ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2-а-640/10/0216 Головуючий у 1-й інстанції: Добровольський В.В. Суддя-доповідач: Кузьмишин В.М.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 липня 2011 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Кузьмишина Віталія Миколайовича
суддів: Мельник-Томенко Жанни Миколаївни, Залімського Ігоря Геннадійовича
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Мурованокуриловецькому районі Вінницької області на постанову Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 15 листопада 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до управління Пенсійного фонду України в Мурованокуриловецькому районі Вінницької області про перерахунок пенсії, -
В С Т А Н О В И В :
До Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області звернулись ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Мурованокуриловецькому районі Вінницької області про перерахунок пенсії.
Постановою Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області позов задоволено: визнано бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Мурованокуриловецькому районі Вінницької області щодо недоплати до пенсії ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, як дітям війни, протиправною; зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Мурованокуриловецькому районі Вінницької області провести перерахунок пенсії ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 за період з 03 травня 2010 року по 15 листопада 2010 року з урахуванням підвищення її на 30% мінімальної пенсії за віком на підставі ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та виплатити недораховану суму; стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 витрати по оплаті судового збору (державного мита) по 3 гривні 40 копійок кожному.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
Згідно ч.3 п.1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може провести розгляд справи в порядку письмового провадження, якщо апеляційна скарга була подана на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження.
Враховуючи те, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення спору, колегія суддів приходить до висновку про можливість провести розгляд справи в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачі відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” мають статус дітей війни і мають право відповідно до статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” на підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
На момент звернення позивачів до суду, нарахування доплати до пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень статті 6 вищезазначеного Закону відповідачем не здійснено, у зв’язку з чим позивачі звернувся до суду за захистом своїх прав.
Всупереч статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” позивачам щомісячне підвищення до пенсії виплачувалась відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Закон України “Про соціальний захист дітей війни” має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530. Отже, відповідач не правомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено статтею 6 зазначеного Закону.
Своїми діями відповідач допустив звуження змісту та обсягу прав та свобод позивачів, передбачених статтею 22 Конституції України, в якій зазначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Виходячи з приписів частини 2 статті 152 Конституції України та дати ухвалення рішень Конституційним Судом України, колегія суддів погоджується з висновками суду, щодо наявності у відповідача обов’язку нараховувати та сплачувати позивачам доплату до пенсії, передбачену статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
При цьому, задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції не вірно застосував норми процесуального права.
Так, відповідно до частини 2 статті 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, право позивачів на отримання щомісячної державної соціальної допомоги у вигляді підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком підлягає захисту за період з 03.05.2010 року, оскільки позов подано до суду 03.11.2010 року.
Судовою інстанцією достовірно встановлено, що позивачам, як дітям війни, зазначеними Законами передбачено довічну щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, яка в силу ст. 22 Конституції України обмежена або скасована бути не може. Тобто суд, визнавши незаконними дії та зобов’язавши управління Пенсійного фонду здійснити перерахунок пенсії позивачам не звернув увагу на той факт, що право позивача на таку соціальну допомогу не зникло, а продовжує існувати.
Також суд вважає за необхідне пояснити наступне: відповідно до чинного законодавства, пенсія є періодичним платежем, виплата якої, за загальним правилом, не обмежена у часі. А тому, колегія суддів, вирішуючи питання про нарахування та виплату пенсії позивачу, не має підстав обмежувати орган, відповідальний за здійснення їх нарахування і виплати, певним часовим проміжком.
На думку колегії суддів, порушене право позивачів слід захистити таким чином, щоб запобігти виникненню умов, які становлять таке порушення та не допустити подальшого існування таких умов. Тобто, слід зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Мурованокуриловецькому районі Вінницької області нараховувати та щомісячно виплачувати передбачену ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" державну соціальну допомогу в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком починаючи з 03 травня 2010 року по день втрати права на таку пільгу.
При цьому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що розмір мінімальної пенсії за віком необхідно обраховувати відповідно до частини 1 статті 28 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Право позивачів на отримання підвищення до пенсії відповідно до вимог статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни" не залежить від наявності чи відсутності грошових коштів та належного фінансування, таке право надане державою і закріплено Законом України “Про соціальний захист дітей війни”.
Оскільки таке право декларовано державою, то відповідно держава, через створені нею органи, в даному випадку органи Пенсійного фонду України, і несе обов’язок по своєчасній та повній виплаті підвищення до пенсії саме у розмірах, які нею ж визначені та закріплені в Законі.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 201, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Мурованокуриловецькому районі Вінницької області задовольнити частково .
Постанову Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 15 листопада 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до управління Пенсійного фонду України в Мурованокуриловецькому районі Вінницької області про перерахунок пенсії, - змінити.
Резолютивну частину постанови викласти у наступній редакції:
Позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до управління Пенсійного фонду України в Мурованокуриловецькому районі Вінницької області задовольнити частково.
Визнати протиправними дії та зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Мурованокуриловецькому районі Вінницької області нарахувати та виплати ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбачене ст. 6 Закону України № Про соціальний захист дітей війни", за період з 03 травня 2010 року по день втрати права на таку пільгу з врахуванням ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та виплачених сум.
Стягнути з Державного бюджету України на користь позивачів судовий збір у розмірі 3 грн. 40 коп. кожному.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.
Головуючий Кузьмишин Віталій Миколайович
Судді Мельник-Томенко Жанна Миколаївна
Залімський Ігор Геннадійович