ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"20" вересня 2011 р. Справа № 16/5026/306/2011
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, суддіКоваленко С.С. (доповідач),
суддівНовікової Р.Г., Прокопанич Г.К.
розглянувши касаційну скаргу Рижавського міжгосподарського підприємства по відгодівлі худоби
напостанову Київського апеляційного господарського суду від 21.06.11р.
у справі№ 16/5026/306/2011 господарського суду Черкаської області
за позовомТОВ Агрофірма "Ліга"
доРижавського міжгосподарського підприємства по відгодівлі худоби
провизнання права на частку в статутному капіталі
За участю представників сторін
від позивача ОСОБА_1 дов.,
від відповідача Левченко Н.П. витяг, ОСОБА_2 дов., ОСОБА_3. дов.
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма “Ліга” (далі по тексту-позивач) звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом до Рижавського міжгосподарського підприємства по відгодівлі худоби (далі по тексту-відповідач) про визнання права на частку в статутному капіталі.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 26.04.2011 року у справі № 16/5026/306/2011 (суддя Спаських Н.М.) у задоволенні позову відмовлено повністю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2011 року у справі № 16/5026/306/2011 (судді Кошіль В.В., Моторний О.А., Шапран В.В.) рішення господарського суду Черкаської області від 26.04.2011 року скасовано. Позов задоволено. Визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма “Ліга” право власності на частку у статутному капіталі Рижавського міжгосподарського підприємства по відгодівлі худоби в сумі 645 768,00 грн., що складає 16,65% від загального розміру статутного капіталу. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Не погоджуючись із рішенням суду попередньої інстанції, Рижавське міжгосподарське підприємство по відгодівлі худоби звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, посилаючись на порушення та невірне застосування апеляційним судом норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши доповідь судді доповідача, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, відповідач створений на підставі рішення Ради колгоспів Уманського району від 08.06.1978 і з моменту реєстрації знаходився в системі Міністерства сільського господарства УРСР. Відповідно до Статуту відповідача, затвердженого зборами уповноважених господарств - учасників (протокол № 12 від 27.12.1991), що зареєстрований виконкомом Уманської районної ради народних депутатів (рішення № 47 від 26.02.1992), підприємство створено по рішенню зборів уповноважених господарств - учасників 23.11.1982. В міжгосподарське підприємство входять на добровільних засадах колгоспи за рішенням загальних зборів членів колгоспу, а державні підприємства за рішенням адміністрації. Про своє вибуття учасники міжгосподарського підприємства попереджають адміністрацію не пізніше 6-ти місяців до виходу. Вибувшим учасникам повертаються пайові внески, повний розрахунок поводиться після закінчення господарського року.
Як вбачається зі Статуту відповідача з моменту реєстрації відповідача до складу господарств –засновників відповідача увійшли 12 колгоспів і радгоспів Уманського району Черкаської області, у тому числі і колгосп ім. Дзержинського с. Антонівка.
15.10.1992 року відбулися загальні збори членів колгоспу ім. Дзержинського с. Антонівка, на яких було прийнято рішення про реорганізацію колгоспу в колективне сільськогосподарське пайове підприємство “Антонівка” і затверджено його статут.
07.08.1999 року проведено загальні збори учасників КСПП “Антонівка”, про що складено відповідний протокол № 6. На вказаних зборах вирішено питання про заборгованість за минулі роки шляхом передачі основних засобів КСПП “Антонівка” на баланс агрофірми “Ліга”(позивача) з послідуючим переоформленням договору про переведення боргу з КСПП “Антонівка” на агрофірму “Ліга”(позивача).
Крім того, суди попередніх інстанцій встановили, що на виконання рішення загальних зборів 31.08.1999 року між Агрофірмою “Ліга”(позивачем) та КСПП “Антонівка” було укладено договір, відповідно до умов якого Агрофірма “Ліга”(позивач) зобов’язалась передати на свій баланс агрофірми основні засоби КСПП “Антонівка” на суму 2 183 684 грн. та до 01.07.2002 року погасити борги КСПП “Антонівка” перед усіма кредиторами, а КСПП “Антонівка” зобов’язалось до 20.09.1999 року передати згідно акту прийомки-передачі на баланс позивача основні засоби, представити довідку про борги КСПП “Антонівка”.
Як встановив суд апеляційної інстанції станом на 1999 рік в питанні правонаступництва підприємства могли керуватися лише положеннями ст. 37 ЦК УРСР ст. 37 ЦК УРСР 1963 року, відповідно до якої юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання). При злитті і поділі юридичних осіб майно (права і обов’язки) переходить до нововиниклих юридичних осіб. При приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права і обов’язки) переходить до останньої. Майно переходить в день підписання передаточного балансу, якщо інше не передбачене законом або постановою про реорганізацію.
01.09.1999 року відбулась передача усіх основних засобів КСПП “Антонівка” позивачу, про що було складено відповідний передаточний баланс.
В подальшому, 11.09.1999 року відбулися загальні збори членів КСПП “Антонівка”, про що складено відповідний протокол № 7, на яких прийнято рішення у зв’язку з об’єднанням КСПП “Антонівка” з агрофірмою “Ліга”(позивачем) про припинення діяльності КСПП “Антонівка”.
Згідно положень абз. 2 ч. 4 ст. 31 Закону України “Про колективне сільськогосподарське підприємство” при приєднанні одного підприємства до іншого до останнього переходять усі майнові права та обов’язки приєднаного підприємства.
Факт правонаступництва підтверджується також листом Уманської районної державної адміністрації Черкаської області від 16.09.1999 № 789/01 про агрофірму “Ліга”, в якому вказано, що на підставі рішення загальних зборів КСПП “Антонівка” приєднується до агрофірми “Ліга”(позивача) і агрофірма “Ліга”(позивач) є правонаступником КСПП “Антонівка” з 01.09.1999 року.
У зв’язку з приведенням назви організаційно-правової форми агрофірми “Ліга” до вимог чинного законодавства, Статут позивача було викладено у новій редакції, який зареєстрований в Уманській районній державній адміністрації 24.12.2002, реєстраційний № 106/3.
Згідно Статуту позивача (нова редакція) назву позивача змінено на ТОВ “Агрофірма “Ліга”, з зазначенням, що вона є правонаступником КСПП “Антонівка”.
Крім цього, в новій редакції Статуту позивача, зареєстрованою в Уманській районній державній адміністрації 01.12.2004, № запису 10151050002000042, також міститься положення про те, що ТОВ “Агрофірм “Ліга”(позивач) є правонаступником КСПП “Антонівка”.
За таких обставин, суд попередньої інстанції дійшов правильного висновку, що через наслідування прав та обов’язків КСПП “Антонівка”, яке утворилося шляхом реорганізації із колгоспу ім. Дзержинського с. Антонівка, до позивача перейшли всі права КСПП “Антонівка”, у тому числі і право участі у Рижавському міжгосподарському підприємстві по відгодівлі худоби (відповідача).
Апеляційний суд встановив, що 30.06.2010 року позивач звернувся до мандатної комісії загальних зборів учасників (засновників) відповідача із заявою вих. № 61, в якій просив вирішити питання про визнання позивача правонаступником КСПП “Антонівка”, на підтвердження чого надав ряд документів.
Проте, позивача не було включено як учасника відповідача до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Відповідно до списку господарств –засновників відповідача станом на 01.10.1990, розмір пайового внеску колгоспу ім. Дзержинського с. Антонівка у статутний капітал відповідача складає 645 768 крб. Загальний розмір статутного фонду становить 3 879 153 крб.
Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб –підприємців станом на 25.12.2009 розмір статутного фонду відповідача становить 3 879 153,00 грн.
Отже, суд апеляційної інстанції вірно вказав, що на даний час статутний капітал позивача, як правонаступника КСПП “Антонівка”, складає 645 768,00 грн., тобто 16,65% відповідно.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що саме через наслідування прав та обов’язків КСПП “Антонівка”, яке утворилося шляхом реорганізації колгоспу ім. Дзержинського с. Антонівка, до позивача перейшли усі права КСПП “Антонівка”, у тому числі і право участі у Рижавському міжгосподарському підприємстві по відгодівлі худоби (відповідача).
Крім цього, апеляційний суд зазначив, що позивач довідався про невизнання свого права у 2008 року коли скликалися загальні збори учасників відповідача. До цього позивач вважав себе повноправним учасником Рижавського міжгосподарського підприємства по відгодівлі худоби, яким став у результаті приєднання до нього КСПП “Антонівка”і позивачу не потрібно було підтверджувати чи перевіряти наявності свого права.
Згідно п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.
За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком суду попередньої інстанції, що позивач не пропустив строк позовної давності для захисту свого права на частку у майні Рижавського міжгосподарського підприємства по відгодівлі худоби.
Таким чином, всім цим і іншим доказам по справі в їх сукупності суд апеляційної інстанції, у порядку виконання припису ст. 43 ГПК України, дав належне юридичне обґрунтування і прийшов до правильного висновку про задоволення заявленого позову, скасувавши помилково прийняте рішення місцевого господарського суду.
Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції, якою рішення місцевого господарського суду скасовано та прийняте нове рішення про задоволення позовних вимог, відповідає нормам матеріального і процесуального права та підстав для її зміни або скасування не має.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст.1115, 1117 , 1119 - 11111, Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Рижавського міжгосподарського підприємства по відгодівлі худоби залишити без задоволення.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.06.11р. по справі № 16/5026/306/2011 залишити без змін.
Головуючий, суддя С.С. Коваленко
Суддя Р.Г. Новікова
Суддя Г.К. Прокопанич