Справа №  2-1174/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

  12 вересня 2011 року           

    12 вересня 2011року Самарський районний суд м. Дніпропетровська

    у складі:                  головуючого судді                               Малихіної В.В.

                                     при секретарі                                        Богатирьовій Л.І.

                                     за уч. представника відповідача          ОСОБА_1

             розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»до ОСОБА_2 про звернення стягнення , суд,-

                                                                встановив:

      18 квітня  2011 року Публічне Акціонерне товариство  Комерційний банк «Приватбанк»звернулося до ОСОБА_2  про звернення стягнення за кредитним договором, посилаючись на те, що 27 квітня 2006 року сторони уклали кредитний договір   № DNL0AE00005861, згідно з яким надано кредит у вигляді не поновлюваної кредитної лінії у розмірі 16400,00 доларів США, на купівлю автомобіля, зі сплатою за користування Кредитом відсотків у розмірі 10,56% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 27.04.2011 року.

      В забезпечення виконання кредитних зобов’язань за кредитним договором ПАТ КБ «Приватбанк»і відповідач уклали договір застави рухомого майна № DNL0AE00005861 від 27.04.2006 року.

      За умовами договору, відповідач зобов’язаний був щомісячно проводити погашення кредиту, але відповідач не здійснював погашення кредиту, а саме неодноразово порушував умови кредитного договору та не повернув своєчасно кредитні кошти. В свою чергу позивач свої зобов’язання виконав в повному обсязі.

     Станом на 07 квітня 2011року за відповідачем по укладеному з ПАТ  КБ «Приватбанк» Кредитному договору  № DNL0AE00005861 від 27 квітня 2006 року рахується заборгованість на загальну суму  44415,69 доларів США.

      В рахунок погашення заборгованості позивач просив звернути стягнення з відповідача на  транспортний засіб MERCEDES BENZ, модель 3112 DПЕ, рік випуску 2000, тип ТЗ  автобус –D,  номер кузова (шасі) –НОМЕР_1 реєстраційний номер –НОМЕР_2; витрати зі сплати судового збору у розмірі 1700,00 грн та витрати на інформаційно-технічне  забезпечення розгляду  справи у розмірі 120,00грн.

      В судове засідання представник позивача не з’явився, про час та дату  розгляду справи повідомлений належним чином. Письмових заяв суду ніяких не надсилав.  

      Представник відповідача ОСОБА_1 у судове засідання  з’явився, проти позовних вимог  заперечував.

    Вивчивши матеріали справи, суд вважає що позовні вимоги  не підлягають задоволенню із наступних підстав.

     27 квітня 2006року між ПАТ КБ «Приватбанк»та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № DNL0AE00005861, за умовами якого банк надав відповідачу кредит в сумі 16400,00 доларів США на купівлю автотранспорту MERCEDES BENZ, модель 3112 DПЕ, рік випуску 2000, тип ТЗ  автобус –D,  номер кузова (шасі) –НОМЕР_1 реєстраційний номер –НОМЕР_3. Кредитні кошти надавалися з кінцевим терміном повернення 27.04.2011 року (а.с.12-13).

     26.04.2006 року Товарною біржою «Альянц»було зареєстровано біржовий договір Купівлі-продажу транспортного засобу №001455/04-05 між ОСОБА_3 та ОСОБА_2(а.с.55).

       Крім того, судом встановлено, що 25 червня 2005 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 було укладено додаткову угоду №1 до договору про заставу автотранспорту №DN/282-1, де предметом договору виступив транспортний засіб MERCEDES BENZ, модель 3112 DПЕ, рік випуску 2000, тип ТЗ  автобус –D,  номер кузова (шасі) –НОМЕР_1 реєстраційний номер –НОМЕР_3 (а.с.56).

        14.06.2006 року ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська за заявою ОСОБА_4 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання права власності було накладено заборону ОСОБА_2, будь-яким іншим особам вчиняти дії, пов’язані з експлуатацією  автомобіля MERCEDES BENZ, модель 3112 DПЕ, рік випуску 2000, тип ТЗ  автобус –D,  номер кузова (шасі) –НОМЕР_1, реєстраційний номер –НОМЕР_2(а.с.57)   

      В рахунок забезпечення кредитних зобов’язань між ПАТ КБ «Приватбанк»та ОСОБА_2 було укладено договір застави рухомого майна № DNL0AE00005861 від 27.04.2006 року, де предметом договору виступає транспортний засіб MERCEDES BENZ, модель 3112 DПЕ, рік випуску 2000, тип ТЗ  автобус –D,  номер кузова (шасі) –НОМЕР_1, реєстраційний номер –НОМЕР_2(а.с.14-15).

       Згідно Акту опису й арешту майна від 20.07.2006 року Відділом державної виконавчої служби у Самарському районі м. Дніпропетровська  було описано та встановлено повне обмеження на  автомобіль  MERCEDES BENZ, модель 3112 DПЕ, рік випуску 2000, тип ТЗ  автобус –D,  номер кузова (шасі) –НОМЕР_1, реєстраційний номер –НОМЕР_2, описаний автомобіль було постановлено на автостоянку за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. 20 років Перемоги, 30(а.с.54).

       02.10.2007 року ЗАТ КБ «Приватбанк»звернувся до суду з позовом до відповідача  ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Потім відповідачем ОСОБА_2 було подано зустрічний позов  до ЗАТ КБ «Приватбанк»про розірвання кредитного договору та ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська позов ЗАТ КБ «Приватбанк»було залишено без розгляду внаслідок неявки позивача(а.с.71)

       У відповідності до ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання,  забезпеченого  заставою, заставодержатель набуває право звернення  стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

         Положеннями ст. 590 ЦК України визначено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом. У разі ліквідації юридичної особи - заставодавця заставодержатель набуває право звернення стягнення на заставлене майно незалежно від настання  строку виконання зобов'язання, забезпеченого заставою. У разі часткового виконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, право звернення  на предмет застави зберігається в первісному обсязі. Якщо предметом застави є дві або більше речей (два або більше прав), стягнення може бути звернене на всі ці речі (права) або на будь-яку з речей (прав) на вибір заставодержателя. Якщо заставодержатель зверне стягнення на одну річ (одне право), але його вимогу не буде задоволено в повному обсязі,  він зберігає право застави на інші речі (права), які є предметом застави.

            Змістом ст. 20 Закону України «Про заставу»встановлено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання  терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. У разі ліквідації юридичної особи заставодавця заставодержатель набуває право звернення стягнення на заставлене майно незалежно від настання строку виконання зобов'язання, забезпеченого заставою. При частковому виконанні  боржником забезпеченого заставою зобов'язання застава зберігається в початковому обсязі. Якщо предмет одного договору застави складають дві або більше речей (два чи більше прав), стягнення може бути звернено на всі ці речі (права) або на будь-яку з речей (на будь-яке з прав) за вибором заставодержателя. Якщо заставодержатель зверне стягнення на одну річ (право), він зберігає право наступного стягнення на інші речі (права), що складають предмет застави. До третьої особи, яка задовольнила в повному обсязі вимоги заставодержателя, переходить разом з правом вимоги забезпечена нею застава у встановленому законодавством порядку. Звернення  стягнення на заставлене майно здійснюється  за рішенням  суду  або  третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса,  якщо інше не передбачене законом або договором застави. Звернення стягнення на заставлене  майно  державного підприємства  (підприємства, не менше п'ятдесяти відсотків акцій (часток, паїв) якого є у державній власності) здійснюється за рішенням суду. Реалізація заставленого майна, на яке  звернено стягнення, провадиться державним  виконавцем  на  підставі виконавчого листа суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим Законом чи договором.

           Також, Закон України «Про заставу»передбачає можливість  подальших застав вже заставленого майна і у зв’язку з цим задоволення вимог заставодержателя, в якого право застави виникло пізніше, лише після повного задоволення вимог попередніх заставодержателів, а також заставодержателів зареєстрованої застави майна.

          Ухвала Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 14.06.2006 року  про накладення арешту носить імперативний характер, тому позовні вимоги позивача вступають у протиріччя зі ч.4 ст.124 Конституції України і є обов’язковими до виконання по всій території України.  

          Крім того, суд вважає, що позивач не витримав позасудову процедуру врегулювання спору, в добровільному порядку із вимогою про передачу предмета застави до відповідача не звертався, передчасно звернувшись до суду.

          Судом роз’яснювалось представнику позивача положення ст.ст. 10, 57-60 ЦПК України та наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій, а також те, що суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих доказів, які мають значення  по справі.

          Оскільки в матеріалах справи наявні документи, що підтверджують погіршення матеріального становища боржника від незалежних від нього причин, а саме накладення арешту на автотранспорт, враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що посилання представника позивача на те, що відповідачем не виконуються в повному обсязі умови договору не обґрунтовані та  не знайшли своє підтвердження у судовому засіданні.

            Керуючись   ст.ст. 192,525, 526, 527,  536, 554, 555, 614,  1050, 1054, 1055,1056-1 Цивільного кодексу України, ст.ст. 10,11, 57-64, 88, 169, 209, 214, 215 Цивільного процесуального кодексу України, суд –

                                                                               вирішив:

     В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»до ОСОБА_2 про звернення стягнення –відмовити.

     Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але  не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

          Головуючий суддя:                                                                                  В.В. Малихіна