ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2024 рокуСправа №160/26285/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Тулянцевої І.В.,  розглянувши у місті Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження  (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом  Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення суми податкового боргу,-

ВСТАНОВИВ:

01 жовтня 2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 , в якій позивач просить:

- стягнути податковий борг з платника податків фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до бюджету у сумі 4923,80 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на обліку у Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області як платник податків перебуває фізична особа ОСОБА_1 та згідно даних контролюючого органу в інтегрованих картках платника податків за відповідачем обліковується  не заявлений до суду податковий борг у сумі 4923,80 грн., який виник в результаті  несплати у встановлений термін сум грошових зобов`язань. З урахуванням вимог ст. 56, 57 ПК України, не сплачена сума грошового зобов`язання набула статусу податкового боргу. На виконання вимог ст. 59 ПК України податковим органом було сформовано та направлено на адресу відповідача засобами поштового зв`язку із рекомендованим повідомленням про вручення податкову вимогу  форми «Ф» №0090776-1307-0403 від 10.06.2021 року, яка була направлена на адресу платника податків засобами поштового зв`язку згідно даних ДРФО, а саме: АДРЕСА_1 , яку було повернуто на адресу контролюючого органу з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання». Податковий борг в добровільному порядку відповідачем не сплачено, у зв`язку із чим, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулося до суду з даним позовом.

Ухвалою від 07 жовтня 2024 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання відзиву на позов (у разі заперечення проти позову) протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

Вказану ухвалу було направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення на адресу відповідача - ОСОБА_1 , а саме: АДРЕСА_2 .

31 жовтня 2024 на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду повернувся конверт з поштовим відправленням з відміткою пошти про його невручення: «за закінченням терміну зберігання».

Кодексом адміністративного судочинства визначені порядок вручення судових повісток і судових рішень.

Відповідно до частини 6 статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України, днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Пунктами 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року № 270 встановлено, що у разі відсутності адресата поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику за закінченням встановленого строку зберігання.

В той же час, до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» тощо, з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом в ухвалі від 01.04.2019 у справі №9901/811/18 (адміністративне провадження №П/9901/811/18).

За таких обставин, суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи судом, однак правом на подання відзиву на позов, заперечень, доказів чи пояснень по суті справи не скористався, згідно ст.162 КАС України.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч.6 ст.162 КАС України).

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено, що  на обліку у Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області як платник податків перебуває фізична особа ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та на момент розгляду справи в інтегрованих картках платника податків обліковується не заявлений до суду податковий борг у розмірі  4923,80 грн., який виник в результаті несплати у встановлений термін суми грошового зобов`язання.

Заборгованість по єдиному податку з фізичних осіб виникла в результаті несплати платником податків у встановлений термін сум грошових зобов`язань у розмірі 4923,80 грн. згідно із заявою про застосування спрощеної системи оподаткування №56197 від 09.06.2020, на суму 4923,80грн з термінами сплати: 20.11.2020, 20.12.2020, 20.01.2021, 20.02.2021, 20.03.2021, 20.04.2021, 20.05.2021, 20.06.2021, 20.07.2021.

Судом встановлено, що відповідач згідно з поданою нею заявою №56197 про застосування спрощеної системи оподаткування від 09.06.2020 року є платником єдиного податку.

Згідно з довідкою-розрахунком станом на 22.07.2024 року по ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) рахується податковий борг з єдиного податку з фізичних осіб, який виник внаслідок:

-          нараховано єдиного податку 1.2 групи згідно заяви про застосування спрощеної системи оподаткування №56197 від 09.06.2020 на суму 251,50 грн. по терміну сплати 20.11.2020 року;

-          нараховано єдиного податку 1.2 групи згідно заяви про застосування спрощеної системи оподаткування №56197 від 09.06.2020 на суму 472,30 грн. по терміну сплати 20.12.2020 року;

-          нараховано єдиного податку 1.2 групи згідно заяви про застосування спрощеної системи оподаткування №56197 від 09.06.2020 на суму 600,00 грн. по терміну сплати 20.01.2021 року;

-          нараховано єдиного податку 1.2 групи згідно заяви про застосування спрощеної системи оподаткування №56197 від 09.06.2020 на суму 600,00 грн. по терміну сплати 20.02.2021 року;

-          нараховано єдиного податку 1.2 групи згідно заяви про застосування спрощеної системи оподаткування №56197 від 09.06.2020 на суму 600,00 грн. по терміну сплати 20.03.2021 року;

-          нараховано єдиного податку 1.2 групи згідно заяви про застосування спрощеної системи оподаткування №56197 від 09.06.2020 на суму 600,00 грн. по терміну сплати 20.04.2021 року;

-          нараховано єдиного податку 1.2 групи згідно заяви про застосування спрощеної системи оподаткування №56197 від 09.06.2020 на суму 600,00 грн. по терміну сплати 20.05.2021 року;

-          нараховано єдиного податку 1.2 групи згідно заяви про застосування спрощеної системи оподаткування №56197 від 09.06.2020 на суму 600,00 грн. по терміну сплати 20.06.2021 року;

-          нараховано єдиного податку 1.2 групи згідно заяви про застосування спрощеної системи оподаткування №56197 від 09.06.2020 на суму 600,00 грн. по терміну сплати 20.07.2021 року.

Відповідно до вимог ст.59 ПК України, у зв`язку з несплатою до бюджету сум податкового боргу, податковим органом в автоматичному режимі було сформовано та направлено на адресу ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку із рекомендованим повідомленням про вручення податкову вимогу  форми «Ф» №0090776-1307-0403 від 10.06.2021, яка була направлена на адресу платника податків засобами поштового зв`язку згідно даних ДРФО, а саме: АДРЕСА_1 , яку було повернуто на адресу контролюючого органу з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання»,  що підтверджується копією конверту з рекомендованим повідомленням про вручення №5193111023450, яке міститься в матеріалах справи.

Доказів оскарження вказаної податкової вимоги матеріали справи не містять.

Посилаючись на наведені обставини, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України (далі ПК України).

Підпункт 14.1.39 п.14.1 ст.14 ПК України встановлює, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно із   пп.14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковим боргом визнається сума грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 15 ПК України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно до п.п. 36.1 - 36.3 ст. 36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України передбачено обов`язок платників податків сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з п.38.1 ст.38 ПК України, виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до п.31.1 ст.31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Згідно пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом     59.1 ст.59 ПК України     визначено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), а заходи, спрямовані на погашення (стягнення) податкового боргу, не застосовуються, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків. Строк давності, визначений пунктом 102.4 статті 102 цього Кодексу для стягнення податкового боргу, у такому випадку розпочинається не раніше дня виникнення податкового боргу у сумі, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з п. 102.4 ст. 104 Податкового кодексу України у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, крім випадків, передбачених абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Отже Податковим кодексом України встановлено строк для стягнення податкового боргу 1095 днів від дати його виникнення.

При цьому, відповідно до п.59.5 ст.59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Згідно з абзацом 1 пункту 59.3 статті 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

У відповідності до норм п. 59.1, 59.3 статті 59 Податкового кодексу України, податковим органом було сформовано та направлено на адресу ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку із рекомендованим повідомленням про вручення податкову вимогу форми «Ф» від 10.06.2021 року №0090776-1307-0403, яка була направлена на адресу платника податків засобами поштового зв`язку згідно даних ДРФО, а саме: АДРЕСА_1 , яку було повернуто на адресу контролюючого органу з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання»,  що підтверджується копією конверту з рекомендованим повідомленням про вручення №5193111023450, яке міститься в матеріалах справи.

Доказів оскарження вказаної вимоги відповідачем до суду не надано, а судом в порядку ст. 9 КАС України, не встановлено.

Згідно з п.п.87.11 ст. 87 ПК України, орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Відповідно до п.95.1 ст.95 Податкового кодексу України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (п. 95.2 ст.95 Податкового кодексу України).

Таким чином, оскільки за відповідачем рахується заборгованість зі сплати єдиного податку в сумі 4923,80 грн. , щодо наявності та розміру якої відповідачем не подано відзиву на позов, не надано доказів її погашення, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення зазначеної заборгованості у вказаному розмірі підлягають задоволенню.

Частиною 1   ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України   кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених   статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області   було доведено правомірність своїх вимог щодо стягнення з відповідача наявної у нього заборгованості, натомість відповідачем не було надано суду доказів сплати вказаного податкового боргу у встановлені законодавством строки.

Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо питання розподілу судових витрат суд зазначає, що відповідно до ч. 2. ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь суб`єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача - суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м.Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-А, код ЄДРПОУ ВП 44118658) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення суми податкового боргу - задовольнити повністю.

Стягнути податковий борг з платника податків фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до бюджету у сумі 4923,80 гривень (чотири тисячі дев`ятсот двадцять три гривні 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 КАС України та може бути оскаржене в строки та порядку, передбачені ст. 295, 297 КАС України.

Суддя                                                                                                      І.В. Тулянцева