Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 22а-8600\11 Головуючий у суді І-ї інстанції Кавун Т.В.
99 Доповідач Дьомич Л. М.
ПОСТАНОВА
Іменем України
29.08.2011 Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі :
головуючого судді – Драного В.В
суддів – Дуковського О.Л.; Дьомич Л.М.
при секретарі - Діманової Т.А.
розглянула у письмовому провадженні в м. Кіровограді адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у Маловисківському районі Кіровоградської області на постанову Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 21 грудня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Маловисківському районі Кіровоградської області про стягнення заборгованості з пенсії.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -
ВСТАНОВИЛА:
18 листопада 2009 року ОСОБА_2 звернувся з адміністративним позов до Управління Пенсійного фонду України у Маловисківському районі Кіровоградської області (далі УПФУ у Маловисківському р-ні). Просить поновити строк для звернення до суду за захистом порушених свобод та інтересів, про визнання неправомірною бездіяльність УПФУ по невиплаті підвищення пенсії, як особі, що має статус дитини війни та зобов’язання здійснити нарахування та виплату надбавки до пенсії, яка передбачена Законом України «Про соціальний захист дітей війни»у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Постановою Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 21 грудня 2009 року позов задоволений частково.
Суд першої інстанції поновив строк звернення до адміністративного суду, визнав неправомірною бездіяльність УПФУ по недоврахуванню та не виплаті позивачу підвищення до пенсії зобов’язав відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача недоплачену надбавку до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року; з 22.05.2008 року по 01.12.2009 року відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням здійснених виплат. В іншій частині позову відмовлено.
В апеляційній скарзі УПФУ у Маловисківському районі вказує, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати. Зазначає, що суд при розгляді справи не врахував, що підвищення до пенсії «дітям війни»є соціальною надбавкою, яка виплачується за рахунок коштів Державного бюджету, а не коштів Пенсійного фонду. Державним бюджетом кошти на виплату соціальної надбавки «дітям війни»не передбачено і проведення такого перерахунку законодавчо не врегульовано. Також вказує, що судом першої інстанції безпідставно поновлено строк для звернення до суду.
Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах, визначених статтею 195 КАС України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач, відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має статус дитини війни. Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Отже, відповідно до положень вказаного закону, пенсія позивачу повинна виплачуватись із збільшенням її на 30% мінімальної пенсії за віком.
Посилання в апеляційній скарзі щодо відсутності норми закону, яка б встановлювала мінімальний розмір пенсії за віком є безпідставними, оскільки на час розгляду цієї справи судом розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб, які втратили працездатність. Частиною 1 ст.2 Закону України «Про прожитковий мінімум»передбачено, що прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Доводи апеляційної скарги щодо відмови в позові з підстав відсутності бюджетних асигнувань на виплату соціальної надбавки дітям війни не можуть бути прийняті, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. Органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.
Обґрунтованими є доводи апеляційної скарги в частині пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду, встановленого ч.1 ст.99 КАС України (в редакції на час розгляду справи судом). Відповідно до ст.100 КАС України (в редакції на час розгляду справи судом) пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
Суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність поновлення позивачу строку звернення до адміністративного суду, проте не зазначив в мотивувальній частині рішення суду, які ж саме поважні причини перешкодили позивачу своєчасно звернутися за захистом порушеного права. Порушення прав позивача відбувалося періодично –кожного місяця, починаючи з 09.07.2007 року, а тому у нього було достатньо можливостей для своєчасного звернення до суду. Доводи позивача щодо необізнаності не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Наведене свідчить, що підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду відсутні.
Порушення прав позивача відбувалося періодично –кожного місяця, починаючи з 09.07.2007 року, а тому у нього було достатньо можливостей для своєчасного звернення до суду. Наведене свідчить, що підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду відсутні.
Позивач звернувся до суду лише 18.11.2009 року, а тому, враховуючи річний строк звернення до суду, його права підлягають захисту з 17.11.2008 року і задоволенню підлягають позовні вимоги щодо перерахунку та виплати пенсії в межах річного строку звернення до суду та в межах заявлених позовних вимог, тобто за період з 18 листопада 2008 року по 01 грудня 2009 року.
Суд помилково задовольнив позовні вимоги щодо перерахунку та виплати підвищення пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за періоди з 09 липня 2007 року по 31грудня 2007 року; з 22 травня 2008 року по 17 листопада 2008 року.
Приймаючи до уваги, що в частині позовних вимог, пред’явлених за 2007 та по листопад 2008 року суд першої інстанції зробив помилкові висновки, які не відповідають обставинам справи, колегія суддів вважає про необхідність скасування постанови в цій частині згідно ст.202 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись Законом України «Про внесення змін до розділу XII "Прикінцеві положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатами»від 02.12.2010 року, ст.ст.195, 197,198, 199, 200, 206 КАС України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Маловисківському районі Кіровоградської області задовольнити частково.
Постанову Маловисківського районного суду Кіровоградської області 21 грудня 2009 року – змінити, виклавши у наступній редакції:
Позов ОСОБА_2 –задовольнити частково.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Маловисківському районі Кіровоградської області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_2 підвищення пенсії згідно статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»за період з 18 листопада 2008 року по 01 грудня 2009 року, з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.
В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.
Постанова набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий суддя:
Судді: