ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2-а-3585/10/0212 Головуючий у 1-й інстанції: Король О.П.
Суддя-доповідач: Кузьмишин В.М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 серпня 2011 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Кузьмишина Віталія Миколайовича
суддів: Мельник-Томенко Жанни Миколаївни, Залімського Ігоря Геннадійовича
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на постанову Ленінського районного суду м. Вінниці від 21 грудня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про перерахунок пенсії, -
В С Т А Н О В И В :
В листопаді 2010 року ОСОБА_2 звернувся до Ленінського районного суду м. Вінниці з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про перерахунок пенсії.
Постановою Ленінського районного суду м. Вінниці від 21 грудня 2010 року позовні вимоги задоволено частково, а саме: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області: щодо відмови ОСОБА_2 в перерахунку додаткової пенсії відповідно до ст. 5 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 22.05.2010року; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 додаткової пенсій у відповідності до стаття 50 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із розрахунку 50% мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється у відповідності до ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, починаючи з 22.05.2010 року та виплачувати її в подальшому, керуючись на момент нарахування та виплати діючою редакцією статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Відповідач не погодившись з постановою суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну та необґрунтовану, на їх думку, постанову, як таку що винесена з порушенням норм матеріального права.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що позивач є інвалідом III групи, учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесений до категорії 1 осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, перебуває на обліку в Пенсійному фонді.
Листом № 464 від 02.11.2010 року, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області відмовлено позивачу у здійсненні перерахунку пенсії.
Колегія суддів вважає, що своїми діями відповідач допустив звуження змісту та обсягу прав та свобод позивача, передбачених статтею 22 Конституції України, в якій зазначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до статті 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-12 від 28.02.1991 року пенсія особам віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюється у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до ч. 4 ст. 54 цього Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), якою визначено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1, та у зв'язку із втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів III групи, щодо яких установлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими шести мінімальних пенсій за віком.
Згідно зі ст. 50 зазначеного Закону особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема інвалідам III групи - у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком. Як передбачено ст. 53 Закону № 796-ХІІ, виплата додаткової пенсії здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
В силу частини 3 статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи" у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії передбачений частиною 4 статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю особам віднесеним до категорії 1,2,3,4. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Пунктом 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" відзначено, що мінімальний розмір пенсії по віку встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Згідно рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005 року №8-рп/2005 справа №1-21/2005 і рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 встановлено: Закон України "Про статус і соціальний захист громадян потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-2 від 28.02.1991 року визначає основні положення про реалізації конституційного права громадян, потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи і охорону їх життя і здоров’я, оскільки відповідно до статті 50 Конституції України кожний має право на безпечну для життя і здоров’я навколишнє середовище і на відшкодування шкоди заподіяного порушенням цього права.
Законом України №231-V від 05.10.2006 року, що набрав чинності з 31.10.2006 року внесені зміни до статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-12 від 28.02.1991 року, яким визначені основні положення реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, в тому числі статті 50 Конституції України, згідно якої кожний має право на безпечну для життя і здоров’я навколишнє середовище і на відшкодування шкоди заподіяного порушенням цього права.
На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дії відповідача щодо відмови позивачу у проведенні перерахунку і виплати пенсій та визначення їх розміру виходячи із положень статей 50, 54 Закону № 796-ХІІ є неправомірними, а тому, такі права позивача підлягають захисту.
На підставі наведеного судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, щодо задоволення заявлених вимог у спосіб, строках та межах визначених законом.
Натомість, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, – залишити без задоволення, а постанову Ленінського районного суду м. Вінниці від 21 грудня 2010 року, – без змін.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.
Головуючий Кузьмишин Віталій Миколайович
Судді Мельник-Томенко Жанна Миколаївна
Залімський Ігор Геннадійович