У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2011 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах                                                Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Пшонки М.П.,

суддів:   Маляренка А.В.,

Ступак О.В., Писаної Т.О.,

Юровської Г.В.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_6 про стягнення боргу, за касаційною скаргою відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», яке діє через представника Чухманенка Вадима Леонідовича, на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 13 жовтня 2010 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 20 січня 2011 року,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2009 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що між ним та відповідачем укладено договір відновлювальної кредитної лінії, однак, останній не виконує належним чином своїх зобов’язань за даним договором.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 13 жовтня 2010 року позов задоволено частково – стягнуто з ОСОБА_6 на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» заборгованість в сумі 204 750,61 грн. В решті позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 20 січня 2011 року рішення Дарницького районного суду м. Києва від 13 жовтня 2010 року змінене в частині суми, що підлягає стягненню з ОСОБА_6 на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» з 204 750,61 грн. на 233 335,21 грн.

У касаційній скарзі ВАТ «Державний ощадний банк України» порушує питання про скасування рішення Дарницького районного суду м. Києва                     від 13 жовтня 2010 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 20 січня               2011 року і передачу справи на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.  

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами, 5 грудня 2007 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Печерського відділення №3715 ВАТ «Державний ощадний банк України» м. Києва і відповідачем був укладений договір відновлювальної кредитної лінії №2405 (а.с. 11-13).

Згідно з п. 1.1, 1.5 договору відновлювальної кредитної лінії позивач (за договором банк) зобов’язався надати відповідачу (за договором позичальнику) грошові кошти в сумі 477000,00грн. строком на 9 років з терміном остаточного погашення суми кредиту не пізніше 5 грудня 2016 року зі сплатою 16,5 відсотків річних.

Звертаючись до суду з позовом про стягнення грошових коштів, позивач керувався умовами пунктів 2.2.2, 3.2.2 договору та нормою ч. 2 ст. 1050 ЦК України, а саме, вимагав дострокового повернення частини позики, що залишилась та сплати процентів внаслідок прострочення сплати чергової частини відповідачем як позичальником.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо дострокового повернення всієї суми кредиту і сплати процентів, місцевий суд, з чим погодився і апеляційний суд, стягнули лише прострочену поточну заборгованість, обґрунтовуючи свій висновок тим, що позивач з вимогою про розірвання кредитного договору не звертався.

Відповідного висновку суди попередніх інстанцій дійшли внаслідок порушення норм матеріального права, а саме всупереч положенням ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якою не передбачений обов’язок позикодавця вимагати розірвання кредитного договору, як підстави для звернення з вимогою про дострокове повернення частини позики, що залишилась.

Апеляційний суд, відмовляючи  у задоволенні вимог щодо дострокового повернення всієї суми заборгованості, також, зазначив, що в матеріалах справи відсутні графіки погашення заборгованості. Проте, такого висновку апеляційний суд дійшов помилково, оскільки місцевим судом був встановлений порядок погашення заборгованості у відповідності до умов договору відновлюваної кредитної лінії, а саме п. 1.6 вказаного договору.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановивши, що позивачем на виконання умов договору відновлюваної кредитної лінії були передані кошти в сумі 477000,00гр., місцевий суд не перевірив надані позивачем докази щодо розміру фактичного отримання відповідачем грошових коштів на підставі доданих до матеріалів справи розпоряджень філії банку та видаткових касових ордерів.

З’ясування обставин справи щодо фактичного розміру наданих позивачем відповідачеві коштів за умовами досліджуваного договору та обсягу виконання відповідачем договірних зобов’язань мають суттєве значення для правильного вирішення спору щодо встановлення  розміру заборгованості.

На зазначені обставини відповідач посилався в своїх запереченнях на позов та апеляційну скаргу позивача, однак суд апеляційної інстанції в порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України, належним чином доводи відповідача не перевірив та не усунув порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Оскільки допущені судами порушення норм матеріального
та процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у  х  в  а  л  и  л  а :

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» задовольнити.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 13 жовтня 2010 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 20 січня 2011 року скасувати.

Справу за позовом відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_6 про стягнення боргу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий М.П. Пшонка

Судді:     А.В. Маляренко

Т.О. Писана

О.В. Ступак

Г.В. Юровська