Справа №2-3184/2007
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.06.2007 року
Малиновський районний суд міста Одеси в складі:
головуючого судді- ДжабуріяО.В.
при секретарі Філімович І. М.
розглянувши в попередньому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, яка діє від свого імені та від імені неповнолітнього ОСОБА_3 про визначення розміру часток у спільній сумісній власності, визнання права власності в порядку спадкування за заповітом,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів про визначення розміру часток у спільній сумісній власності, визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, посилаючись на те, що 27.09.2005 року його бабуся ОСОБА_4 склала заповіт, згідно якого заповідала все своє майно, де б воно не знаходилось, та з чого б воно не складалось і взагалі все те, що на день її смерті буде належати їй, та на що вона за законом матиме право - позивачеві - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла. Після її смерті залишилась 1/3 частина квартири АДРЕСА_1. Вказана частина квартири належала ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 17.10.1994 року, виданого УЖКГ Одеської міської ради. Після смерті ОСОБА_4 позивач звернувся до нотаріальної контори для оформлення документів згідно заповіту. Заповіт зареєстрований в спадковому реєстрі 27.09.2005 року, а його заява про прийняття спадщини 07.09.2006 року. Отримати свідоцтво про право власності за заповітом позивач позбавлений можливості через те, що згідно довідки ОМБТІ та РОН при реєстрації права власності зроблена помилка: ім'я його бабусі ОСОБА_4 записано - ОСОБА_4 замість ОСОБА_4. Враховуючи зазначені обставини, позивач вимушений звернутися до суду із зазначеною позовною заявою з метою захисту свого права на спадщину.
В попередньому судовому засіданні позивач уточнив свої позовні вимоги, та просив суд визнати розмір часток ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2 в спільній сумісній власності на квартиру АДРЕСА_1 рівними; визнати за ним право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, записаної в свідоцтві про право власності, виданого УЖКГ Одеської міської ради 17.10.1994 року № 3-5354, як ОСОБА_4.
Відповідачка ОСОБА_2, яка діє від свого імені та від імені неповнолітнього ОСОБА_3 в попередньому судовому засіданні уточнені позовні вимоги визнала, не заперечувала проти задоволення позову.
Відповідно до ч. 4 ст. 130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст. 174 цього ж Кодексу. Згідно з ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання.
Суд, заслухавши пояснення позивача, відповідачів, перевіривши матеріали справи, вважає, що позов про визначення розміру часток у спільній сумісній власності, визнання права власності в порядку спадкування за заповітом підлягає задоволенню за наступними підставами.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Як встановлено в судовому засіданні, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4, що підтверджується актовим записом про смерть № 6867, виданого 25.07.2006 року Першим відділом реєстрації актів цивільного стану Приморського районного управління юстиції м. Одеси (а.с. 11).
Після її смерті відкрилася спадщина у вигляді 1/3 частини квартири АДРЕСА_1. Вказана частина квартири належала ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 17.10.1994 року УЖКГ Одеської міської ради реєстр № 3-5354 (а.с. 27).
Вищезазначена квартира 12.01.1995 року зареєстрована ОМБТІ під № 57 пр. стор. 174 р. № 385 на праві приватної власності за ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_2 (а.с. 27 оберт.).
У відповідності до ст. 370 ЦК України у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.
Спільна сумісна власність передбачає рівність часток власників, при відсутності доказів про те, що участь кого-небудь із учасників загальної спільної власності в придбанні майна була більшою або меншою, частки визнаються рівними, у зв'язку, із чим суд доходить до висновку, що ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2 належить по 1/3 частині спірної квартири.
Судом встановлено, що в свідоцтві про право власності на житло, виданому 17.10.1994 року УЖКГ Одеської міської ради реєстр № 3-5354 (а.с. 27) та згідно довідки КП «ОМБТІ та РОН» № 7295901.0601 від 17.10.2006 року (а.с. 8), ім'я ОСОБА_4 зазначено як ОСОБА_4. Суд вважає, що «ОСОБА_4» та «ОСОБА_4» є одна й таж особа, а ім'я ОСОБА_4 у правовстановлюючих документах зазначено помилково, у зв'язку з тим, що в паспорті громадянина України (а.с. 9-10), в свідоцтві про укладення шлюбу, виданому 31.12.1975 року Жовтневим відділом ЗАГС м. Одеси (а.с. 7), в актовому запису про смерть № 6867 від 25.07.2006 року (а.с. 11), витягів про реєстрацію в спадковому реєстрі (а.с. 12-13), заповіті від 27.09.2005 року, складаному ОСОБА_4 (а.с. 15), а також в первісному правовстановлюючому документі, а саме ордеру за № 033410, виданому 01.08.1981 року бюро обміну жилими приміщеннями виконавчого комітету Одеської міської Ради народних депутатів (а.с. 17), ім'я спадкодавця ОСОБА_4 зазначено - як ОСОБА_4.
До смерті, а саме 27.09.2005 року, ОСОБА_4 склала заповіт, в якому заповідала все своє майно, де б воно не знаходилось, та з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що на день її смерті буде належати їй, та на що вона за законом матиме право, заповідала позивачеві - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження. Зазначений заповіт посвідчено державним нотаріусом Сьомої Одеської державної нотаріальної контори Михальовою Л.І. 27.09.2005 року та зареєстровано в реєстрі за № 3-4010 (а.с. 15).
Після смерті ОСОБА_4, позивач фактично прийняв спадщину, вступивши в керування та володіння спадковим майном, тому що проживав в даній квартирі на момент відкриття спадщини та проживає там і в теперішній час, оплачує комунальні послуги.
В передбачений Законом термін позивач звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак йому було відмовлено держнотконторою у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з тим, що в правовстановлюючих документах зроблена помилка в імені спадкодавця.
Суд доходить до висновку, що позивач має право на спадщину, що залишалася після смерті ОСОБА_4, тому що на момент відкриття спадщини реалізував своє право на вступ у спадщину.
Таким чином, суд вважає, що позов про визначення розміру часток у спільній сумісній власності, визнання права власності в порядку спадкування за заповітом підлягає задоволенню, а саме: визнає рівним розмір часток ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2 в квартирі АДРЕСА_1; визнає за позивачем право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, записаної в свідоцтві про право власності, виданого УЖКГ Одеської міської ради 17.10.1994 року № 3-5354, як ОСОБА_4.
Керуючись ст. ст. 10, 11, ч. 4 ст. 130, ст. ст. 174, 209, 212, 214-215 ЦПК України, ст. ст. 370, 1233, 1234, 1235 ЦК України, суд,
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати рівним розмір часток ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2 в квартирі АДРЕСА_1.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, записаної в свідоцтві про право власності, виданого УЖКГ Одеської міської ради 17.10.1994 року № 3-5354, як ОСОБА_4
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.