КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.09.2011 № 17/042-11
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Куксова В.В.
суддів: Авдеєва П.В.
Коршун Н.М.
при секретарі:
за участю представників сторін:
від позивача: не з’явився,
від відповідача: представник – ОСОБА_1. – за довіреністю,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Омега», м. Вишгород Київської області
на рішення Господарського суду Київської області від 27.05.2011 р.
у справі № 17/042-11 (суддя Горбасенко П.В.)
за позовом Відділу культури і туризму Вишгородської районної державної адміністрації
до Приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Омега», м. Вишгород Київської області
про стягнення 48 581,43 грн. та звільнення безпідставно зайнятого приміщення,
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2011 р. Відділ культури і туризму Вишгородської районної державної адміністрації звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства „Науково-виробнича фірма „Омега” про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості зі сплати орендної плати у розмірі 48 581 грн. 43 коп. та про витребування у відповідача з чужого незаконного володіння нежитлового приміщення РБК „Енергетик”, що знаходиться за адресою: 07300, Київська область, м. Вишогород, пр.-т Мазепи, 9, мотивуючи вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором найму оренди нежилого приміщення від 11.04.2005 р.
Рішенням Господарського суду Київської області від 27.05.2011 р. у справі №17/042-11 позов задоволено частково, витребувано з чужого незаконного володіння у ПП „НВП „Омега” на користь Відділу культури і туризму Вишгородської РДА нежитлове приміщення РБК „Енергетик”, а саме: приміщення 18 площею 25,6 кв.м., приміщення 19 площею 31,6 кв.м., приміщення 20 площею 26,4 кв.м., коридор 21 площею 48,4 кв.м., приміщення 22 площею 56,3 кв.м., приміщення 23 площею 14,4 кв.м., склад 24 площею 16,7 кв.м., склад 25 площею 14,6 кв.м., приміщення 26 площею 11,6 кв.м., вбиральню 27 площею 1,3 кв.м., вбиральню 28 площею 1,3 кв.м., що знаходиться за адресою: Київська область, м. Вишгород, пр-т Мазепи, 9; стягнуто з ПП „НВП „Омега” на користь Відділу культури і туризму Вишгородської РДА 24 000 грн. основного боргу, 1 881 грн. 92 коп. пені та 519 грн. 91 коп. інфляційних втрат. У задоволені решти позову відмовив; стягнуто з ПП „НВП „Омега” на користь Державного бюджету України 349 грн. 02 коп. державного мита та 182 грн. 12 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням Господарського суду Київської області від 27.05.2011 р. у справі №17/042-11 Приватне підприємство «Науково-виробнича фірма «Омега» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю з посиланням на те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивач про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку його дії до відповідача не звертався, а тому у відповідності з приписами ч. 1, 2, ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна, ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 764 Цивільного кодексу України договір оренди від 01.04.2010 р. продовжений на той самий строк, що його укладено.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2011 р. прийнята апеляційна скарга Приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Омега» та порушено апеляційне провадження по справі №17/042-11, розгляд справи призначено на 17.08.2011 р.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.08.2011 р. у зв’язку з неявкою представника позивача розгляд справи № 17/042-11 відкладено на 08.09.2011 р.
Представник відповідача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав в повному обсягу, просить її задовольнити, скасувати рішення Господарського суду Київської області від 27.05.2011 р. та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, додатково зазначив, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог.
Відділ культури і туризму Вишгородської районної державної адміністрації не скористався наданим правом на подання відзиву на апеляційну скаргу та на участь свого представника в судовому засіданні, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (абзац 4 пункту 3.6. Роз’яснень Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 із змінами та доповненнями станом на 30.04.2009 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).
Неявка представника Відділу культури і туризму Вишгородської районної державної адміністрації в судове засідання не перешкоджає розгляду справи, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення спору по суті.
Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
З матеріалів справи вбачається, що 11.04.2005 р. між Відділом культури і туризму Вишгородської районної державної адміністрації (Орендодавець) та Приватним підприємством „Науково-виробничою фірмою „Омега" (Орендар) укладено договір оренди нежилого приміщення, за умовами якого орендодавець зобов'язався передати орендареві у тимчасове платне користування (в найм) нежиле приміщення РБК „Енергетик", що знаходиться за адресою: Київська область, м. Вишгород, пр-т. Мазепи, 9, загальною площею 248,2 м, що складає 3/50 частки майна, а саме: приміщення 18 площею 25,6 кв.м, приміщення 19 площею 31,6 кв.м, приміщення 20 площею 26,4 кв.м, коридор 21 площею 48,4 кв.м, приміщення 22 площею 56,3 кв.м, приміщення 23 площею 14,4 кв.м, склад 24 площею 16,7 кв.м, склад 25 площею 14,6 кв.м, приміщення 26 площею 11,6 м , вбиральня 27 площею 1,3 кв.м, - вбиральня 28 площею 1,3 кв.м, а орендар - прийняти зазначене майно та своєчасно здійснювати сплату орендних платежів. Договір посвідчено державним нотаріусом Вишгородської державної нотаріальної контори Єременко Т.М. та зареєстровано в реєстрі за № 2280.
Згідно п.п. 1.2., 1.3. Договору балансова вартість приміщень, що передаються в найм (оренду) становить 32 869,27 грн. Це нежиле приміщення, що передається в оренду, належить наймодавцеві на праві власності на підставі реєстраційного посвідчення, виданого згідно розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації від 09.12.1996 р. за № 726, зареєстрованого в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно за № 5252589 та зареєстрованого в Вишгородському бюро технічної інвентаризації в книзі Д-1, номер запису 4, номер витягу 6921276 від 05.04.2005 р. Приміщення використовується наймачем під надання культурно-спортивних послуг (тренажерний зал, зал для гімнастики, студія звукозапису, безалкогольний бар).
Відповідно до п.п. 2.1., 2.2., 2.4. Договору договір найму (оренди) укладається сторонами на строк з 01 квітня 2005 р. по 31 березня 2010 р. Після закінчення строку дії договору найму (оренди) наймане приміщення має бути звільнено і передано наймодавцю за актом. За час фактичного користування об'єктом найму (оренди) після припинення дії договору до передачі приміщення за актом наймач зобов'язаний внести плату за користування приміщенням в розмірі орендної плати (з урахуванням комунальних послуг). Укладання повторного договору оренди на вказане приміщення можливо у разі надання нових розпорядчих документів. Договір припиняє дію або розривається у разі: закінчення строку, на якій його було укладено, банкрутство наймача, загибелі об'єкта оренди, несплати наймачем боргу протягом трьох місяців, ліквідації або реорганізації юридичної особи наймача, в інших випадках, передбачених чинним законодавством України, використання об'єкта не за призначенням визначеним договором.
Пунктами 3.1., 3.2. Договору встановлено, що за користування найманим приміщенням наймач сплачує наймодавцю орендну плату, місячний розмір якої на момент початку дії договору становить 1 000 грн. з ПДВ. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць. Розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї з сторін у разі зміни цін і тарифів та інших випадках, передбачених законодавством. Орендна плата сплачується наймачем незалежно від наслідків господарської діяльності наймача щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця. Амортизаційні відрахування на наймане майно нараховує та залишає у своєму розпорядженню наймодавець. Зазначене в договорі нежитлове приміщення передається наймачу згідно з актом приймання - передачі, що додається до договору і є його невід'ємною частиною.
Згідно п.п. 4.1., 4.2., 4.3. Договору наймодавець зобов'язаний не пізніше трьох днів з моменту підписання договору найму (оренди) передати, а наймач прийняти по акту приймання передачі об'єкт найму (оренди). У разі невиконання цього пункту договір оренди вважається недійсним. Наймач зобов'язаний вносити платежі своєчасно і в повному обсязі, незалежно від наслідків господарської діяльності наймача щомісячно не пізніше 15-го числа поточного місяця. Наймач зобов'язаний сплачувати земельний податок самостійно.
На виконання п. 1.1. Договору найму оренди нежилого приміщення від 11.04.2005 р. позивач передав відповідачу у строкове платне користування орендоване майно: підвальне приміщення РБК „Енергетик", що знаходиться за адресою: Київська область, м. Вишгород, пр-т. Мазепи, 9 площею 248,2 кв.м, що підтверджується актом прийому-передачі майна від 01.04.2005 р.
За період з січня 2007 р. по грудень 2010 р. позивачем надано відповідачу послуги з оренди за договором найму оренди нежилого приміщення від 11.04.2005р. на загальну суму 48 000 грн.
Відповідач за отримані послуги з оренди з січня 2007 р. по грудень 2010 р. за договором найму оренди нежилого приміщення від 11.04.2005 р. розрахувався частково, сплативши позивачу 24 000 грн., що підтверджується виписками з рахунку позивача у Державному казначействі України, внаслідок чого борг відповідача перед позивачем на момент судового розгляду справи в суді першої інстанції склав 24 000 грн., що підтверджується виписками з рахунку позивача у Державному казначействі України.
Місцевий господарський суд встановив, що договір найму оренди нежилого приміщення від 11.04.2005 р. є припиненим з 31.03.2010 р.; відповідач на момент судового розгляду справи нежитлове приміщення РБК „Енергетик", що знаходиться за адресою: Київська область, м. Вишгород, пр-т. Мазепи, 9 позивачу не повернув. З даним висновком погоджується колегія суддів оскільки він відповідає обставинам справи та законодавству.
Колегія суддів відхиляє твердження апелянта щодо автоматичного продовження строку дії договору оренди від 01.04.2011 р., оскільки матеріалами справи підтверджено, що позивачем неодноразово направлялись на адресу відповідача лист про сплату заборгованості по орендній платі та звільнення приміщення після закінчення строку дії договору 31.03.2010 р.
31.08.2010 р. державним нотаріусом Вишгородської районної державної нотаріальної контори Єременко Т.М. на підставі ст. 87-91 Закону України „Про нотаріат", п. 9 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Мінстрів України № 1172 від 29.06.1999 р. вчинено виконавчий напис про стягнення з відповідача на користь позивача 17 876,73грн. заборгованості за період з листопада 2008 р. по серпень 2009 р. Позивачем за вчинення зазначеного виконавчого напису сплачено 178,76 грн., що підтверджується написом на виконавчому написі.
Місецивим господарським судом встановлено, що предметом позову є вимога про стягнення з відповідача 48 581,43 грн. заборгованості, з яких: 26 407,64 грн. основного боргу за період з січня 2007 р. по грудень 2010 р., 18 968,48 грн. пені, 519,91 грн. інфляційних втрат, 2 506,64 грн. податку на землю та 178,76 грн. витрат на виконавчий напис нотаріуса та витребування у Приватного підприємства „Науково-виробничої фірми „Омега" з чужого незаконного володіння нежитлового приміщення РБК „Енергетик", що знаходиться за адресою: Київська область, м. Вишгород, пр-т. Мазепи, 9.
Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько- господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).
Згідно ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ст. 762 ЦК України).
Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною першою статті 615 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або у повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 785 ЦК України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
У разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди (ч. 1 ст. 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна").
Позивач належним чином виконав умови договору, а саме: за період з січня 2007 р. по грудень 2010 р. надав відповідачу послуги з оренди за договором найму (оренди) нежилого приміщення від 11.04.2005 р. на загальну суму 48 000 грн.; відповідач, в порушення п. 3.1. договору найму (оренди) нежилого приміщення від 11,04.2005 р., за отримані послуги у визначений договором строк розрахувався частково на суму 24 000 грн., що підтверджується виписками з рахунку позивача у Державному казначействі України, внаслідок чого борг відповідача перед позивачем на момент судового розгляду справи склав 24 000 грн.
Відповідач на момент судового розгляду справи нежитлове приміщення РБК „Енергетик", що знаходиться за адресою: Київська область, м. Вишгород, пр-т. Мазепи, 9 позивачу не повернув. Суд першої інстанції дійшов правомірного та обгрунтованого висновку висновку про правомірність вимоги позивача про стягнення з відповідача 24 000 грн. основного боргу за договором найму (оренди) нежилого приміщення від 11.04.2005 р. та вимоги про витребування у Приватного підприємства „Науково-виробничої фірми „Омега" з чужого незаконного володіння нежитлового приміщення РБК „Енергетик", що знаходиться за адресою: Київська область, м. Вишгород, пр-т. Мазепи, 9.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором позивачем за період з 01.02.2008 р. по 31.12.2010 р. нарахована пеня в сумі 18 968,48 грн.
Частинами першою і третьою ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.
У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 7.2. договору найму (оренди) нежилого приміщення від 11.04.2005 р., сторонами погоджено, що за несвоєчасну сплату орендних платежів наймач на користь наймодавця сплачує пеню в розмірі 0,5 % за кожний день прострочки, але не більше розміру, встановленого чинним законодавством України.
Враховуючі положення зазначених норм, часткове погаення відповідачем суми боргу, періоди нарахування пені, що вказані позивачем в поданому ним розрахунку пені та часткове погашення відповідачем суми боргу, місцевий господарський суд обмежив розмір пені подвійною обліковою ставкою НБУ, а період її нарахування шістьмома місяцями від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, відтак дійшов до арифметично вірного розміру пенів сумі 1 881,92грн.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором позивачем за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2010 р. також нараховано 519,91грн. інфляційних втрат.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення 2 506,64 грн. податку на землю.
Відповідно до п. 4.3. договору наймач зобов'язаний земельний податок сплачувати самостійно.
Частиною першою та другою ст. 2 Закону України „Про плату землю" (що діяв на момент існування спірних правовідносин, далі - Закон) встановлено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.
Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар (ч. 1,2 ст. 5 Закону).
Згідно ч. 1 ст. 14 Закону платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 15 Закону власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.
Податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом ЗО календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (ч. 1 ст. 17 Закону).
Згідно ч. 1 ст. 19 Закону розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за угодою сторін у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.
Статтею 20 Закону встановлено, що платежі за землю зараховуються до відповідних місцевих бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України для плати за землю.
Враховуючи положення вищезазначених норм, місцевий господарський суд дійшов обгрунтованого висновку, що платником земельного податку є власник земельної ділянки, а не землекористувач, земельний податок та орендна плата за землі державної та комунальної власності сплачуються до місцевого бюджету, а не на рахунок орендодавця, що вимога позивача про стягнення з відповідача на користь позивача 2 506,64 грн. податку на землю є безпідставною, необгрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Також суд першої інстанції обгрунтовано залишив без задоволення вимогу про стягнення 178,76 грн. витрат на виконавчий напис нотаріуса.
Колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо виходу місцевим господарським судом за межі позовних вимог, оскільки позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 48 581,43 грн. та надано відповідний розрахунок даної суми, з якого вбачається, що вона складається з орендної плати, індексації, пені, податку на землю, державного мита, ПДВ.
Відповідно до п. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з’ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення суду першої інстанції відповідає законодавству та матеріалам справи, та не вбачає підстав для задоволення апеляційних скарг і скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Омега» залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 27.05.2011 р. у справі № 17/042-11 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 17/042-11 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Куксов В.В.
Судді Авдеєв П.В.
Коршун Н.М.