Справа № 674/1063/24

                                                                       Провадження № 2/674/530/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

11 грудня 2024 року                                        м.Дунаївці

Дунаєвецький районний суд Хмельницької області в складі:

головуючої судді                      Шафікової Ю.Е.,

за участю секретаря                     Проценко Л.В.,

       розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Дунаївці цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 частину спільного сумісного майна подружжя та поділ спільного сумісного майна,- 

ВСТАНОВИВ:

  Позивач  ОСОБА_1 , звернувся до  суду з позовом, в якому просить визнати за ним право власності на частину квартири АДРЕСА_1 та за ОСОБА_2 право власності на частину квартири АДРЕСА_1 .

Позов мотивовано тим, що 04.08.2002 року позивач вступив в зареєстрований шлюб з відповідачкою ОСОБА_2 . Заочним рішенням Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 14 грудня 2023 року шлюб розірвано. Неповнолітніх дітей у них нема. Під час перебування в зареєстрованому шлюбі, 22.08.2019 року на сумісні кошти на ім`я відповідачки було придбано двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 , про що є договір купівлі- продажу квартири від 22.08.2019 року, просвідчений приватним нотаріусом Дунаєвецького районного нотаріального округу Люзняком О.М. В квартирі позивач проживав разом із відповідачкою, і на даний час проживає в квартирі, там знаходиться його майно, він має ключі від квартири та можливість вільного доступу туди. Відповідачка працює та проживає за межами України та в квартирі з`являється рідко.

В лютому 2024 року позивач отримав повідомлення з Управління ЦНАП Дунаєвецької міської ради про те, що за зверненням відповідачки його знято з реєстрації місця проживання за адресою АДРЕСА_2 , 15.02.2024року. Відповідачка не визнає його право на 1/2 частину квартири, про що свідчать її дії про зняття позивача з реєстрації, а тому змушений звернутись в суд за захистом свого порушеного права

       Ухвалою судді Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 11 липня 2024 року відкрито провадження в справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження та призначено справу до підготовчого судового засідання.

Ухвалою Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 31 жовтня 2024 року підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

       Позивач в судове засідання не з`явився, однак його представник адвокат Алексєєва М.А. подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності та позивача, позовні вимоги підтримує повністю та просить задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи була належним чином, причини неявки суду не повідомила, відзиву на позов не подала, а тому суд в порядку ст. 280 ЦПК України, вважає, що справу слід вирішити на підставі наявних у ній доказів та постановити заочне рішення.

Відтак, суд розглядає справу відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України заочно, оскільки проти цього не заперечує позивач.

У зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи, судом у відповідності до ч. 2 ст.247ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, виходячи з їх належності, допустимості, достовірності та достатності, суд вважає, що поданий позов слід задовольнити з огляду на наступне.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справа або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 04 серпня 2002 року по по 14 грудня 2023 року перебували у шлюбі, який рішенням Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 14 грудня 2023 року було розірвано, що підтверджується копією рішення суду.

22 серпня 2019 року під час перебування у шлюбі згідно договору купівлі -продажу квартири ОСОБА_2 купила та прийняла у власність квартиру, що знаходиться в АДРЕСА_2 , що підтверджується копією договору купівлі-продажу жилого будинку.

За висновком про вартість майна ринкова вартість двохкімнатної квартири АДРЕСА_3 станом на 01.07.2024 року становить - 643453 грн., без ПДВ.

Вирішуючи заявлені позовні вимоги, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин, суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст.60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори про поділ майна подружжя, суди повинні враховувати, що само по собі розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності подружжя на майно, набуте за час шлюбу.

Пунктом 22 вказаної Постанови Пленуму встановлено, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України, а відповідно до п. 24 та п. 25 Постанови, до складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

Вирішуючи спір між колишнім подружжям про поділ майна, суд встановлює: 1) обсяг спільного майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства - ним є будинок з господарськими будявлями; 2) з`ясовує джерело та час його придбання, - майно придбане в період наявних офіційно зареєстрованих шлюбних відносин.

За змістом ч. 1 та ч. 2 ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.

Також, і частиною 1 ст. 70 СК України також передбачено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними.

За змістом ст. 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

В матеріалах справи відсутні докази про домовленість між сторонами про порядок поділу майна.

       Отже, набуття майна за час шлюбу створює презумпцію права спільної сумісної власності майна подружжя, яка не потребує доказування та не потребує встановлення інших обставин, крім набуття майна за час шлюбу, та існує поки не спростована. У разі коли презумпцію права спільної сумісної власності майна подружжя не спростовано за відсутності належних доказів того, що майно придбане за особисті кошти одного з подружжя, таке майно вважається спільною сумісною власністю та підлягає поділу, при цьому частки чоловіка та дружини у майні є рівними.

Так, відповідачкою ОСОБА_2 під час шлюбу набуто у власність квартиру АДРЕСА_1 , а тому вона є спільним майном сторін та підлягає поділу між ними в рівних частинах, оскільки презумпція спільності права власності подружжя на квартиру не спростована. За вказаних обставин вимоги позивача підлягають до задоволення.

Керуючись ст. ст. 259, 263-265, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 частину спільного сумісного майна подружжя та поділ спільного сумісного майна задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на частину квартири АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_2 право власності на частину квартири АДРЕСА_1 .

       Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

        Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.

        Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне найменування учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

відповідачка – ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повний текст  рішення   складено  20 грудня 2024 року.

Суддя                                                                                Ю. Е. Шафікова