Справа № 22-ц-1276/2011
Категорія 37
Головуючий у 1 інстанції Андрусів І.М.
Суддя-доповідач Мелінишин Г.П.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 вересня 2011 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Мелінишин Г.П.
суддів Перегінець Л.В., Бойчука І.В.
секретаря Сурмачевської У.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: Княжолуцька сільська рада,
ОСОБА_5 про встановлення факту побудови гаражу спадкодавцем та визнання права власності на спадкове майно, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Долинського районного суду від 06 липня 2011 року,-
в с т а н о в и л а:
Рішенням Долинського районного суду від 06 липня 2011 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи Княжолуцька сільська рада, ОСОБА_5 про встановлення факту побудови гаражу спадкодавцем та визнання права власності на спадкове майно.
На дане рішення ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм процесуального та матеріального права. Апелянт зазначає, що згідно з погосподарською книгою Княжолуцької сільської ради за 1986-1990 роки за господарством її чоловіка обліковувалась земельна ділянка, на якій побудований спірний гараж. Дана земельна ділянка у чоловіка не вилучалась. А отже, судом зроблено не обгрунтований висновок, про те що її чоловік не набув права користування спірною земельною ділянкою. Крім того, приймаючи оскаржуване рішення суд застосував норми права, які на момент виникнення спірних правовідносин не діяли. З цих підстав просила рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що за життя ОСОБА_6 не набув права власності на гараж, оскільки він побудований без належного дозволу, без належно затвердженого проекту, без прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкту та при відсутності документів про право власності чи право користування земельною ділянкою, що визначають її цільове призначення, тобто містить ознаки самочинного будівництва.
Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що в зв’язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 відкрилася спадщина на належне йому майно. Спадкоємцем першої черги померлого є його дружина, позивач по справі.
Як передбачено ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
В судовому засіданні з’ясовано, що предметом спору є гараж , побудований у 1988-1989 рр. ОСОБА_6 по вул. Шевченка в с. Княжолука Долинського району .
Судом правильно встановлено, що вказаний гараж знаходиться на земельній ділянці, яка ні в користування, ні у власність з цією метою у встановленому законом порядку померлому не надавалася. Не було ним також отримано належний дозвіл на будівництво, відповідно як і не було затверджено належного проекту. Цих обставин сторони в судовому засіданні не заперечували.
За змістом ст.376 ЦК України житловий будинок, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належного проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Крім того, як передбачено п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», якщо спадкодавцем було здійснене самочинне будівництво (ч.1 ст.376 ЦК), до спадкоємців переходить право власності на будівельні матеріали, обладнання, тощо, які були використані в процесі цього будівництва.
З врахуванням наведених обставин суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що ОСОБА_6 за життя не набув права власності на самочинно збудований гараж, а тому такий не входить до складу спадщини. Звідси звернення позивача з приводу захисту порушеного цивільного права щодо спадкування та визнання за нею права власності з цих підстав на нерухоме майно є необгрунтованим.
Не заслуговують також на увагу посилання апелянта на ту обставину, що судом не вірно застосовано норми Цивільного кодексу України в редакції 2003 року.
Встановлено, що ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом про визнання за нею права власності на гараж в порядку спадкування після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 спадкодавця ОСОБА_6 Таким чином, спірні правовідносини виникли після набрання чинності з 01.01.2004 року Цивільного кодексу України в редакції 2003 року.
А відповідно до прикінцевих та перехідних положень Цивільний кодекс України застосовується до цивільних правовідносин, що виникли після набрання ним чинності.
Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з’ясовано всебічно та повно, дано їм вірну правову оцінку, а рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Виходячи із змісту ч. 2 ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, що давало б підставу для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.
Керуючись ст.ст.307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія судів,-
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Долинського районного суду від 06 липня 2011 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Г.П. Мелінишин
Судді: Л.В. Перегінець
І.В. Бойчук