У х в а л а
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України
у складі:
|
головуючого |
Присяжнюк Т.І. |
|
суддів |
Глоса Л.Ф., Косарєва В.І. |
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 26 вересня 2006 року кримінальну справу за спільною касаційною скаргою захисників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на судові рішення щодо ОСОБА_3.
Вироком Оболонського районного суду м. Києва
ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженець та житель м. Києва, в силу ст. 55 КК України ( 1960р.) раніше не судимий,
засуджений за ч. 4 ст. 190 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
Постановлено стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 на відшкодування матеріальної шкоди 66471 грн. 65 коп. та моральної - 1650грн. 65 коп.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 14 лютого 2006 року вирок щодо ОСОБА_3 залишено без зміни.
Як визнав суд, ОСОБА_3 шляхом обману та зловживання довірою, під приводом його сприяння ОСОБА_4 у придбанні з прилюдних торгів автомобіля ПЕЖО-307 та однокімнатної квартири у м. Києві через спеціалізоване державне підприємство (СДП) “ Укрспецюст”, заволодів грошовими коштами ОСОБА_4 у сумі 66 471 грн. 65 коп., спричинивши потерпілому матеріальних збитків в особливо великому розмірі.
У касаційній скарзі захисники вважають, що докази під час досудового слідства були отриманні з порушенням вимог кримінально-процесуального закону. Посилаються на те, що було порушено право на захист засудженого. На думку захисту, в діях ОСОБА_3 відсутній склад злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, оскільки відносини засудженого з потерпілим носять цивільно-правовий характер. Просять судові рішення щодо ОСОБА_3 скасувати, а справу направити на нове розслідування.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги.
Винність засудженого підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_4, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, даними, що містяться у протоколах огляду та вилучення, про хід торгів, добровільної видачі потерпілим договорів посередницьких послуг, очної ставки між засудженим та потерпілим та іншими доказами, змістовно викладеними у вироку.
Зокрема, як убачається з розписок ОСОБА_3, він отримав від ОСОБА_4 27.05.2004 року - 500 євро, 01.06. 2004 року - 1500 доларів США, 29.05.2004 року -1500 доларів США, 17.04.2004 року - 2 120 доларів США, 04.02.2004 року - 8350 доларів США для придбання останньому квартири та автомобіля з прилюдних торгів.
Що стосується наданих ОСОБА_3 квитанцій щодо підтвердження перерахування ним коштів через банк “ Аваль” за придбання квартири та автомобіля, то як убачається з відповіді цього банку від 17.12.2004 року на запит слідчого, такі фінансові операції не здійснювалися.
Підтвердженням того, що ОСОБА_3 ввів в оману потерпілого щодо продажу на прилюдних торгах квартири, є надання засудженим ОСОБА_4 підробленого свідоцтва від 22.09.2004 року на бланку НОМЕР_1, згідно з яким ОСОБА_4 ніби-то належить право власності на квартиру АДРЕСА_1. На даному свідоцтві відсутній підпис останнього, і воно засвідчене від імені приватного нотаріуса ОСОБА_12.
Проте, як убачається з відповіді Державного підприємства “Інформаційний центр” Мінюсту України від 17.12.2004 року, спеціальний бланк документа серії НОМЕР_1 було викрадено у державного нотаріуса Менської державної нотаріальної контори ОСОБА_13, а за даним Єдиного реєстру нотаріусів України, приватний нотаріус ОСОБА_12 не зареєстрована.
Факт викрадення нотаріальних бланків, в тому числі і за вказаним номером, підтверджено і довідкою (т.2 а.с. 127, 128).
Крім того, як убачається з вилучених у ОСОБА_3 протоколів про хід торгів на цільовому аукціоні від 20.07.2004 року, вони містять неправдиву інформацію. Так, за одним протоколом торгів з продажу квартири переможцем аукціону зазначено ОСОБА_3 згідно з переданим ОСОБА_3 ОСОБА_4 іншого протоколу, який потерпілий добровільно видав органам досудового слідства, переможцем цього аукціону зазначено ОСОБА_4.
Разом з тим, за повідомленням в.о. директора Київської міської філії СПД “Укрспецюст” ОСОБА_5 зазначених протоколів про проведення прилюдних торгів за НОМЕР_2 взагалі не існує. В судовому засіданні ОСОБА_5 пояснював, що ні ОСОБА_4, ні ОСОБА_3 як учасники прилюдних торгів не реєструвались і участі в торгах не брали. Вказана квартира придбана сторонньою особою ОСОБА_14.
За таких обставин суд, обґрунтовуючи свій висновок щодо доведеності винуватості ОСОБА_3 у вчиненні цього злочину, правильно послався на те, що засуджений надав потерпілому підроблені протоколи про хід торгів та квитанції щодо перерахування коштів за купівлю автомобіля та квартири. Такі дії засудженого вчинялися з метою створити у потерпілого помилкове враження, що ОСОБА_3 займається придбанням для нього майна з прилюдних торгів та в даний спосіб заволодіти коштами ОСОБА_4.
Вище наведеними доказами спростовуються твердження захисників про цивільно - провові відносини між засудженим та потерпілим і відсутність злочинного наміру засудженого на заволодіння грошима потерпілого.
Також безпідставними є твердження, викладені у касаційній скарзі про те, що було порушено право засудженого на захист, оскільки, як убачається із матеріалів справи, ОСОБА_3 був затриманий 23.09.2004 року. 29.09.2004 року він звернувся з клопотанням про допуск як захисником його інтересів ОСОБА_15, і в цей же день слідчим була винесена постанова про допуск обраного ОСОБА_3 захисника ОСОБА_15.
Спростовуються матеріалами справи посилання у касаційній скарзі на те, що суд позбавив засудженого можливості заявляти клопотання.
Під час розгляду справи, зберігаючи, об'єктивність та неупередженість, суд створив необхідні умови для виконання сторонами їх процесуальних обов'язків і здійснення наданих їм прав, про що свідчать численні клопотання та долучені до справи документи. Засуджений в ході судового слідства брав активну участь у судовому розгляді справи: давав пояснення, відповідав на запитання, ставив питання іншим учасникам процесу, заявляв клопотання та брав участь в обговоренні заявлених іншими учасниками процесу клопотань.
Всі заявлені клопотання судом першої інстанції розглядались відповідно до вимог ст. 296 КПК України.
Істотних порушень норм КПК України на досудовому слідстві та при судовому розгляді справи не допущено.
Дії засудженого кваліфіковано за ч. 4 ст. 190 КК України правильно.
При призначенні покарання відповідно до вимог ст. 65 КК України суд урахував тяжкість вчиненого злочину, дані про особу засудженого. Обране покарання є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Отже, суди першої та апеляційної інстанцій постановили законні та обґрунтовані судові рішення щодо ОСОБА_3, а тому підстав для їх скасування чи зміни немає.
Таким чином, відсутні й підстави для призначення справи до розгляду з обов'язковим повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України.
Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
у задоволенні спільної касаційної скарги захисників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовити.
Судді:
Присяжнюк Т.І. Косарєв В.І. Глос Л.Ф.