час проведення перевірок та визначення платнику податків грошових зобов’язань.
Таким чином, штрафна санкція, передбачена статтею 7 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідних положень»Податкового кодексу України застосовується за порушення податкового законодавства виключно при обчисленні податкових зобов’язань. Платники податків несуть відповідальність, передбачену статтею 7 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідних положень»Податкового кодексу України, у разі виявлення перевіркою порушень при обчисленні податкового зобов’язання.
В даному випадку, позивач самостійно визначив грошове зобов’язання та повинен був сплатити його у визначений Податковим кодексом строк.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем не надано суду достатніх беззаперечних доказів на підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач виконав покладений на нього обов’язок щодо доказування правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення №0000134250 від 14.06.2011р., а тому адміністративний позов Державного підприємства «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров’я України» вважається таким, що не підлягає задоволенню.
Оскільки судове рішення ухвалене на користь суб’єкта владних повноважень, судові витрати, відповідно з частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позову Державному підприємству «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров’я України»відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Повний текст постанови виготовлений 15.09.2011р.
Суддя В.В. Амельохін