Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Харків
21 вересня 2011 р. справа №2а- 6640/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Біленського О.О.
при секретарі судового засідання Лишняк І.В.
за участю:
представника позивача –Соловйова О.В.,
представника відповідача –Лисенко М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерком Харків"
до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова та
Головного управління Державного казначейства України в Харківській області
простягнення заборгованості , -
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерком Харків" (далі - ТОВ "Інтерком Харків") звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова (далі - ДПІ у Ленінському районі м. Харкова) та Головного управління Державного казначейства України в Харківській області (далі - ГУДКУ в Харківській області) про стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України у Харківській області на користь ТОВ "Інтерком Харків" заборгованість з відшкодування податку на додану вартість в сумі 157520,00 гривень, пеню у сумі 3111,02 гривень, разом 160631,02 гривень та стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ "Інтерком Харків" 1606,31 гривень на відшкодування сплаченого судового збору (державного мита).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ТОВ "Інтерком Харків", за наслідками господарської діяльності 19.11.2009 року, 12.12.2009 року та 18.01.2010 року було надано до ДПІ у Ленінському районі міста Харкова податкові декларації за жовтень 2009 року (реєстраційний №71546 від 19.11.2009 року) згідно якої задекларовано бюджетне відшкодування на рахунок платника податку у банку на суму 98000,00 грн., за листопад 2009 року (реєстраційний №75128 від 18.12.2009 року) згідно якої задекларовано бюджетне відшкодування на рахунок платника податку у банку на суму 22558,00 грн., за грудень 2009 року (реєстраційний №81279 від 18.01.2010 року) згідно якої задекларовано бюджетне відшкодування на рахунок платника податку у банку на суму 36962,00 грн. У зв'язку із необхідністю перевірки достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість ДПІ у Ленінському районі м. Харкова була проведена виїзна позапланова перевірка позивача, за результатами якої складено акт №1575/07-004/33607517 від 31.05.2010 року. На підставі акту перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Харкова прийнято податкове повідомлення-рішення №0000120700/0 від 13.07.2010 року, яким встановлено порушення з боку ТОВ "Інтерком Харків" п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР, який діяв на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України №168/97-ВР) та відмовлено у бюджетному відшкодуванні на загальну суму 157520,00 грн. Позивач, ТОВ "Інтерком Харків", з висновками викладеними в акті перевірки та з податковим повідомленням-рішенням і оскаржив дане рішення в судовому порядку. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2010 року у справі №2а-9406/10/2070 позовні вимоги ТОВ "Інтерком Харків" задоволено у повному обсязі, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000120700/0 від 13.07.2010 року. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2011 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2010 року залишено без змін. У зв'язку із закінченням процедури судового оскарження та скасуванням постановою суду податкового повідомлення–рішення № 0000120700/0 від 13.07.2010 року, та набрання судовими рішенням законної сили (справа № 2а-9406/10/2070), податковий орган, відповідно до вимог ст.200.15 Податкового кодексу України зобов'язаний протягом п'яти робочих днів надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету. Однак, як зазначає позивач, в порушення вимог Податкового кодексу України в період від дня набрання законної сили вищезгаданим судовим рішенням та на час звернення до суду, податковим органом не надано висновок до органу Державного казначейства України щодо сум бюджетного відшкодування з ПДВ за жовтень, листопад та грудень 2009 року на суму 157520,00 гривень, а відповідно орган держказначейства не відшкодував зазначену суму ПДВ на користь позивача, що порушує його право на отримання даної суми, яка є сумою бюджетної заборгованості перед позивачем.
Представник позивача в судове засідання прибув, дав аналогічні викладеним у позовній заяві пояснення, позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити в повному обсязі.
Представник ДПІ у Ленінському районі м. Харкова в судовому засіданні проти позову заперечував, просив у задоволенні позову відмовити, оскільки на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2010 року у справі №2а-9406/10/2070 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2011 року у справі №2а-9406/10/2070, ДПІ у Ленінському районі м. Харкова 22.03.2011 року було направлено касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, за якою 14.07.2011 року відкрито касаційне провадження. З метою запобігання передчасного відшкодування коштів з Державного бюджету України, ДПІ у Ленінському районі м. Харкова до Вищого адміністративного суду України було направлено клопотання про призупинення виконання рішення, яке ще не розглянуто. Також відповідач зазначив, що оскільки позивач у 2010 та 2011 році взагалі не здійснював фінансово господарської діяльності та не мав оподатковуваних операцій, то відповідно йому цілком законно відмовлено у бюджетному відшкодуванні.
Представник ГУДКУ в Харківській області в судове засідання не прибув, відповідно до наявного в матеріалах справи відзиву на адміністративний позов, зазначив, що органи державного казначейства здійснюють відшкодування податку на додану вартість на підставі висновків та узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість органів державної податкової служби. Станом на 29.08.2011 року в управлінні відсутній на виконанні висновок ДПІ у Ленінському районі м. Харкова по ТОВ "Інтерком Харків".
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, встановив наступне.
Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи ТОВ "Інтерком Харків" зареєстровано в якості юридичної особи Виконавчим комітетом Харківської міської ради 08.07.2005 року.
З матеріалів справи вбачається, що 19.11.2009 року, 18.12.2009 року та 18.01.2010 року ТОВ "Інтерком Харків" були подані до ДПІ у Ленінському районі м. Харкова податкова декларація з податку на додану вартість за жовтень 2009 року (реєстраційний №71546 від 19.11.2009 року), згідно якої задекларовано бюджетне відшкодування на рахунок платника податку у банку на суму 98000,00 гривень, податкова декларація з податку на додану вартість за листопад 2009 року (реєстраційний №75128 від 18.12.2009 року), згідно якої задекларовано бюджетне відшкодування на рахунок платника податку у банку на суму 22558,00 гривень та податкова декларація з податку на додану вартість за грудень 2009 року (реєстраційний №81279 від 18.01.2010 року), згідно з якої позивачем задекларовано бюджетне відшкодування на рахунок платника у банку на суму 36962,00 гривень.
У зв’язку із необхідністю перевірки достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість ДПІ у Ленінському районі м. Харкова проведена виїзна позапланова перевірка ТОВ "Інтерком Харків".
За результатами перевірки складено Акт №1575/07-004/33607517 від 31.05.2010 року, відповідно до якого було виявлено порушення п.п.7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України №168/97-ВР та відмовлено у бюджетному відшкодуванні на загальну суму 157520,00 гривень.
За наслідками вказаного акту перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Харкова 13.07.2010 року було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000120700/0.
ТОВ "Інтерком Харків" не погодився з висновками, викладеними в Акті перевірки та з податковим повідомленням-рішенням і оскаржив його у судовому порядку.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2010 року у справі №2а-9406/10/2070, залишеної без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2011 року, адміністративний позов ТОВ "Інтерком Харків" задоволено у повному обсязі, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення №0000120700/0 від 13.07.2010 року, тобто визнано правомірним формування позивачем спірної суми бюджетного відшкодування.
Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України №168/97-ВР бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків були визначені у п.7.7 ст. 7 Закону України №168/97-ВР.
Відповідно до пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України №168/97-ВР, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
Якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган, зокрема, - в разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок –надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування (пп.7.7.7 (“б”) п.7.7 ст.7 Закону України №168/97-ВР).
Відповідно до пп.7.7.8 п.7.7 ст.7 Закону України №168/97-ВР, у разі, коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або податковий орган розпочинає процедуру адміністративного оскарження, податковий орган не пізніше наступного робочого дня за днем отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення справи зобов'язаний повідомити про це орган державного казначейства. Орган державного казначейства призупиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до прийняття остаточного рішення з адміністративного або судового оскарження. Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження податковий орган протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
При цьому, відповідно до пп.7.7.10 п.7.7 ст.7 Закону України №168/97-ВР, визначено, що джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі бюджетного боргу) є загальні доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.
Вказані норми права знайшли своє відображення у п.200.12, п.200.13, п.200.15., п.200.17 ст.200 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.
Зазначені положення встановлюють порядок взаємодії державних органів між собою. Відтак, у разі якщо податковий орган в установлений законом строк не надає відповідного висновку органу державного казначейства, платник податку має право скористатися своїм правом на судове оскарження бездіяльності шляхом звернення з позовом про стягнення відповідної суми коштів з державного бюджету.
Як встановлено під час розгляду справи, процедура судового оскарження податкового повідомлення - рішення № 0000120700/0 від 13.07.2010 року, завершена 28 лютого 2011 року прийняттям ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду та набранням постановою Харківського окружного адміністративного суду у справі №2а-9406/10/2070 законної сили.
Відповідно до ч.1 ст.255 КАС України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
На підставі ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Щодо посилань ДПІ у Ленінському районі м. Харкова про оскарження в касаційному порядку судових рішень по справі №2а-9406/10/2070, суд зазначає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2010 року у справі №2а-9406/10/2070 набрала законної сили у встановленому законом порядку та є чинною на час розгляду справи, за наслідками якої підтверджено правомірність формування позивачем спірної суми бюджетного відшкодування, тобто є обов’язковою для осіб, яких вона стосується.
Пунктом 200.15 ст.200 Податкового кодексу України передбачено, що після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
У відповідності до п.200.13 ст.200 Податкового кодексу України на підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п’яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.
Суми податку, не відшкодовані платнику податку протягом визначеного цією статтею (ст.200.23 Податкового кодексу України) строку вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість.
За наведених обставин та правових норм, приймаючи до уваги, що висновок податкового органу із зазначенням сум бюджетного відшкодування відповідно до п.200.13 та п.200.15 ст.200 Податкового кодексу України є підставою для проведення відшкодування сум ПДВ з державного бюджету, суд вважає, що ненадання такого висновку саме по собі є порушенням права платника податку на бюджетне відшкодування.
Крім того, згідно п.200.23 ст.200 Податкового кодексу України на суму заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки НБУ, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.
Таким чином, враховуючи те, що: податкове повідомлення - рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування позивачу податку на додану вартість у розмірі 157520,00 грн. скасовано; процедура судового оскарження стосовно спірних сум бюджетного відшкодування завершилась з постановленням 28.02.2011 року вищезгаданої ухвали суду апеляційної інстанції та, відповідно, у позивача виникло право на отримання спірної суми бюджетного відшкодування; ДПІ не виконано вимоги закону щодо надання у п’ятиденний строк після закінчення процедури оскарження відповідного висновку органу держказначейства, внаслідок чого позивач був протиправно позбавлений права на отримання спірної суми бюджетного відшкодування і це порушення триває на час розгляду справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є законним і обґрунтованими, а суми бюджетного відшкодування разом з пенею підлягають стягненню за рахунок коштів державного бюджету України.
При цьому, суд не може погодитися з твердженням ДПІ у Ленінському районі м. Харкова про те, що позивач не має права на бюджетне відшкодування за жовтень, листопад та грудень 2009 року оскільки у 2010 та 2011 роках він не здійснював фінансово-господарську діяльність, а 05.04.2011 року йому було анульовано свідоцтво платника ПДВ. Як вбачається з зазначених періодів позивач просить стягнути бюджетну заборгованість з відшкодування ПДВ за 2009 рік, коли він здійснював фінансово-господарську діяльність, отже отримав право на бюджетне відшкодування у зв’язку з надмірно сплаченим ПДВ при своїй підприємницькій діяльності.
Суд вважає, що захист порушеного права позивача на бюджетне відшкодування повинен відбуватися шляхом стягнення заборгованості з державного бюджету через ГУДКУ в Харківській області з урахуванням наступного.
Статтею 43 Бюджетного кодексу України визначено, що при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Державне казначейство України, що діє у складі Міністерства фінансів України, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України. Казначейське обслуговування бюджетних коштів передбачає: розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, а також інших клієнтів відповідно до законодавства; контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень бюджету, взятті бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів та здійсненні платежів за цими зобов'язаннями; ведення бухгалтерського обліку і складання звітності про виконання бюджетів з дотриманням національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку; здійснення інших операцій з бюджетними коштами.
Відповідно до пункту 2 статті 45 Бюджетного кодексу України Державне казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Статтею 25 цього Кодексу визначено, що Державне казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
Згідно з пунктами 1, 3 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 року №460/2011 Державна казначейська служба України (Казначейство України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для реалізації державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. На підставі пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України Казначейство України здійснює через систему електронних платежів Національного банку України розрахунково-касове обслуговування розпорядників, одержувачів бюджетних коштів та інших клієнтів, операцій з коштами бюджетів, спільних із міжнародними фінансовими організаціями проектів; здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду; здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету тощо.
Згідно з п.7 зазначеного положення Казначейство України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення (у разі їх утворення).
Виходячи з вищенаведених норм законодавства та з урахуванням приписів п.п.1, 2, 4 Типового положення про Головне управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 04.04.2006 року №332, заборгованість бюджету з відшкодування податку на додану вартість в даному випадку підлягає стягненню на користь позивача через Головне управління Державного казначейства України у Харківській області, а саме шляхом перерахування за платіжним дорученням другого відповідача коштів з бюджетного рахунка (за рахунок коштів державного бюджету) на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Виходячи з вищенаведеного та обставин справи, суд дійшов до висновку, що ДПІ у Ленінському районі м. Харкова не доведено правомірності своєї бездіяльності, що полягає у невиконанні вимог Податкового кодексу України, а саме в не поданні до органу Державного казначейства України висновку із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету у встановлений строк, у зв’язку з чим позов підлягає задоволенню.
Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб’єкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності неприйняття ним рішення, щодо відшкодування суми з податку на додану вартість.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ "Інтерком Харків" документально і нормативно обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Згідно ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.
Отже, суд присуджує ТОВ "Інтерком Харків" всі здійснені документально підтверджені судові витрати в розмірі 1606,31 грн.
Керуючись вимогами ст. 124 Конституції України, ст.ст. 11, 71, 94, 97, 158-163, 254 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерком Харків" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова та Головного управління Державного казначейства України в Харківській області про стягнення заборгованості з відшкодування податку на додану вартість в сумі 157520,00 гривень, пені у сумі 3111,02 гривень, відшкодування сплаченого судового збору (державного мита) у сумі 1606,31 гривень –задовольнити в повному обсязі.
Cтягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України у Харківській області (61166, м. Харків, вул. Бакуліна, 18, код 23911595) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерком Харків" (вул. Енгельса, буд. 29-А, кім. 901, місто Харків, 61105, код 33607517, п/р 260003011798 в першій Харківській філії Публічного АТ "АКБ "Базис", МФО 351599) заборгованість з відшкодування податку на додану вартість в сумі 157520.00 грн. (сто п’ятдесят сім тисяч п’ятсот двадцять гривень 00 копійок).
Cтягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України у Харківській області (61166, м. Харків, вул. Бакуліна, 18, код 23911595) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерком Харків" (вул. Енгельса, буд. 29-А, кім. 901, місто Харків, 61105, код 33607517, п/р 260003011798 в першій Харківській філії Публічного АТ "АКБ "Базис", МФО 351599) пеню у сумі 3111.02 грн. (три тисячі сто одинадцять гривень 02 копійки).
Стягнути з Державного бюджету України (Управління державного казначейства в Жовтневому районі міста Харків Головного управління Державного казначейства у Харківській області, код 24134113, 61010, м. Харків, Червоношкільна набережна, 16) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерном Харків" (вул. Енгельса, буд. 29-А, кім. 901, місто Харків, 61105, код 33607517, п/р 260003011798 в першій Харківській філії Публічного АТ "АКБ "Базис", МФО 351599) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1606.31 грн. (одна тисяча шістсот шість гривень 31 копійок).
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови виготовлено 26.09.2011 року.
Суддя Біленський О.О.