ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

  У Х В А Л А

 І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 "21" червня 2011 р.                               м. Київ                                        К-18736/07

  Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

 Головуючого-судді                                                    Заїки М.М.,

 суддів                                                                      Білуги С.В.,

Гаманка О.І.,

Загороднього А.Ф.,

Співака В.І.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23.03.2007 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2007 у справі за скаргою ОСОБА_4 на неправомірні дії прокурора Красноградського району Харківської області,

                                                   встановила:

У лютому 2005 року ОСОБА_4 звернувся до суду зі скаргою на неправомірні дії прокурора Красноградського району Харківської області.

Постановою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23.03.2007 залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2007 в задоволенні скарги позивачеві відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить постанову Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23.03.2007 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2007 скасувати та постановити нове рішення по суті, яким повністю задовольнити його скаргу.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанції щодо правильності застосування ними норм матеріального та процесуального  права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач Указом Президента України від 04.08.2003 № 802/2003 був призначений на посаду судді і з 27.08.2003 року працював суддею Красноградського районного суду Харківської області.

Відповідно до вимог статті 121 Конституції України прокуратура України становить єдину систему, основним містом діяльності якої є нагляд за додержанням та правильним застосуванням законів, тобто здійснення юридичними або фізичними особами приписаних законом дій та утримання від неправомірних дій. Перевірки виконання законів проводяться на засадах надходження інформацій про факти порушень закону, які потребують вжиття відповідних заходів з боку прокурора, в тому числі й здійснення інших повноважень, наданих йому Кримінально процесуальним кодексом  України.

Згідно довідки наданої Міністерством внутрішніх справ Російської Федерації, 01.11.1983 року вироком Свердловського народного суду міста Москви ОСОБА_4 був засуджений за частиною 2 статті 145 Кримінального кодексу  Російської Федерації до 6 років позбавлення волі та звільнився з місць позбавлення волі 30.06.1988 по відбуттю строку покарання. Згідно запису у дублікаті військового квитка НОМЕР_2, виданого на ім’я ОСОБА_4 Нікопольським об’єднаним міським військовим комісаріатом Дніпропетровської області, ОСОБА_4 був призваний на військову службу Кричевським військовим комісаром Могильовської області 10.06.1985 та проходив службу в військовій частині 13095 з червня 1985 по 25.03.1988. Однак за інформацією Нікопольського військового комісаріату встановлено, що документів, підтверджуючих видачу військового квитка НОМЕР_1 на ім’я ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1., у військовому комісаріаті немає. У відділенні призову та обліку військовозобов’язаних Нікопольського ОМВК ОСОБА_4 не перебував та не перебуває.

Відповідно до частини сьомої статті 7 Закону України «Про статус суддів»не може бути суддею особа, яка має судимість, обмежена у дієздатності або визнана недієздатною за рішенням суду.

Під час  подання  документів  до Харківського обласного управління юстиції ОСОБА_4 зобов’язаний був зазначити дані про те чи притягувався він до кримінальної відповідальності.

Відповідно до Вказівки Генеральної прокуратури України «Про завдання прокурора відповідно до вимог Закону України «Про прядок обрання на посаду та звільнення з посади судді Верховною Радою України»від 10.09.2004 за                     №09/1-233 вих-04 285 окв, відповідач, отримавши дані про притягнення до кримінальної відповідальності судді Красноградського районного суду ОСОБА_4, реалізував свої повноваження передбачені статтею 97 Кримінально процесуального кодексу України.

Отже, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо відмови позивачу  в задоволенні його скарги є обґрунтованим та винесено з дотриманням вимог чинного законодавства.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга ОСОБА_4 задоволенню не підлягає. Із урахуванням наведених обставин постанову Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23.03.2007 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2007 необхідно залишити без змін, так як вони є законними і обґрунтованими та постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст.220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

ухвалила:

  Касаційну скаргу ОСОБА_4  залишити без задоволення.

Постанову Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23.03.2007 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2007 у справі за скаргою ОСОБА_4 на неправомірні дії прокурора Красноградського району Харківської області залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

  Головуючий-суддя М.М. Заїка          

 Судді                                                                                                С.В. Білуга

                                                                                                          О.І. Гаманко

                                                                                                           А.Ф. Загородній

                                                                                                     В.І. Співак