ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                                                                РІШЕННЯ

                                                       ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" грудня 2024 р.                                                                                 справа № 300/8570/24

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Боршовський Т.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій, -  

Позиції сторін. Процесуальні дії суду:

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі – відповідач, ГУ ПФ України в Івано-Франківській області), в якому просить суд: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови позивачу у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи у Тернопільській області; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 01.03.1991 по 31.03.1992 в Тернопільському комерційно-виробничому МП “ВІНГС-УКР ТАМП”, з 29.08.1997 по 26.11.2001 в Агропромисловому приватному підприємстві “Уритва” з 15.02.1996 по 20.08.1997, з 15.02.1996 по 20.08.1997 на ПП “Глобо”.

Позовні вимоги мотивовано тим, що під час призначення позивачу пенсії за віком з 28.05.2013 пенсійним органом не зараховано до страхового стажу періоди роботи ОСОБА_1 з 01.03.1991 по 31.03.1992 в Тернопільському комерційно-виробничому МП “ВІНГС-УКР ТАМП”, з 29.08.1997 по 26.11.2001 в Агропромисловому приватному підприємстві “Уритва” з 15.02.1996 по 20.08.1997, з 15.02.1996 по 20.08.1997 на ПП “Глобо”. Позивач звернувся до ГУ ПФ України в Івано-Франківській області із заявою від 11.09.2024 про перерахунок пенсії, за результатом розгляду якої ГУ ПФ України в Івано-Франківській області листом від 09.10.2024 № 8396-6998/М-02/8-0900/24 повідомило ОСОБА_1 про відсутність підстав для зарахування до страхового стажу періодів роботи з 01.03.1991 по 31.03.1992 в Тернопільському комерційно-виробничому МП “ВІНГС-УКР ТАМП”, з 29.08.1997 по 26.11.2001 в агропромисловому приватному підприємстві “Уритва” з 15.02.1996 по 20.08.1997, з 15.02.1996 по 20.08.1997 на ПП “Глобо”, оскільки згідно довідок архівних установ за № 28383-Ф/2023 від 26.12.2023, за № 4 від 03.11.2024, Тернопільське комерційно-виробниче МП “ВІНГС-УКР ТАМП” та Агропромислове приватне підприємство “Уритва” не передавали архівним установам документи на зберігання. Також згідно довідки Кременчуцької міської ради за № 2798/806/02-21 від 21.12.2023 ПП “Глобо” на території Кременчуцького району не зареєстроване та жодних документів на архівне зберігання не надходило. Позивач вважає протиправною таку відмову відповідача в перерахунку пенсії із зарахуванням до страхового стажу вищевказаних період роботи ОСОБА_1 з 01.03.1991 по 31.03.1992, з 29.08.1997 по 26.11.2001, з 15.02.1996 по 20.08.1997, з 15.02.1996 по 20.08.1997, оскільки основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Ухвалою від 14.11.2024 суд відкрив провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

02.12.2024 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшов відзив ГУ ПФ України в Івано-Франківській області № 0900-0902-7/61832 від 27.11.2024 на позовну заяву. Так, представник відповідача зазначив, що з 28.05.2013 позивачу призначено пенсію за віком з урахуванням страхового стажу 23 роки 8 місяців. При цьому, при первинному призначенні пенсії частково враховано стаж за період роботи з 01.01.1998 по 31.12.1999 на підставі довідки з Управління Пенсійного фонду України в Козівському районі Тернопільської області за № 2579/02 від 20.11.2013 про сплату страхових внесків по Агропромисловому приватному підприємстві “Уритва”. Що стосується решти періодів роботи з 01.03.1991 по 31.03.1992 в Тернопільському комерційно-виробничому МП “ВІНГС-УКР ТАМП”, з 29.08.1997 по 26.11.2001 в агропромисловому приватному підприємстві “Уритва”, з 15.02.1996 по 20.08.1997, з 15.02.1996 по 20.08.1997 на ПП “Глобо”, то згідно довідок архівних установ за № 28383-Ф/2023 від 26.12.2023, за № 4 від 03.11.2024, Тернопільське комерційно-виробниче МП “ВІНГС-УКР ТАМП” та Агропромислове приватне підприємство “Уритва” не передавали архівним установам документи на зберігання. Також згідно довідки Кременчуцької міської ради за № 2798/806/02-21 від 21.12.2023 ПП “Глобо” на території Кременчуцького району не зареєстроване та жодних документів на архівне зберігання не надходило. Відповідно до пункту 3 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, для підтвердження стажу роботи необхідні відомості, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Таким чином, вказані періоди роботи позивача не підтверджений первинними документами, а тому відсутні підстави для зарахування таких періодів до страхового стажу ОСОБА_1 . Представник відповідача звернув увагу на пропущення строку звернення до суду з цим позовом та просив суд відмовити в задоволенні позову (а.с. 26-28).

ГУ ПФУ в Івано-Франківській області до відзиву № 0900-0902-7/61832 від 27.11.2024 на позовну заяву долучило копії документів пенсійної справи ОСОБА_1 (а.с. 29-73).

Обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 28.05.2013 отримує пенсію за віком з урахуванням страхового стажу 23 роки 8 місяців 9 днів, що підтверджується розрахунком стажу позивача (а.с. 73).

ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФ України в Івано-Франківській області із заявою від 11.09.2024 (вх. від 13.09.2024 № 6998/М-0900-24) про перерахунок пенсії, до якої долучив оригінали довідок № 2798/806/02-21 від 21.12.2023, № 28383-Ф/2023 від 26.12.2023, № 4 від 03.11.2024.

За результатом розгляду заяви від 11.09.2024 ГУ ПФ України в Івано-Франківській області листом № 8396-6998/М-02/8-0900/24 від 09.10.2024 повідомило ОСОБА_1 , що на підставі долучених довідок, відсутня можливість зарахувати періоди роботи до страхового стажу позивача, оскільки:

-          в довідці № 28383-Ф/2023 від 26.12.2023, яка видана Архівним відділом Тернопільської міської ради за період роботи з 01.03.1991 по 31.03.1992 в Тернопільському комерційно-виробничому МП “ВІНГС-УКР ТАМП” зазначено, що документи на зберігання не надходили; в довідці № 4 від 03.11.2024, яка видана Архівним відділом № 4 Тернопільської районної військової адміністрації Тернопільської області за період роботи з 29.08.1997 по 26.11.2001 в Агропромисловому приватному підприємстві “Уритва” зазначено, що документи на зберігання не надходили. Додатково зазначено, що при первинному призначенні пенсії частково враховано стаж за період роботи з 01.01.1998 по 31.12.1999 на підставі довідки з Управління Пенсійного фонду України в Козівському районі Тернопільської області за № 2579/02 від 20.11.2013 про сплату страхових внесків по Агропромисловому приватному підприємстві “Уритва”; в довідці № 2798/806/02-21 від 21.12.2023, яка видана Кременчуцькою міською радою зазначено, що ПП “Глобо” на території Кременчуцького району не зареєстроване та жодних документів на архівне зберігання не надходило. Відповідно до пункту 3 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (а.с. 6-7).

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови позивачу у зарахуванні до страхового стажу вищевказаних періодів роботи, ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду, в якому просить суд зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 01.03.1991 по 31.03.1992 в Тернопільському комерційно-виробничому МП “ВІНГС-УКР ТАМП”, з 29.08.1997 по 26.11.2001 в Агропромисловому приватному підприємстві “Уритва” з 15.02.1996 по 20.08.1997, з 15.02.1996 по 20.08.1997 на ПП “Глобо”.

При прийнятті рішення суд керується такими правовими нормами та мотивами:

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 № 1058-IV (далі – Закон № 1058-IV).

Відповідно до статті 24 Закону України № 1058, страховий стаж – це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Закон України №1058 набрав чинності 1 січня 2004 року. До цього моменту пенсійні відносини врегульовувалися Законом України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон № 1788).

Згідно з статтею 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637. Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Окрім цього, згідно із статтею 48 Кодексу законів про працю України  трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Згідно відомостей трудової книжки від 12.10.1970, копія якої наявна в матеріалах справи, суд встановив, що позивач: з 01.03.1991 по 31.03.1992 працював в Тернопільському комерційно-виробничому МП “ВІНГС-УКР ТАМП”; з 15.02.1996 по 20.08.1997 працював  на ПП “Глобо”; з 29.08.1997 по 26.11.2001 в Агропромисловому приватному підприємстві “Уритва” (а.с. 11-17).

Відповідно до змісту листа ГУ ПФ України в Івано-Франківській області за № 8396-6998/М-02/8-0900/24 від 09.10.2024 із вищевказаних періодів роботи позивачу зарахаховано до страхового стажу лише період роботи з 01.01.1998 по 31.12.1999 на підставі довідки з Управління Пенсійного фонду України в Козівському районі Тернопільської області за № 2579/02 від 20.11.2013 про сплату страхових внесків по Агропромисловому приватному підприємстві “Уритва”. Що решти періодів з 01.03.1991 по 31.03.1992, з 15.02.1996 по 20.08.1997, з 29.08.1997 по 31.12.1997, з 01.01.2000 по  26.11.2001, то такі періоди не зараховано до страхового стажу ОСОБА_1 , оскільки згідно довідок архівних установ за № 28383-Ф/2023 від 26.12.2023, за № 4 від 03.11.2024, Тернопільське комерційно-виробниче МП “ВІНГС-УКР ТАМП” та Агропромислове приватне підприємство “Уритва” не передавали архівним установам документи на зберігання, а згідно довідки Кременчуцької міської ради за № 2798/806/02-21 від 21.12.2023 ПП “Глобо” на території Кременчуцького району не зареєстроване та жодних документів на архівне зберігання не надходило.

Суд звертає увагу на те, що на час прийняття позивача 01.03.1991 на роботу в Тернопільське комерційне-виробниче МП “ВІНГС-УКР ТАМП”, була чинною Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 № 162 (далі – Інструкція № 162).

Відповідно до пункту 1.1 Інструкції № 162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців. Заповнення трудових книжок та вкладишів до них здійснюється мовою союзної, автономної республіки, автономної області, автономного округа, на території яких розташовано дане підприємство, установа, організація, та офіційною мовою СРСР (пункт 2.1 Інструкції № 162).

Згідно з абзацами другим, третім пункту 2.2. Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться відомості про роботу: прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.

Відповідно до пункту 2.3. Інструкції № 162 усі записи трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними).  Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1984 р., у графі 2 трудової книжки раніше встановленого зразка (1938 р.) записується “ 1984.05.01”, в трудових книжках, виданих після 1 січня 1975 р.; ” 05.01.1984”. Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів.

У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується адміністрацією підприємства, де було зроблено відповідний запис. Адміністрація підприємства за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу (пункт 2.5 Інструкції № 162).

Відповідно до пункту 2.8. Інструкції № 162 виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження. У разі втрати наказу чи розпорядження або невідповідності їх фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу здійснюється на підставі інших документів, що підтверджують виконання робіт, не зазначених у трудовій книжці. Показання свідків не можуть бути підставою для виправлення занесених раніше записів.

Згідно з пунктом 2.9. Інструкції № 162 у розділі “Відомості про роботу”, “Відомості про нагородження”, “Відомості про заохочення” трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається. У разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: “Запис за № таким-то недійсний”. Прийнятий за такою-то професією (посадою) і у графі 4 повторюються дата і номер наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки. У такому ж порядку визнається недійсним запис про звільнення і переведення на іншу постійну роботу у разі незаконного звільнення або переведення, установленого органом, який розглядає трудові спори, і поновлення на попередній роботі або зміни формулювання причини звільнення. Наприклад, пишеться: “Запис за № таким-то є недійсним, поновлений на попередній роботі”. При зміні формулювання причини звільнення пишеться: “Запис за № таким-то є недійсним” звільнений... і зазначається нове формулювання. У графі 4 в такому разі робиться посилання на наказ про поновлення на роботі або зміну формулювання причини звільнення. При наявності в трудовій книжці запису про звільнення або переведення на іншу роботу, надалі визнаної недійсною, на прохання працівника видається дублікат трудової книжки без внесення до неї запису, визнаного недійсним.

Відповідно до абзаців першого-третього пункту 2.13. Інструкції № 162 у графі 3 розділу “Відомості про роботу” у виді заголовка пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу. У графі 3 пишеться: “Прийнятий або призначений в такий-то цех, відділ, підрозділ, ділянку, виробництво” із зазначенням їх конкретного найменування, а також найменування роботи, професії або посади і присвоєного розряду.

Згідно з абзацами першим-другим пункту 2.26. Інструкції № 162 запис про звільнення в трудовій книжці працівника здійснюється з дотриманням наступних правил: в графі 1 ставиться порядковий номер запису; в графі 2 - дата звільнення; в графі 3 - причина звільнення; в графі 4 зазначається, на підставі чого внесений запис, - наказ (розпорядження), його дата та номер. Днем звільнення вважається останній робочий день.

При звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження і заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи в даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (абзац перший пункту 4.1. Інструкції № 162).

Аналогічні за змістом положення містить також Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерством праці України, Міністерством юстиції України, Міністерством соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110, яка була чинна в період роботи ОСОБА_1 в Агропромисловому приватному підприємстві “Уритва” та в ПП “Глобо”.

Відповідно до пункту 18 постанови Ради Міністрів СРСР та Всесоюзної центральної ради професійних союзів від 06.09.1973 № 656 “Про трудові книжки працівників та службовців”, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, відповідальність за організацію робіт по веденню, обліку, зберіганню і видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, призначена наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачу трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а у передбачених законом випадках іншу відповідальність.

В спірному  випадку запис № 13 про прийом на роботу 01.03.1991 в Тернопільське комерційно-виробниче МП “ВІНГС-УКР ТАМП” на посаду бригадира госпрозрахункового відділення записаний акуратно, є чітким та зрозумілим, вчинений на підставі наказу № 5 від 01.03.1991, що підтверджується копією трудової книжки позивача від 12.10.1970 (а.с. 15).

Запис № 14 про звільнення з роботи 31.03.1992 з Тернопільського комерційно-виробничого МП “ВІНГС-УКР ТАМП”, записаний акуратно, є чітким та зрозумілим, містить відтиск печатки підприємства, назву та підпис посадової особи такого підприємства, вчинений на підставі наказу № 15а від 31.03.1992 (а.с. 15).

Запис № 17 про прийом на роботу 15.02.1996 в ПП “Глобо” на посаду заступника директора записаний акуратно, є чітким та зрозумілим, вчинений на підставі наказу № 12 від 15.02.1996, що підтверджується копією трудової книжки позивача від 12.10.1970 (а.с. 16).

Запис № 18 про переведення 20.08.1997 в Агропромислове приватне підприємство “Уритва” на посаду виконавчого директора, записаний акуратно, є чітким та зрозумілим, містить відтиск печатки підприємства, назву та підпис посадової особи такого підприємства, вчинений на підставі наказу № 28 від 20.08.1997 (а.с. 16).

Запис № 20 про прийом по переводу на роботу 29.08.1997 в Агропромислове приватне підприємству “Уритва” на посаду виконавчого директора записаний акуратно, є чітким та зрозумілим, вчинений на підставі наказу № 35 від 20.08.1997, що підтверджується копією трудової книжки позивача від 12.10.1970 (а.с. 17).

Запис № 21 про звільнення з роботи 26.11.2001 з Агропромислового приватного підприємства “Уритва”, записаний акуратно, є чітким та зрозумілим, містить відтиск печатки підприємства, назву та підпис посадової особи такого підприємства, вчинений на підставі наказу № 65 від 26.11.2001 (а.с. 17).

Так, з наявних у матеріалах справи копій сторінок трудової книжки позивача судом встановлено, що усі записи про періоди роботи з 01.03.1991 по 31.03.1992 в Тернопільському комерційно-виробничому МП “ВІНГС-УКР ТАМП”, з 15.02.1996 по 20.08.1997 в ПП “Глобо”, з 29.08.1997 по 26.11.2001 в Агропромисловому приватному підприємстві “Уритва”, виконано належним чином, відповідно до вимог Інструкції, жодних виправлень, пошкоджень не містять.

Разом з цим, у листі ГУ ПФ України в Івано-Франківській області № 8396-6998/М-02/8-0900/24 від 09.10.2024, а також у відзиві на позовну заяву не зазначено про наявність будь-яких сумнівів щодо правильності чи точності внесених до трудової книжки ОСОБА_1 записів.

Щодо застосування Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (надалі - Порядок - 637), то суд вказує таке.

Пунктом 1 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, а за відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.

Отже, аналіз наведених правових положень свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка, і лише в разі її відсутності, відсутності в трудовій книжці відповідних записів або в разі якщо в ній містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи для підтвердження трудового стажу враховуються інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Така правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 08.05.2018 у справі № 559/484/17 та від 07.11.2019 у справі №  686/19477/16.

В спірному випадку, як встановлено вище, у відповідача не було зауважень щодо записів в трудовій книжці позивача, а тому відсутня необхідність подання додаткових документів в підтвердження періодів роботи ОСОБА_1 з 01.03.1991 по 31.03.1992 в Тернопільському комерційно-виробничому МП “ВІНГС-УКР ТАМП”, з 15.02.1996 по 20.08.1997 в ПП “Глобо”, з 29.08.1997 по 26.11.2001 в Агропромисловому приватному підприємстві “Уритва”.

Судом встановлено, що в довідці № 28383-Ф/2023 від 26.12.2023, яка видана Архівним відділом Тернопільської міської ради за період роботи з 01.03.1991 по 31.03.1992 в Тернопільському комерційно-виробничому МП “ВІНГС-УКР ТАМП” зазначено, що документи на зберігання не надходили; в довідці № 4 від 03.11.2024, яка видана Архівним відділом № 4 Тернопільської районної військової адміністрації Тернопільської області за період роботи з 29.08.1997 по 26.11.2001 в Агропромисловому приватному підприємстві “Уритва” зазначено, що документи на зберігання не надходили; в довідці № 2798/806/02-21 від 21.12.2023, яка видана Кременчуцькою міською радою зазначено, що ПП “Глобо” на території Кременчуцького району не зареєстроване та жодних документів на архівне зберігання не надходило.

Водночас пенсійний орган зарахував позивачу до стажу роботи частину період його роботи в Агропромисловому приватному підприємстві “Уритва” - з 01.01.1998 по 31.12.1999, незважаючи на відсутність в архівному відділі № 4 Тернопільської районної військової адміністрації Тернопільської області документів за період роботи з 29.08.1997 по 26.11.2001 в Агропромисловому приватному підприємстві “Уритва”.

Суд зазначає, що право на пенсійне забезпечення особи не повинно безумовно залежати від дій чи бездіяльності осіб, які зобов`язані вести облік трудового стажу працівників і відповідно забезпечувати зберігання цих даних та сама по собі не здача облікових книг в архівний відділ не є беззаперечним доказом відсутності у позивача страхового стажу у зазначений період. Тобто, відсутність відповідних документів на зберіганні в архівних установах не може анулювати записи трудової книжки та позбавити позивача права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого ним трудового стажу.

Верховний Суд в постанові від 12.12.2019 за результатом розгляду справи № 229/3431/16-а дійшов висновку про безпідставність доводів пенсійного органу про неможливість підтвердження трудового стажу через відсутність на зберіганні в державному архіві запитуваних документів та вказав про неможливість надання повного об`єму необхідних для реалізації прав позивача документів та повноти записів у наявних підтверджуючих страховий стаж документах з огляду на те, що обов`язок належного оформлення таких документів покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб.

З огляду на вищевказане, доводи пенсійного органу, викладені в листі ГУ ПФ України в Івано-Франківській області за № 8396-6998/М-02/8-0900/24 від 09.10.2024 є надмірним формалізмом, наслідком чого стало порушення конституційного права позивача на соціальний захист у формі отримання пенсії за віком в належному розмірі.

Суд переконаний, з огляду на вказані вище положення Інструкції та Порядку, що важливим для врахування відповідних періодів роботи особи до її страхового стажу, що дає право на пенсію, є наявність відповідних записів в трудовій книжці щодо такої роботи, а не якість оформлення такої трудової книжки.

В спірному випадку в трудовій книжці позивача від 12.10.1970 є належно оформлені записи щодо періодів роботи ОСОБА_1 з 01.03.1991 по 31.03.1992, з 15.02.1996 по 20.08.1997, з 29.08.1997 по 26.11.2001, які мали бути враховані органом пенсійного фонду до страхового стажу позивача.

Що стосується періоду роботи позивача з 29.08.1997 по 26.11.2001 в Агропромисловому приватному підприємстві “Уритва”, то відповідно до змісту листа ГУ ПФ України в Івано-Франківській області за № 8396-6998/М-02/8-0900/24 від 09.10.2024 позивачу зараховано до страхового стажу частину період роботи з 01.01.1998 по 31.12.1999 на підставі довідки з Управління Пенсійного фонду України в Козівському районі Тернопільської області за № 2579/02 від 20.11.2013 про сплату страхових внесків по Агропромисловому приватному підприємстві “Уритва”. Водночас, решта періоду роботи в Агропромисловому приватному підприємстві “Уритва” з 29.08.1997 по 31.12.1997 та з 01.01.2000 по 26.11.2001 не зарахована до страхового стажу ОСОБА_1 .

Відповідно до статті 56 Закону України “Про пенсійне забезпечення” до стажу роботи для призначення пенсії зараховується, будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.

Згідно з статтею 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 24 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною другої статті 24 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Частиною четвертою статті 24 Закону № 1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Частиною першою статті 40 Закону № 1058-IV передбачено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Відповідно до статті 106 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів.

Отже, посадові особи таких страхувальників, відповідальні за сплату страхованих внесків, в разі їх несплати, несуть передбачену законом дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність, а пенсійний орган застосовує до страхувальників фінансові санкції та здійснює заходи щодо стягнення такої заборгованості зі сплати страхових внесків.

Тобто щодо періодів трудової діяльності після 1 липня 2000, то Верховний Суд при застосуванні норм Закону “Про пенсійне забезпечення” (статті 56), Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (статті 20, 24, 40, 106) виснував, що обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника. Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи. Невиконання підприємством-страхувальником обов`язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України не може позбавляти соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві. Протилежний підхід є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Отже, ОСОБА_1 не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо нарахування та належної сплати страхових внесків після 01.07.2000. Наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для незарахування до страхового стажу при призначенні пенсії позивачу періоду його роботи.

(Постанови Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справі № 208/6680/16-а, від     24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а, від 1 листопада 2018 року у справі      № 199/1852/15-а, від 20 березня 2019 у справі № 688/947/17, від 31 жовтня 2019 року у справі № 683/1814/16-а, від 23 березня 2020 року у справі № 535/1031/16-а, від 26 березня 2020 року у справі № 299/3616/16-а, від 17 листопада 2021 року у справі № 242/5635/16-а, від 30.12.2021 у справі № 348/1249/17).

З огляду на вищевказане, відсутність в пенсійного фонду відомостей про сплату Агропромисловим приватним підприємством “Уритва” страхових внесків за позивача за період з 01.01.2000 по 26.11.2001 не може бути підставою для незарахування до страхового стажу позивачу такого періоду його роботи, за відсутності доказів, що саме позивач за посадою був відповідальний за сплату страхових внесків вказаним підприємством.

Згідно позовних вимог позивач просить зарахувати до страхового стажу весь період роботи в Агропромисловому приватному підприємстві “Уритва” з 29.08.1997 по 26.11.2001. Як встановлено судом вище, частина з вищевказаного періоду роботи позивача зарахована пенсійним органом до страхового стажу ОСОБА_1 , а тому з метою уникнення подвійного зарахуванню до страхового стажу одного і того ж періоду роботи, до страхового стажу підлягають зарахуванню лише ті періоди, які незараховані пенсійним органом згідно розрахунку стажу ОСОБА_1 , а саме: з 29.08.1997 по 31.12.1997 та з 01.01.2000 по 26.11.2001.

Таким чином, суд вважає протиправною відмову ГУ ПФ України в Івано-Франківській області в перерахунку пенсії позивача та зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 01.03.1991 по 31.03.1992, з 15.02.1996 по 20.08.1997, з 29.08.1997 по 31.12.1997 та з 01.01.2000 по 26.11.2001.

Відповідно до частини четвертої статті 45 Закону № 1058-IV перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п`ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки:

у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа;

у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.

З огляду на те, що позивач особисто звернувся до ГУ ПФ України в Івано-Франківській області із заявою від 11.09.2024 (вх. від 13.09.2024 № 6998/М-0900-24) про перерахунок пенсії, тобто до 15 числа місяця вересня 2024 року, то зважаючи на час подання такої заяви згідно вимог частини четвертої статті 45 Закону № 1058-IV, в ОСОБА_1 виникло право на підвищення пенсії внаслідок зарахування до страхового стажу періодів роботи з 01.03.1991 по 31.03.1992, з 15.02.1996 по 20.08.1997, з 29.08.1997 по 31.12.1997 та з 01.01.2000 по 26.11.2001, з першого числа місяця, тобто вересня 2024 року.

Таким чином, перерахунок пенсії позивача із зарахуванням до страхового стажу періодів роботи з 01.03.1991 по 31.03.1992, з 15.02.1996 по 20.08.1997, з 29.08.1997 по 31.12.1997 та з 01.01.2000 по 26.11.2001, має бути здійснений пенсійним органом з 01.09.2024.

Щодо строку звернення до суду, то ОСОБА_1 дізнався про порушення його права на зарахування до страхового стажу періодів роботи з 01.03.1991 по 31.03.1992, з 15.02.1996 по 20.08.1997, з 29.08.1997 по 31.12.1997 та з 01.01.2000 по 26.11.2001, після отримання листа ГУ ПФ України в Івано-Франківській області за № 8396-6998/М-02/8-0900/24 від 09.10.2024. Цей позов подано до суду 11.11.2024, тобто в межах строку, встановленого частиною другою статті 122 КАС України.

Підсумовуючи, суд дійшов висновку позов задовольнити частково у спосіб: визнати протиправною відмову відповідача в перерахунку пенсії та зарахуванні до страхового стажу позивача періодів роботи з 01.03.1991 по 31.03.1992, з 15.02.1996 по 20.08.1997, з 29.08.1997 по 31.12.1997 та з 01.01.2000 по 26.11.2001, та зобов`язати відповідача здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.09.2024, зарахувавши до страхового стажу позивача періоди роботи з 01.03.1991 по 31.03.1992, з 15.02.1996 по 20.08.1997, з 29.08.1997 по 31.12.1997 та з 01.01.2000 по 26.11.2001. Відмовити в задоволенні решти позову.

Щодо розподілу судових витрат у справі:

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

В підтвердження судових витрат у справі позивачем подано квитанцію від 11.11.2024 про сплату судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 1211,20 грн. (а.с. 3).

З огляду на часткове задоволення позову, ОСОБА_1 належить присудити за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 908,40 грн. (605,60+302,80 (605,60/2)).

Керуючись статтями 139, 241-246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України -     

                                                                  ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області в перерахунку пенсії та зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 01.03.1991 по 31.03.1992, з 15.02.1996 по 20.08.1997, з 29.08.1997 по 31.12.1997 та з 01.01.2000 по 26.11.2001.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ - 20551088, вулиця Січових Стрільців, 15, місто Івано-Франківськ, 76018) здійснити з 01.09.2024 перерахунок пенсії ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ), зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 01.03.1991 по 31.03.1992, з 15.02.1996 по 20.08.1997, з 29.08.1997 по 31.12.1997 та з 01.01.2000 по 26.11.2001.

В задоволенні решти позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ - 20551088, вулиця Січових Стрільців, 15, місто Івано-Франківськ, 76018) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 40 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті  чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

        Суддя                                                  /підпис/                                                       Боршовський Т.І.