ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 вересня 2011 року Справа № 2а/2370/5567/2011
14.09.11
15 год. 00 хв.м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Гаврилюка В. О.,
секретар судового засідання –Білоус А.М.,
за участю представників:
позивача –Казіміренко Я. А.,
відповідача –Полтавця П. П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до публічного акціонерного товариства “Графія Україна” про стягнення санкцій та пені,
встановив:
Черкаське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів подало позов про стягнення з публічного акціонерного товариства “Графія Україна” 483 028 грн. 50 коп. адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця інвалідами у 2010 році та 10 868 грн. 25 коп. пені за несвоєчасну сплату зазначених санкцій.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у 2010 році в позивача повинно було працювати 13 інвалідів, проте відділенням встановлено, що десять робочих місць інвалідами не було зайнято. Вартість одного робочого місця за звітний період становить 48 302 грн. 85 коп. У зв’язку з тим, що відповідач самостійно не сплатив до 15.04.2011р. суму адміністративно-господарських санкцій, позивач просив стягнути їх в судовому порядку, а також просив стягнути пеню в розмірі 10 868 грн. 25 коп. за період з 16.04.2009р. по день подачі позову.
Присутній в судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.
В письмових запереченнях на адміністративний позов відповідач просив відмовити в його задоволенні, зазначивши при цьому, що відповідач здійснив всі передбачені законодавством дії щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, проте за 2010 рік до нього за працевлаштуванням не звертався жоден інвалід. Крім того, ні відділенням Фонду соціального захисту інвалідів, ні центром зайнятості інваліди для працевлаштування до відповідача не направлялись.
Присутній в судовому засіданні представник позивача проти позовних вимог заперечив з підстав, викладених в письмових запереченнях.
Заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно, об’єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до такого висновку.
Публічне акціонерне товариство “Графія Україна”, як суб’єкт господарювання –юридична особа, ідентифікаційний код 02469333, зареєстроване 22.06.1992р.
Судом встановлено, що згідно поданого відповідачем звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2010 рік, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу складає 316 осіб, в тому числі середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до законодавства встановлена інвалідність –3 осіб.
За результатами проведеної Черкаським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів перевірки виконання роботодавцями нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, та сплати ними адміністративно-господарських санкцій складено акт від 25 березня 2011 року, в якому зазначено, що норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у позивача повинен складати 13 осіб, фактично працює три інваліди, таким чином десять місць не було зайнято інвалідами. Сума адміністративно-господарських санкцій складає 483 028 грн. 50 коп.
Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (далі –Закон № 875-XII).
Частиною третьою статті 18 Закону № 875-XII визначено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов’язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Приймаючи до уваги, що відповідач використовує працю найманих працівників, на нього розповсюджуються вимоги зазначеної статті Закону № 875-XII.
Відповідно до частини першої статті 19 Закону № 875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Частиною другою статті 19 Закону № 875-XII передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, самостійно розраховувати кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та забезпечувати працевлаштування інвалідів.
Згідно статті 20 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.
Відповідно до частини 1 статті 18 Закону № 875-XII забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Наявними матеріалами справи встановлено вжиття відповідачем всіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення. Крім того, позивачем не надано суду доказів відмови в працевлаштуванні інвалідів збоку відповідача, а також, не надано доказів, що органи виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органи місцевого самоврядування, громадські організації інвалідів направляли інвалідів для працевлаштування відповідачу. Не надано доказів безпосереднього звернення інвалідів на підприємство з метою працевлаштування, і відмови в такому працевлаштуванні.
Таким чином, відповідачем здійснені всі передбачені законодавством дії щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів.
У зв’язку з тим, що у діях відповідача відсутній склад правопорушення, на нього не може бути покладена відповідальність за ненаправлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування, відсутність у населеному пункті за місцем знаходження товариства інвалідів, які бажають працевлаштуватись.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, що не підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 11, 14, 70, 71, 89, 94, 159 –163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
постановив:
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили відповідно до вимог статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строки та порядку, передбачені статтями 185-187 цього Кодексу.
Суддя В.О. Гаврилюк