Справа №2-210/2007

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.06.2007 року

Малиновський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого судді                    Джабурія О.В.

при секретарі                             Філімович І.М.

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в місті Одесі цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 до ЖБК «Вимпел»,  ОСОБА_2,  ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди

за зустрічними позовами ОСОБА_2,  ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про захист честі гідності та про відшкодування моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1  звернувся до суду з позовом до відповідачів про відшкодування моральної шкоди за тими підставами,  що відповідачі його образили,  принизили,  чим йому завдано моральної шкоди.

У судовому засіданні позивач наполягав на стягненні із ЖБК «Вимпел» 4000 грн.,  з ОСОБА_2 3000 грн.,  з ОСОБА_3 3000 грн.

Відповідачі у судовому засіданні позов не визнали,  пояснивши,  що не вважають себе винними,  так як не порушували закон,  ставилися до позивача нормально,  не ображали його. Вимоги стягнення моральної шкоди відповідачі не визнали,  зазначивши,  що вони не обґрунтовані,  не доказані у судовому засіданні та просили у задоволенні позову відмовити.

Крім того,  ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду із зустрічними позовними вимогами про захист честі гідності та про відшкодування моральної шкоди,  та просили стягнути з ОСОБА_1,  по 1680 грн. кожний,  судові витрати,  та зобов'язати його спростувати недостовірну інформацію яку він розповсюдив у суді. ОСОБА_1  вимоги зустрічних позовів не визнав та наполягав на задоволенні його вимог. Заслухавши пояснення сторін,  дослідивши письмові докази в справі,  суд вважає,  що позовні вимоги не підлягають задоволенню за наступними підставами.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Позивач ОСОБА_1  мешкав в квартирі АДРЕСА_1. Зазначений будинок є будинком ЖБК. ОСОБА_1  не був членом ЖБК.

Кооператив згідно з його Статутом є недержавним неприбутковим самоврядним добровільним об'єднанням громадян,  що мешкають у житлових будинкахАДРЕСА_1,  створений для обслуговування,  ремонту й реконструкції житлових будинків Кооперативу і прибудинкової території. Голова Правління та виконавчий директор за своїм статусом займають обрану та найману посади,  тобто одноособових рішень щодо позивача не приймають,  у зв'язку з чим відповідальності саме перед позивачем не несуть.

Позивач у позові вказує на той факт,  що у квартирі,  яка йому належала,  а саме у квартиріАДРЕСА_1 проживали його донька,  ОСОБА_4,  яка здійснювали від його імені розрахунки з Кооперативом,  та мати - ОСОБА_5.

Судом встановлено,  що в квартирі проживали лише його дочка та її чоловік,  що мешкав без реєстрації. Мати позивача в квартирі не проживала,  а лише іноді відвідувала онучку - ОСОБА_4

Згідно із Законом України „Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні",  місцем проживання є місце,  де особа фізично проживає строком понад шість місяців на рік. Крім того,  якщо дочка,  як стверджує позивач,  здійснювала би від його імені розрахунки з Кооперативом,  вона мала б мати відповідне доручення якого суду не надано. Судом встановлено,  що дочка позивача ні від свого імені,  ні від імені батька - позивача платежів за квартиру не здійснювала.

Суд встановив,  що за квартирою позивача з моменту реєстрації ОСОБА_4 і до лютого 2006 року постійно рахувалась заборгованість,  яка не сплачувалась. Позивач не був членом Кооперативу,  не проживав у квартирі № 107,  не звертався до Кооперативу чи до його посадових осіб. Усі зазначені дії виконувала його дочка. Із заявами зверталася також вона.

Позивач стверджує,  що заяви мешканців домів у Кооперативі не реєструються та не зберігаються. Судом встановлено,  що усі заяви реєструються й зберігаються в оригіналі. Наприклад,  заява дочки позивача від 01.09.98 p.,  від 15.09.2005 p.,  які зареєстровані у Кооперативі.

Позивач обґрунтовує свій позов також тим,  що Кооператив відмовив йому та його матері у видачі довідки про обсяги заборгованості за житлово-комунальні послуги для погашення цієї заборгованості за рахунок знецінених заощаджень в Ощадбанку СРСР.

Судом встановлено,  що ні позивач,  ні його матір до Кооперативу не зверталися. Із заявою про видачу довідки звернулася 15.09.2005 р. дочка позивача,  а не позивач.3аборгованість перед Кооперативом в станом на 01.10.2005 р. становила 2200, 72 грн.

Згідно з Порядком проведення розрахунків,  затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 664 від 29.07.05 р. „Про заходи щодо проведення у 2005 році розрахунків із погашення зобов'язань держави за знеціненими грошовими заощадженнями громадян ...",  таку довідку надають підприємства-надавачі житлово-комунальних послуг,  яким держава компенсує заборгованість громадян за рахунок погашення боргів цих підприємств-надавачів перед держбюджетом,  що утворилися за минулі роки. Оскільки Кооператив боргів ні перед держбюджетом,  ні перед підприємствами-надавачами житлово-комунальних послуг не мав,  він надати відповідну довідку не міг. У ОСОБА_4 існувала заборгованість не перед підприємствами-надавачами комунальних послуг,  із якими держбюджет за виданими ними довідками мав зробити взаємозалік боргів,  а перед членами Кооперативу. Згідно з договорами,  укладеними Кооперативом із постачальниками комунальних послуг (тепло,  гаряча вода,  водопостачання,  водовідведення),  Кооператив несе перед постачальниками відповідальність,  зокрема,  за своєчасні розрахунки. Тому борги дочки позивача погашалися за рахунок усіх інших мешканців домів Кооперативу.

Таким чином,  відмова Кооперативу у видачі довідки про борги за комунальні послуги була обґрунтована.

Посилання позивача на те,  що Кооператив відмовляв позивачеві у виписці з квартири його дочки та матері не заслуговує на увагу,  так як Законом України „Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" передбачено декілька підстав для зняття з реєстрації місця проживання: за заявою особи; за запитом органу реєстрації за новим місцем проживання тощо,  що і було повідомлено позивачеві у листі начальника відділу громадянства О. В. Курсір. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 35 від 16.01.2003 р. „Про затвердження Тимчасового порядку реєстрації фізичних осіб за місцем проживання" документами на виписку (зняття з обліку) є особисті письмові заяви осіб,  що знімаються з обліку,  їхні паспорти і по три екземпляри талона зняття з реєстраційного обліку. Судом встановлено,  що ні гр. ОСОБА_5,  ні гр. ОСОБА_4 заяви про зняття з обліку (реєстрації) не подавали.

Позивач ОСОБА_4 зазначає,  що нібито недоотримав від покупця п'ять тисяч гривень,  які той затримав як задаток до повного виконання умов Угоди про намір укласти договір купівлі-продажу від 24.08.2005 р.,  у зв'язку з чим він не може придбати нове житло і змушений квартиру для доньки орендувати.

Судом встановлено,  що задаток був внесений 59.10.2005 p.,  і того ж дня повернутий позивачеві при розрахунку за квартиру. Позивач власноручно,  що засвідчено нотаріусом,  підтвердив те,  що він отримав повну вартість квартири ще до підписання Договору купівлі-продажу.

Відповідно до вимог ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог і заперечень. Відповідно до  ст.  ст.  10, 60 ЦПК України,  цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи,  які беруть участь у справі,  мають рівні права щодо подання доказів,  їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини,  на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини,  які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб,  які беруть участь у справі,  виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено,  що дії Кооперативу і його представників не суперечать законодавству,  а тому у первинному позові слід відмовити.

Відповідно до ч. 4  ст.  277 Цивільного кодексу України спростування недостовірної інформації здійснюється особою,  яка поширила інформацію. Посилаючись на Постанову Пленуму Верховного Суду України № 7 від 28.09.1990 р. „Про застосування судами законодавства,  що регулює захист честі,  гідності і ділової репутації громадян та організацій",  суд вважає,  що відомості розповсюджені в суді під час судового засідання не є відомостями,  які принижують честь,  гідність і ділову репутацію позивачів.

Таким чином,  позивачі не надали суду доказів в обґрунтування своїх позиції,  не довели незаконності дії один одного,  у зв'язку з чим підстав для задоволення позовів немає,  а позовах слід відмовити. Суд покладає судові витрати на сторони по справі.

Керуючись  ст.  ст.  10, 11,  30,  60, 209, 212, 214-215 ЦПК України,  суд,

ВИРІШИВ:

Відмовити у позові ОСОБА_1 до ЖБК «Вимпел»,  ОСОБА_2,  ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди та у зустрічних позовах ОСОБА_2,  ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про захист честі гідності та про відшкодування моральної шкоди.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги,  з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4  ст.  295 ЦПК України.