ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2-а-146/10/0222 Головуючий у 1-й інстанції: Панченко Д.І.
Суддя-доповідач: Кузьмишин В.М.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 серпня 2011 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Кузьмишина Віталія Миколайовича
суддів: Мельник-Томенко Жанни Миколаївни, Залімського Ігоря Геннадійовича
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Теплицькому районі Вінницької області на постанову Теплицького районного суду Вінницької області від 14 грудня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Теплицькому районі Вінницької області про перерахунок пенсії, -
В С Т А Н О В И В :
До Теплицького районного суду Вінницької області звернулась ОСОБА_2 з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Теплицькому районі Вінницької області про перерахунок пенсії.
Постановою Теплицького районного суду Вінницької області позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України у Теплицькому районі щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»; зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Теплицькому районі здійснити нарахування та виплату ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як «дитині війни» за період з 26 травня 2010 року по 26 листопада 2010 року відповідно до статті 6 Закот України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням фактично виплачених сум; в іншій частині позову - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Теплицького районного суду Вінницької області та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2.
Згідно з ч.3 п.1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може провести розгляд справи в порядку письмового провадження, якщо апеляційна скарга була подана на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження.
Враховуючи те, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення спору, колегія суддів приходить до висновку про можливість провести розгляд справи в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач, відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, має статус дитини війни і має право, відповідно до статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, на підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
На момент звернення позивача до суду, нарахування доплати до її пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень статті 6 вищезазначеного Закону, відповідачем не здійснено, у зв’язку з чим позивач звернулась до суду за захистом своїх прав.
Всупереч статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалось відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Закон України “Про соціальний захист дітей війни” має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530. Отже, відповідач неправомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі, ніж це передбачено статтею 6 зазначеного Закону.
Своїми діями відповідач допустив звуження змісту та обсягу прав та свобод позивача, передбачених статтею 22 Конституції України, у якій зазначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Виходячи з приписів частини 2 статті 152 Конституції України та дати ухвалення рішень Конституційним Судом України, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності у відповідача обов’язку нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
При цьому, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції неправильно застосував норми процесуального права.
Так, відповідно до частини 2 статті 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, як вірно встановлено, право позивача на отримання щомісячної державної соціальної допомоги у вигляді підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком підлягає захисту за період з 26.05.2010 року, оскільки позов подано до суду 26.11.2010 року.
Судом першої інстанції достовірно встановлено, що позивачу як дитині війни зазначеними Законами передбачено довічну щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, яка в силу ст. 22 Конституції України не може бути обмежена або скасована. Тобто суд, визнавши незаконними дії та зобов’язавши управління Пенсійного фонду здійснити перерахунок пенсії позивачу, не звернув увагу на той факт, що право позивача на таку соціальну допомогу не зникло, а продовжує існувати.
Також, суд вважає за необхідне пояснити наступне: відповідно до чинного законодавства, пенсія є періодичним платежем, виплата якого, за загальним правилом, не обмежена у часі. А тому колегія суддів, вирішуючи питання про нарахування та виплату пенсії позивачу, не має підстав обмежувати орган, відповідальний за здійснення їх нарахування і виплати, певним часовим проміжком.
На думку колегії суддів, порушене право позивача слід захистити таким чином, щоб запобігти виникненню умов, які становлять таке порушення, та не допустити подальшого існування таких умов. Тобто слід зобов’язати управління Пенсійного фонду України нараховувати та щомісячно виплачувати передбачену ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" державну соціальну допомогу в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, починаючи з 26 травня 2010 року до втрати права на таку пільгу.
При цьому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що розмір мінімальної пенсії за віком необхідно обраховувати відповідно до частини 1 статті 28 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, окрім передбаченого частиною першою цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
Право позивача на отримання підвищення до пенсії відповідно до вимог статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни" не залежить від наявності чи відсутності грошових коштів та належного фінансування, таке право надане державою і закріплене Законом України “Про соціальний захист дітей війни”.
Оскільки таке право декларовано державою, то відповідно держава через створені нею органи, у даному випадку органи Пенсійного фонду України, і несе обов’язок своєчасної та повної виплати підвищення до пенсії саме у розмірах, які нею ж визначені та закріплені в Законі.
Відповідно до частини 1 статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду суд апеляційної інстанції, серед іншого, має право, змінити постанову суду.
За частиною 1 статті 201 КАС України, підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 201, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Теплицькому районі Вінницької області задовольнити частково .
Постанову Теплицького районного суду Вінницької області від 14 грудня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Теплицькому районі Вінницької області про перерахунок пенсії, - змінити .
Абзац 2 та 3 резолютивної частини постанови викласти у наступній редакції:
Визнати протиправною бездіяльність та зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Теплицькому районі Вінницької області нарахувати та виплати ОСОБА_2 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбачене ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", за період з 26 травня 2010 року до втрати права на таку пільгу з врахуванням ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та виплачених сум.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.
Головуючий Кузьмишин Віталій Миколайович
Судді Мельник-Томенко Жанна Миколаївна
Залімський Ігор Геннадійович