КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.2011                                                                                           № 1/347

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Куксова В.В.

суддів:            Тищенко  А.І.

          Коршун Н.М.

за участю представників сторін:

від позивача: представник – ОСОБА_1. – за довіреністю,

від відповідача: представник – ОСОБА_2. – за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Український науково-технічний проектний інститут промислових технологій», м. Київ

на рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2011 р.

у справі № 1/347 (суддя Мельник В.І.)

за позовом Закритого акціонерного товариства «Екостандарт», м. Київ

до Державного підприємства «Український науково-технічний проектний інститут промислових технологій», м. Київ

про стягнення 46 634,50 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2010 р. Закрите акціонерне товариство «Екостандарт» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Український науково-технічний проектний інститут промислових технологій» про стягнення 46 634,50 грн., мотивуючи вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором постачання теплової енергії у вигляді гарячої води № 410021 від 01.08.2002 р.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.06.2011 р. у справі №1/347 позов задоволено, стягнуто з Державного підприємства «Український державний науково-технічний проектний інститут промислових технологій» на користь Публічного акціонерного товариства «Екостандрат» 46 634 (сорок шість тисяч шістсот тридцять чотири) грн. 50 коп. основного боргу, держмито в розмірі 466 (чотириста шістдесят шість) грн. 35 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн., повернуто з державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Екостандарт» 375 (триста сімдесят п'ять) грн. 20 коп. надлишково сплаченого державного мита.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Господарського суду міста Києва від 10.06.2011 р. у справі №1/347 Державне підприємство «Український науково-технічний проектний інститут промислових технологій» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю з посиланням на те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.07.2011 р. прийнята апеляційна скарга Державного підприємства «Український науково-технічний проектний інститут промислових технологій» та порушено апеляційне провадження по справі №1/347, розгляд справи призначено на 10.08.2011 р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.08.2011 р. за клопотанням предстанвика позивача розгляд справи № 1/347 відкладено на 14.09.2011 р., зобов’язано відповідача надати позивачу копію апеляційної скарги.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення а рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2011 р. без змін.

Предстанвик позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2011 р. без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав в повному обсягу, просить її задовольнити, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2011 р. та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Відділ культури і туризму Вишгородської районної державної адміністрації не скористався наданим правом на подання відзиву на апеляційну скаргу та на участь свого представника в судовому засіданні, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення змінити зменьшивши суму стягнутого боргу з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 01.08.2002 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води від № 410021., у відповідності до якого позивач зобов'язався виробляти, систематично поставляти та передавати у власність відповідача товар - теплову енергію у вигляді гарячої води (п.п.1 договору), а відповідач зобов'язався приймати «товар» та своєчасно здійснювати за нього оплату на умовах договору (п.1.2 договору). У відповідності до договору позивач поставляв відповідачеві та передавав йому у власність теплову енергію.

Відповідно до умов п.п.6.4, 6.5 договору відповідач щомісяця з 12 по 14 число отримує у позивача оформлені бланки актів звірки розрахунків за прийняту теплову енергію за поточний місяць. Один примірник підписаного акту відповідач має повернути позивачу не пізніше 15 числа поточного місяця. Відповідач самостійно сплачує за прийняту теплову енергію згідно отриманого платіжного доручення не пізніше 28 числа поточного місяця.

Зазначені розрахункові документи відповідач отримав у позивача під підпис уповноваженої особи, проте позивачу їх не повернув.

В своїй позовній заяві позивач просив суд стягнути з відповідача 46 634,50 грн. боргу та судові витрати.

Згідно з вимогами ст.ст. 525, 526, 530, 629, 712 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до договору; замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Укладений між сторонами договір за своєю юридичною природою є договором постачання енергетичними мережами.

Відповідно до п.1 ст.712 ЦК України, за договором поставки постачальник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання.

Відповідно до ч. 2 ст.193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 173 ГК України, один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідачем не надано доказів щодо належного виконання умов договору на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води від № 410021 від 01.08.2002 р.

           За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги

Разом з тим, відповідно до ч. 1, 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

В судовому засіданні апеляційної інстанції встановлено, що на даний час заборгованість відповідача перед позивачем складає 19778,97 грн., що зокрема підтверджено довідкою про надходження коштів за спожиту теплову енергію /а.с. 153-154/.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що рішення місцевого господарського суду, яким задоволено позов, підлягає зміні із задоволенням позову частково.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Український науково-технічний проектний інститут промислових технологій» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2011 р. у справі № 1/1347 змінити.

Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

«Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Український державний науково-технічний проектний інститут промислових технологій» (02094, м. Київ, вул. Магнітогорська 1-Б, код ЄДРПОУ 13697008) на користь Публічного акціонерного товариства «Екостандрат» (02660, м.Київ, вул. Червоногвардійська 20, код ЄДРПОУ 21661022) 19 778 (дев’ятнадцять тисяч сімсот сімдесят вісім) грн. 97 коп. основного боргу, держмито в розмірі 197 (сто дев’яносто сім) грн. 79 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн.

В іншій частині позову відмовити.

Повернути з державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Екостандарт» (02660, м.Київ, вул. Червоногвардійська 20, код ЄДРПОУ 21661022) 375 (триста сімдесят п'ять) грн. 20 коп. - надлишково сплаченого державного мита.

Видати наказ відповідно до ст. 116 ГПК України.»

4. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи № 1/347 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                                      Куксов В.В.

Судді                                                                                          Тищенко  А.І.

                                                                                          Коршун Н.М.