ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2а-3336/10/2470
Головуючий у 1-й інстанції: Скакун О.П.
Суддя-доповідач: Кузьмишин В.М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 червня 2011 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Кузьмишина Віталія Миколайовича
суддів: Мельник-Томенко Жанни Миколаївни, Залімського Ігоря Геннадійовича
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Індик Продукт" на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 15 березня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Індик Продукт" до Державної податкової інспекції у Кіцманському районі Чернівецької області про скасування податкового повідомлення-рішення; треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: ТОВ "Никсоюзторг", ТОВ "Будремзбут", ТОВ "Нардин", ТОВ "Трініті Україна", ПП "Компанія Лайф", ТОВ "Інтертехно", ТОВ "ВКК",-
В С Т А Н О В И В :
До Чернівецького окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Індик Продукт" з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Кіцманському районі Чернівецької області про скасування податкового повідомлення-рішення від 28 жовтня 2010 року № 0000382300/0 про відмову в отриманні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 80833,00 грн.
Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 15 березня 2011 року в позові відмовлено повністю.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Чернівецького окружного адміністративного суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Індик Продукт" в повному обсязі.
Враховуючи норми п.2 ч.1 ст.197 КАС України, яка передбачає можливість суду апеляційної інстанції провести розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів приходить до висновку про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Державною податковою інспекцією у Кіцманському районі Чернівецької області проведена документальна невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Індик Продукт" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень 2009 року. За результатами даної перевірки зроблено висновок, щодо неможливості підтвердження заявленої суми бюджетного відшкодування за лютий 2009 року, що пов'язано з відсутністю відповідей виробника на направлені запити щодо надання матеріалів зустрічних перевірок. На основі даного факту, за результатами перевірки, прийнято податкове повідомлення-рішення від 28 жовтня 2010 року №0000382300/0.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Індик Продукт" не погодилось з такими результатами перевірки, та звернулось до суду, наголошуючи на тому, що відповідач безпідставно дійшов висновку про неможливість підтвердження заявленої суми бюджетного відшкодування за лютий 2009 року, що пов'язано з відсутністю відповідей виробника на направленні запити щодо надання матеріалів зустрічних перевірок. Оскільки, в період з 12.05.2009 року по 12.06.2009 року відповідачем уже проводилась документальна планова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006р. по 31.03.2009р., про що складено акт. Перевіркою було встановлено, що позивачем бюджетне відшкодування податку на додану вартість у сумі 80833,00 грн. за січень 2009 року заявлено згідно п.п. 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та зроблено висновок про те, що факти, за якими платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування – відсутні. Позивач зазначає, що постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 08.12.2009 року зобов’язано Державну податкову інспекцію у Кіцманському районі Чернівецької області прийняти рішення про відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю «Індик-Продукт» належної суми податку на додану вартість в розмірі 80833,00 грн. А тому наполягає на тому, що відмова в отриманні бюджетного відшкодування є безпідставною, а податкове повідомлення-рішення незаконним та таким, що підлягає скасуванню.
В свою чергу відповідач заперечує проти доводів апелянта, оскільки вважає оскаржувані податкові повідомлння-рішення правомірними. Державна податкова інспекція у Кіцманському районі Чернівецької області стверджує, що постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 08.12.2009 року оскаржено до Львівського апеляційного адміністративного суду, а, отже, вона не набрала законної сили. Відповідач зазначає, що на підставі доповідної записки від начальника ВПМ Державної податкової інспекції у Сторожинецькому районі та отриманих відповідей про проведення зустрічних перевірок головними державними податковими ревізорами-інспекторами відділу податкового контролю Державної податкової інспекції у Кіцманському районі проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень 2009 року. Перевіркою встановлено неможливість підтвердження заявленої суми бюджетного відшкодування за лютий 2009 року, що пов’язано з відсутністю відповідей виробника на направлені запити щодо надання матеріалів зустрічних перевірок.
Колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. Як вбачається з акту перевірки, відповідач правомірно дійшов до висновку про неможливість підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування за січень 2009 року на суму 80833,00 грн., що пов’язано з відсутністю відповідей до виробника на направлені запити щодо надання матеріалів зустрічних перевірок. В порушення п.п.7.4.1., п.п.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» Товариство з обмеженою відповідальністю "Індик Продукт" завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за січень 2009 року на 80833,00 грн. та 30833 грн. переноситься у 26 рядок декларації за січень 2009 року.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, з метою підтвердження правомірності сум податку на додану вартість, заявлених до бюджетного відшкодування, Державною податковою інспекцією у Кіцманському районі направлено до ВПМ Державної податкової інспекції у Сторожинецькому районі лист №702/7/15-117 від 03.03.2009 року щодо здійснення заходів для відпрацювання контрагентів підприємства.
Таким чином, ВПМ Державною податковою інспекцією у Сторожинецькому районі було встановлено, що від’ємне значення виникло внаслідок придбання щебеню від суб’єктів господарювання, зареєстрованих в м. Миколаєві та Київській області з супровідними документами сумнівного походження. Дана сума складається з придбання щебеню від ТОВ «Никсоюзторг»(33573551) на суму 300 000 грн. (в т.ч. ПДВ 50000 грн.) та проектних послуг від ПП «Архітектурна лінія» (33427425, м. Івано-Франківськ) на суму 185000 грн. (в т.ч. ПДВ 30800 грн.). В подальшому встановлено ланцюг постачальників щебеню: ТОВ «Никсоюзторг» (м. Миколаїв)– стан «4» (порушено справу про банкрутство), ТОВ «Будремзбут» (м. Миколаїв)– стан «16»(ліквідоване), ТОВ «Нардин» (м. Миколаїв) - стан «16»(ліквідоване), постачальниками якого в свою чергу були інші фірми з ознаками фіктивності м. Києва та Київської області (ТОВ «Трініті-Україна», ТОВ «ВВК», ПП «Компанія Лайф», ТОВ «Інтертехно», ТОВ «Фарбекс»). У всіх постачальників, а саме ТОВ «Трініті-Україна», ТОВ «ВВК», ПП «Компанія Лайф», ТОВ «Інтертехно», ТОВ «Фарбекс» відсутні податкові зобов’язання, тобто реалізацію щебеню дані СГД не проводили.
Вищезазначені суб'єкти господарювання були залученні судом першої інстанції до участі у справі в якості третіх осіб. Поштові відправлення з повідомленнями про дату, час та місце судового розгляду справи, які було адресовано третім особам за їх юридичною адресою, повернулися з відміткою “за зазначеною адресою не знаходиться”. Дана обставина пояснюється тим, що дані підприємства за юридичними адресами відсутні, визнані банкрутами чи ліквідовані, посадові особи яких відмовляються давати пояснення або взагалі їх місцезнаходження невідоме.
Судом першої інстанції правомірно та об'єктивно встановлено, що жоден з контрагентів позивача у дослідженому податковим органом ланцюгу постачальників не являється таким, який прозоро здійснює реальну господарську діяльність, що викликає сумнів в реальності вчинених ними операцій та відповідності дійсному економічному їх змісту.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що п.п. 7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно п.п. 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Порядок визначення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню регламентується п. 7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Згідно п.п.7.7.1. п. 7.7. ст.7 вказаного Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 п.7.7 ст.7 вказаного Закону така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Згідно п.п. 7.7.2. п. 7.7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 Закону, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);
б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Підпунктами 7.7.3. та 7.7.4. п. 7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість" визначено, що платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів. Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Підпунктом 15.3.1 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено, що заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Крім того, що факт сплати коштів не є безумовним свідченням того, що поставка товарів чи послуг мала місце. Однак, позивачем не було надано суду товарно-транспортних накладних, актів приймання-передачі послуг та інших супроводжувальних документів, які свідчать про транспортування товарів та надання послуг.
Таким чином в даному випадку мав місце виключно документообіг щодо господарських операцій, які дають право на формування сум податкового кредиту та бюджетного відшкодування.
Підприємством перераховувалися кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об’єкту оподаткування, несплати податків, у зв’язку з чим дії позивача призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.
Судом першої інстанції достовірно встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Никсоюзторг» не мав технологічних можливостей для здійснення поставок щебеню у значній кількості, відсутній кваліфікований персонал, основні фонди, в тому числі транспортні засоби для перевезення.
А отже, відсутність товарно-транспортних накладних на підтвердження поставки Товариством з обмеженою відповідальністю «Никсоюзторг» щебеню Товариству з обмеженою відповідальністю «Індик Продукт» є свідченням відсутності факту перевезення товару, що, у свою чергу, вказує на фіктивність відповідної господарської операції та нікчемність укладеної угоди. Відсутність належних первинних документів на підтвердження надання послуг ПП «Архітектурна лінія» позивачу, свідчить про нездійснення самих господарських операцій. Податковий кредит та бюджетне відшкодування за такими операціями не можуть бути надані платникові податку.
Згідно частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На думку суду, Державною податковою інспекцією у Кіцманському районі Чернівецької області доведено правомірність свого рішення.
Судом не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 199, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Індик Продукт", – залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 15 березня 2011 року, – без змін.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.
Головуючий Кузьмишин Віталій Миколайович
Судді Мельник-Томенко Жанна Миколаївна
Залімський Ігор Геннадійович