КОПІЯ
Апеляційний суд Хмельницької області
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
“16” січня 2008 р. м. Хмельницький
судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Хмельницької області в складі:
головуючого судді Харчука В.М.
суддів: Гуменюк Н.І.
Матковської Л.О.
при секретарі Коробчук А.А.
з участю: апелянта та представників сторін
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 22ц-82 за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 29 листопада 2007 року за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2, Хмельницької обласної лікарні про стягнення моральної шкоди, заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, судова колегія,
В С Т А Н О В И Л А :
ОСОБА_1 звернулась до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що її чоловік ОСОБА_3 в 2003 році захворів на онкологічне захворювання, в жовтні 2003 року був направлений на консультацію в поліклінічне відділення Хмельницької обласної лікарні.
На консультації лікар Хмельницької обласної лікарні ОСОБА_2в її присутності повідомив чоловікові про те, що у нього онкологічне захворювання і він не знає чим може йому допомогти.
Після такого повідомлення чоловік отримав моральну травму, замкнувся і 24 грудня 2003 року покінчив життя самогубством.
Позивачка вважає, що лікар ОСОБА_2 порушив лікарську етику, посадову інструкцію та ч.3 ст.39 Закону України „Основи законодавства України про охорону здоров'я”, повідомивши самому хворому, а не його родичам страшний діагноз.
Такі дії лікаря ОСОБА_2 призвели до тяжких непоправних наслідків, смерті її _________________________________________________________________________Головуючий у першій інстанції - Воєвідко Я.І. Справа № 22ц-82 Доповідач - Харчук В.М. Категорія № 19
чоловіка, їй заподіяно моральну шкоду
Позивачка просила стягнути із ОСОБА_2. на її користь моральну шкоду в сумі 5000 гривень.
Під час розгляду справи позивачка ОСОБА_1 змінила позовні вимоги, просила стягнути з лікаря ОСОБА_2. 10000 гривень моральної шкоди та з Хмельницької обласної лікарні 10000 гривень моральної шкоди, та понесені судові витрати в сумі 703,30 гривень.
Відповідачі у справі ОСОБА_2 та представник Хмельницької обласної лікарні позову не визнали, посилаючись на те, що лікар ОСОБА_2 до смерті гр. ОСОБА_3 непричетний.
Він дійсно надавав консультативну допомогу ОСОБА_3 в жовтні 2003 року. Під час огляду хворого ОСОБА_3 та дослідження його медичної документації запідозрив онкологічне захворювання легень, запропонував хворому лягти на лікування у відділення торакальної хірургії. Однак, він ні позивачці, ні її чоловікові не говорив, що у хворого „рак легені”. Він показав ренгенознімки органів грудної клітини хворого і пояснив, що такі рентгенограми можуть спостерігатись у хворих із запальними процесами і навіть при пухлинах.
З 04 листопада 2003 року хворий ОСОБА_3 перебував на лікуванні у відділенні торакальної хірургії Хмельницької обласної лікарні в іншого лікаря з діагнозом „рак верхньої долі правої легені”. Під час госпіталізації він ні з хворим, ні з його дружиною не спілкувався. Хворий під час лікування направлявся на консультацію в поліклініку обласного онкологічного диспансеру до лікарів радіолога та хіміотерапевта і, очевидно, розумів діагноз захворювання.
Лікар зобов'язаний пояснити хворому та його родичам стан здоров'я хворого. Лікар ОСОБА_2 не порушував посадової інструкції, лікарської етики та чинного законодавства.
Рішенням Кам'янець-Подільського міськрайсуду від 29 листопада 2007 року у позові ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі на рішення суду ОСОБА_1 посилається на ті ж обставини, що і в позовній заяві, на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального права - ст.39, ч.2 та 3 Закону України „Основи законодавства України про охорону здоров'я”.
Вважає, що суд безпідставно не взяв до уваги наданих нею доказів про те, що лікар ОСОБА_2 в присутності її чоловіка ОСОБА_3 повідомив її та чоловіка про наявність у нього пухлини і про те, що не знає, як допомогти.
Вважає, що лікар в даному випадку повинен був обмежити інформацію для хворого і повідомити діагноз лише його родичам.
Тому апелянт просить скасувати рішення Кам'янець-Подільського міськрайсуду від 29 листопада 2007 року, ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.
Судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга апелянта задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст.308 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу апелянта і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст.ст.23, ч.ч.1 та 2, п.2), 1167 ЦК України моральна шкода, заподіяна фізичній особі неправомірними протиправними діями іншої фізичної чи юридичної особи щодо неї самої чи її близьких родичів, відшкодовується особою, яка її заподіяла, за наявності її вини.
Відповідно до ст.39 Закону України „Основи законодавства України про охорону здоров'я” лікар зобов'язаний пояснити пацієнтові в доступній формі стан його здоров'я, мету запропонованих досліджень і лікувальних заходів, прогноз можливого розвитку хвороби, в тому числі наявності ризику для життя і здоров'я.
Пацієнт має право ознайомитись з історією своєї хвороби та іншими документами, що можуть слугувати для подальшого лікування.
В особливих випадках, коли повна інформація може завдати шкоди здоров'ю пацієнта, лікар може її обмежити. В цьому разі він інформує членів сім'ї або законного представника пацієнта, враховуючи особисті інтереси хворого.
Відповідно до ст.ст.10, 60 ЦПК України суд вирішує спір на засадах змагальності. Кожна сторона зобов'язана надати докази на підтвердження своїх вимог чи заперечень.
Судом встановлено, що в жовтні 2003 року на консультацію в поліклінічне відділення Хмельницької обласної лікарні був направлений лікарем-терапевтом Кам'янець-Подільської міської поліклініки хворий ОСОБА_3, який разом із дружиною ОСОБА_1 був прийнятий лікарем-хірургом торакального відділення ОСОБА_2
Під час огляду хворого та дослідження медичних документів лікар ОСОБА_2 повідомив хворого та його дружину, що , можливо, у хворого пухлина правої легені неясного генезу, які бувають різного характеру. Для уточнення діагнозу та визначення тактики подальшого лікування рекомендував госпіталізацію в торакальному відділенні Хмельницької обласної лікарні.
Про те, що у хворого „рак легені” і що йому неможливо допомогти лікар хворому та його дружині не повідомляв.
В листопаді 2003 року ОСОБА_3 був госпіталізований і в результаті досліджень та обстежень був встановлений діагноз захворювання - бронхілоальвеолярний рак правої легені. Зазначений діагноз встановлений іншими лікарями і під час лікування ОСОБА_1 лікар ОСОБА_2 з ним не спілкувався.
24 грудня 2003 року ОСОБА_3 покінчив життя самогубством, усвідомлюючи своє захворювання.
Наведені обставини повністю підтверджуються дослідженими доказами: копією свідоцтва про смерть (а.с.8), копіями постанов прокуратури про відмову в порушенні кримінальної справи (а.с.9-10, 12, 19-20), посадовою інструкцією лікаря - торакального хірурга поліклінічного відділення Хмельницької обласної лікарні (а.с.36-37), копією передсмертної записки ОСОБА_3 (а.с.42), медичною карткою хворого (а.с.182-188), показами свідка ОСОБА_4 - медичної сестри торакального відділення.
Зокрема, з посадової інструкції лікаря - торакального хірурга вбачається, що лікар зобов'язаний надавати консультативну допомогу щодо стану здоров'я пацієнта.
Відповідно до ст.39 закону України „Основи законодавства України про охорону здоров'я” лікар зобов'язаний інформувати про стан здоров'я хворого самого пацієнта та його родичів.
Свідок ОСОБА_4 пояснила, що в жовтні 2003 року ОСОБА_1 з чоловіком були на прийомі лікаря ОСОБА_2 і лікар повідомив хворого та його дружину, що на рентгенівському знімку у ОСОБА_3 затемнена легеня і йому необхідно лягти в лікарню на обстеження. Двері кабінету були закриті, вона, як медсестра, була присутня на прийомі і лікар ОСОБА_2 не говорив позивачці та її чоловікові, що у хворого „рак”.
Суд обґрунтовано критично оцінив покази свідка ОСОБА_5, яка пояснила, що разом із ОСОБА_6 перебували біля кабінету лікаря ОСОБА_2 і крізь привідкриті двері чули, як лікар ОСОБА_2 повідомив ОСОБА_3 та його дружині діагноз захворювання „рак”.
Ці покази спростовуються відмовними матеріалами Хмельницької міської прокуратури, в яких наявні пояснення тієї ж ОСОБА_5 про те, що вона перебувала в кабінеті лікаря, а не під кабінетом, і при ній лікар повідомив страшний діагноз.
Опитана сестра ОСОБА_1 ОСОБА_6 пояснила, що в кабінеті лікаря на прийомі була лише ОСОБА_1 з чоловіком і вона не була присутньої при їх розмові і не чула про що йшла мова.
Ці ж обставини підтверджуються копіями постанов прокурора Кам'янець-Подільської міської прокуратури та прокурора Хмельницької міської прокуратури.
Допитаний свідок ОСОБА_7 - завідуючий торакальним відділенням Хмельницької обласної лікарні, пояснив, що з 4 по 10 листопада 2003 року ОСОБА_3 перебував на лікуванні в зазначеному відділенні. Йому призначались консультації в хіміотерапевта та радіолога в онкологічному відділенні обласної лікарні. Хворий грамотний і міг дійти висновку щодо діагнозу захворювання.
Досліджені докази свідчать про те, що відповідач лікар ОСОБА_2 та Хмельницька обласна лікарня діяли в межах повноважень, не порушували правил лікарської етики, положень закону України „Основи законодавства України про охорону здоров'я”, вимог посадової інструкції лікаря торакального відділення лікарні.
Суду не надано і судом не здобуто будь-яких доказів на підтвердження позову позивачки і підстави до скасування рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги апелянта відсутні.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.303, 307-3087, 313-315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,
У Х В А Л И Л А :
апеляційну скаргу ОСОБА_1відхилити, рішення Кам'янець-Подільського міськрайсуду від 29 листопада 2007 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею чинності.
Головуючий суддя: /підпис/ судді: /підписи/
Копія вірна:
Суддя апеляційного суду Харчук В.М.