2-1909/11  

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

Іменем  УКРАЇНИ

20 липня  2011  року Ворошиловський районний суд м. Донецька в складі:

головуючого –судді  Алтухової О.С.,

при секретарі –Щукіній О.В.,

за участю  представника позивача –ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Ворошиловської районної в м.Донецьку ради про визнання права власності, –  

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернувсь до суду з позовом до Виконавчого комітету Ворошиловської районної в м.Донецьку ради про визнання права власності,  посилаючись на наступне.

22.03.1995 р. він в результаті ліквідації АТЗТ «Артель»набув право приватної спільної часткової власності на 90/100 нежитлового приміщення площею 79,8 кв.м. на третьому поверсі будівлі літ.А-3, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 за актом приймання - передачі від 22.03.1995 р. на підставі протоколу засідання ліквідаційної комісії АТЗТ «Артель» від 21.03.1995 р.

Вже майже 16 років він власними силами та коштами дбає повністю за все нежитлове приміщення та й про невиділену в натурі безхазяйну частку 10/100 того ж приміщення.

Він з 1995 року добросовісно, відкрито і безперервно володіє часткою 10/100 того ж приміщення.

До сьогоднішнього дня жодний власник не висував вимог щодо повернення йому частки 10/100 приміщення, зазначене майно нікому не поверталось.

Всі ці 16 років він за власний рахунок утримує частку 10/100 приміщення в належному для експлуатації стані. Якщо б він своєю працею та коштами не підтримував частку 10/100 приміщення, ця частка та приміщення в цілому давно би втратили своє цільове призначення, оскільки ніхто більше не піклувався про майно.

Згідно пунктів 1, 8 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, він набирає чинності з 1 січня 2004 року. Правила статті 344 Цивільного кодексу України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.

Тобто, перебіг строку володіння майном для визнання права власності на нього за набувальною давністю слід рахувати з 1 січня 2001 року й на сьогоднішній день строк володіння 10/100 приміщення становить більше ніж 10 років.

Таким чином, він на законних підставах набув право власності на частку 10/100 нежитлового приміщення площею 79,8 кв.м. на третьому поверсі будівлі літ.А-3, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

Просив визнати за ним право власності на 10/100 нежитлового приміщення площею 79,8 кв.м. на третьому поверсі будівлі літ.А-3, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1, що діє на підставі договору про надання юридичних послуг від 03.01.2011 р., підтримала позовні вимоги, дала пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, просила позов задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала..

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи.   

Згідно вимог ст. 224 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити по цій справі заочне рішення на підставі доказів, що є в матеріалах справи, оскільки відповідач був повідомлений про слухання справи, не сповістив суд про причини своєї відсутності.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено наступні обставини.

Відповідно до акту прийомки робочою комісією завершеного будівництвом переобладнаного горища будівлі дирекції в конторські кімнати від 16.02.1995 року, на підставі договору по спільну діяльність від 30.05.1994 року ДБК Днерп-Донбас та АТЗТ «Артель»прийняли на баланс введені в експлуатацію конторські кімнати, які є спільною частковою власністю з визначенням часток: АТ «Артель»- 90%, Дирекція будівництва каналу Днепр-Донбас - 10%.

За актом приймання - передачі від 22.03.1995 р. на підставі протоколу засідання ліквідаційної комісії АТЗТ «Артель»від 21.03.1995 р. та згідно рішення Ворошиловського районного суду  від 14.12.2009 року, ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) на праві власності належить 90 % нежитлового приміщення загальною площею 79,8 кв.м., що розташоване на третьому поверсі будівлі А-3 у АДРЕСА_1. Право власності зареєстроване в КП БТІ м.Донецька 06.04.2010 року, про що свідчить витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Відповідно до листа №111368 від 09.03.2011 р., наданого КП БТІ м.Донецька, 10% приміщення, що розташоване на 3-му поверсі будівлі літ.А-3, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, проінвентаризовано за Дирекцією будівництва каналу Днепр-Донбас, правовстановлюючі документи в КП БТІ м.Донецька до реєстрації власником не надавалися.

Згідно наданих Головним управлінням статистики у Донецькій області серед включених та виключених підприємств не значиться: Об’єднана дирекція будівництва каналу «Дніпро-Донбас»(Дирекція будівництва каналу Днепр-Донбас).

Як встановлено в судовому засіданні, близько 16 років позивач власними силами та коштами дбає повністю за все нежитлове приміщення та й про невиділену в натурі безхазяйну частку 10/100 того ж приміщення, що проінвентаризоване за Дирекцією будівництва каналу Днепр-Донбас. Власник не висував вимог щодо повернення йому частки 10/100 приміщення, зазначене майно нікому не поверталось. Позивач за власний рахунок утримує частку 10/100 приміщення в належному для експлуатації стані.

Відповідно до частин 1, 4 статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно набувається за рішенням суду.

Згідно пунктів 1, 8 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, він набирає чинності з 1 січня 2004 року. Правила статті 344 Цивільного кодексу України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.

Тобто, перебіг строку володіння майном для визнання права власності на нього за набувальною давністю слід рахувати з 1 січня 2001 року й на сьогоднішній день строк володіння 10/100 приміщення становить більше ніж 10 років.

Таким чином, позивач на законних підставах набув право власності на частку 10/100 нежитлового приміщення площею 79,8 кв.м. на третьому поверсі будівлі літ.А-3, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання права власності підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 5, 60, 213, 214, 215, 224 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Ворошиловської районної в м.Донецьку ради про визнання права власності –задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 10/100 нежитлового приміщення площею 79,8 кв.м. на третьому поверсі будівлі літ.А-3, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.   

Заява щодо перегляду заочного рішення може бути подана відповідачем до суду протягом десяти днів зі дня отримання копії рішення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги до  апеляційного суду Донецької області через Ворошиловський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення надруковане у нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя Ворошиловського районного

суду міста Донецька О.С.Алтухова