КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.2011                                                                                           № 2/85

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Коршун Н.М.

суддів:            Авдеєва  П.В.

          Куксова В.В.

за участю представників:

від  позивача:  ОСОБА_1 - за довіреністю;

від відповідача: ОСОБА_2 - за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль»

на рішення Господарського суду м. Києва від 30.06.2011 року

у справі   № 2/85

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта-Сервіс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль»

про стягнення  183 080,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

               У квітні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Дельта-Сервіс» звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» про стягнення 183 080,00грн., з яких: 159 277,73 грн. – сума основного боргу, 17 807,25 грн. – індексація від суми боргу, 5 995,82 грн. – 3% річних.

           В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що відповідач в порушення вимог договору фінансового лізингу № L1836-02/08 від 18.02.2008р. не сплачує заборгованість перед позивачем, яка залишилась від реалізації предмета лізингу та після погашення заборгованості перед відповідачем.

          Рішенням господарського суду міста Києва від 30.06.2011р. позовні вимоги задоволено повністю.

            Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

          В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що  позивачем не доведено, що перерахування коштів, отриманих від реалізації предмета лізингу відповідно до п.6.5 Договору фінансового лізингу є обов”язком , а не правом відповідача, тому у відповідача не могло виникнути грошове зобов”язання перед позивачем.

         Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне.

        Як вбачається з матеріалів справи, 18.02.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» (лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дельта-Сервіс» (лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу № L1836-02/08, відповідно до умов п. 1.1 якого лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу зобов'язується придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого зазначаються в специфікації, лізинг одержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору.

Відповідно до п. 1.2 договору строк лізингу складається з періодів лізингу, зазначених в Графіку платежів та не може бути менше одного року.

Пунктом 5.3 додатка № 4 до договору сторони узгодили, що у разі неотримання рахунку лізингодавця до 5 числа поточного місяця лізингоодержувач зобов'язаний звернутися до лізингодавця та отримати відповідний рахунок самостійно. В цьому випадку лізингоодержувач зобов'язаний оплатити рахунок до 10 числа поточного місяця.

27.05.2008р. відповідач передав, а позивач прийняв предмет лізингу, а саме колісний екскаватор JСВ JS 160 W 2008р.в., що підтверджується актом приймання-передачі предмету лізингу.

Відповідно до умов договору позивач надіслав відповідачеві рахунки за 10 періодів лізингу, однак останній вчасно та в повному обсязі їх не сплатив, на підставі чого у позивача виникла заборгованість.

Як вбачається з матеріалів справи, за невиконання умов договору відповідач 25.02.2009р. вилучив у позивача предмет лізингу.

Згідно п. 10.3.2 додатку № 4 до договору, у випадку його дострокового припинення з підстав невиконання умов договору, Товариство з обмеженою відповідальністю «Дельта Сервіс» повинно сплатити Товариству з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» платежі, які за розрахунками складають 680 722,27 грн.

Матеріали справи свідчать про те, що, 15.12.2009р. між відповідачем та ОСОБА_3. був укладений договір купівлі-продажу № РК 1836-12/09-1, відповідно до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» продало, а ОСОБА_3. придбав JCBJS 160 W 2008р за ціною 84 000,00 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач повністю виконав свої зобов'язання, здійснивши всі платежі, зазначені в договорі, заборгованість повністю погашена.

Згідно п. 6.5 договору фінансового лізингу після вилучення та реалізації предмета лізингу, лізингодавець перераховує у 30 - денний строк грошові кошти, отримані від реалізації такого предмета за вирахуванням заборгованості.

Як свідчать матеріали справи, після реалізації предмета лізингу та погашення заборгованості перед відповідачем, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 159 277,73 грн.

За приписами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про  задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача 159 277,73 грн. – основного боргу.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 625 ЦК України передбачено, що обов'язок боржника у разі прострочення ним виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми.

Судова колегія вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про те, що за таких обставин з відповідача підлягає стягненню 17 807,25 грн. інфляційних та 5 995,82 грн. 3 % річних.

15.09.2011р. в судовому засіданні суду апеляційної інстанції відповідач надав клопотання про припинення провадження у справі у зв’язку із сплатою заборгованості, що підтверджується платіжним дорученням № 10979 від 07.09.2011р.

Судова колегія не вбачає підстав для припинення провадження у даній справі, оскільки відповідач сплатив заборгованість після прийняття рішення судом першої інстанції, при прийнятті судом оскарженого рішення дана заборгованість існувала. Відповідно до положень ст.101 ГПК України апеляційна інстанція перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду на час його прийняття.

Однак, судова колегія вважає, що сплачені відповідачем після прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення заборгованість у розмірі 159 277,73 грн., 17 807,25 грн. – індексація від суми боргу, 5 995,82 грн. – 3% річних, а також державне мито в розмірі 1 830,80 грн. та інформаційне-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн. за даним рішенням повинні бути враховані органами виконавчої служби при виконанні зазначеного рішення.

Враховуючи зазначене, судова колегія вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з’ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення місцевого господарського суду відповідає чинному законодавству та матеріалам справи; колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

          1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» на рішення Господарського суду м. Києва від 30.06.2011 року у справі № 2/85 залишити без задоволення.

  2. Рішення Господарського суду м. Києва від 30.06.2011 року у справі № 2/85 залишити без змін.

        3.  Матеріали справи № 2/85 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                                      Коршун Н.М.

Судді                                                                                          Авдеєв  П.В.

                                                                                          Куксов В.В.