ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
21.09.06 Справа № 5/1164-13/152А
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
Головуючого судді Юрченка Я.О.
суддів Процик Т.С.
Галушко Н.А.
розглянув апеляційну скаргу Львівського комунального підприємства „Львівелектротранс” від 04.08.2006р.
на постанову Господарського суду Львівської області від 14.07.2006р.
у справі № 5/1164-13/152А
за позовом Львівського комунального підприємства „Львівелектротранс”, м.Львів
до Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова, м.Львів
про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 31.12.2003р. № 22336/10/23-2
За участю представників сторін:
від позивача (скаржника): Чорній Р.Ю.- представник, Наконечна С.М. –головний бухгалтер, Гіря С.В.- юрисконсульт.
від відповідача: Чабан О.С. - старший державний податковий інспектор юридичного відділу.
Особам, які беруть участь у справі, права і обов’язки, передбачені ст.ст.49,51 Кодексу адміністративного судочинства України, роз’яснено. Заяв про відвід суддів не поступало.
ВСТАНОВИВ:
Постановою Господарського суду Львівської області від 14.07.2006р. у справі № 5/1164-13/152А відмовлено у задоволенні позову ЛМКП "Львівелектротранс" про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення ДПІ у ДПІ у Франківському районі м.Львова від 31.12.2003р. № 22336/10/23-2 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 105495 грн., в тому числі основного платежу –80551 грн., штрафних санкцій –24944 грн.
При прийнятті постанови місцевий господарський суд виходив з приписів пп.8.1.1, пп.8.1.2 п.8.1 ст.8, пп.4.2.15 п.4.2 ст.4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств та того, що перевіркою правомірно встановлено завищення позивачем амортизаційних відрахувань за період з 01.01.2001р. по 01.10.2003р. в розмірі 8226000 грн.
ЛМКП "Львівелектротранс" –позивач по справі, не погодилося з таким рішенням і звернулося до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 04.08.2006р. № 30/1-1014, в якій просить оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Свої вимоги скаржник обґрунтовує аргументами, викладеними в апеляційній скарзі. Зокрема скаржник вказує, що Господарським судом Львівської області у постанові від 14.07.2006р. у справі № 5/1164-13/152А дано неправильну оцінку п.22.8 ст.22 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”. На думку суду, амортизація основних фондів, які згідно зі статтею 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” підпадають під визначення груп 1, 2 та 3, введених в експлуатацію до набрання чинності цим Законом нараховується лише у бухгалтерському, а не в податковому обліку. Проте, такої думки вказана вище норма не містить. Крім того, суд при винесенні рішення не взяв до уваги, що все майно, що перебуває на балансі підприємства, є власністю Львівської міської ради і закріплене за підприємством на праві повного господарського відання. До права повного господарського відання застосовуються правила, встановлені щодо права власності. У державних та комунальних підприємств цілісний майновий комплекс прирівнюється до статутного фонду, а внески до статутного фонду та цілісного майнового комплексу здійснюються в обмін на корпоративні права. Таким чином, Львівська міська рада у зв'язку передачею майна заснованому нею підприємству набувала щодо нього корпоративні права, а підприємство набуваючи це майно, несло витрати у вигляді таких корпоративних прав. Тому, на думку скаржника, підприємство понесло витрати, які підлягають амортизації.
ДПІ у Франківському районі м. Львова - відповідач по справі, проти задоволення апеляційної скарги заперечила з міркувань, викладених у відзиві на апеляційну скаргу від 05.09.2006р. б/н. Зокрема, як зазначає відповідач, згідно з визначенням поняття амортизації, наведеним у пп.8.1.1. п.8.1. ст.8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, амортизації підлягають витрат на придбання, виготовлення або поліпшення основних фондів, а скаржник таких витрат не поніс. Крім того, відповідач послався на те, що згідно з п.8.3 ст.8 цього ж Закону, балансова вартість, до якої застосовуються норми амортизації, визначається з врахуванням сум витрат, понесених на їх придбання. Також, на думку відповідача норми п.22.8 ст.22 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” стосується лише порядку визначення балансової вартості і не стосується порядку нарахування амортизації, встановленого ст.8 Закону.
У судовому засіданні оголошувалась перерва до 14.09.2006р. та до 21.09.2006р.
Розглянувши доводи сторін, наведені в апеляційній скарзі, доповненні до апеляційної скарги та запереченні на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні у матеріалах справи докази, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційну скаргу позивача слід задоволити, з наступних підстав.
В період з 16.10.2003р. по 26.11.2003р. працівниками ДПІ у Франківському районі м.Львова проводилась документальна перевірка Трамвайного депо № 1 ДМКП ”Львівелектротранс”. За наслідками перевірки було складено акт перевірки від 31.12.2003р. № 259/23-239/03328422. На підставі цього акту ДПІ у Франківському районі м.Львова було винесено податкове повідомлення-рішення від 31.12.2003р. № 22336/10/23-2 про визначення податкових зобов’язань по податку на прибуток в сумі 80551 грн.
У розділі 2.3 акту перевірки вказано, що Трамвайним депо № 1 ДМКП ”Львівелектротранс” безпідставно включено до валових витрат амортизаційні відрахування в сумі 822600 грн., нараховані на майнові об'єкти, які належать на прав власності Львівській міській раді та передані підприємству у повне господарське відання. Такий висновок обґрунтовано посиланням на те, що підприємство не понесло витрат на придбання цього майна і відповідно не мало права амортизувати його у податковому обліку.
Порядок обчислення та сплати податку на прибуток встановлено Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”. Згідно з ст.3 цього Закону об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону та суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.
Відповідно до пп.8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею. Амортизації підлягають витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів.
Згідно з пп.8.4.11 п.8.4 ст.8 цього ж Закону для цілей цього пункту до продажу основних фондів та нематеріальних активів прирівнюються операції з внесення таких основних фондів та нематеріальних активів до статутного фонду іншої особи. Вказаний термін вживається для цілей п.8.4, проте, на думку суду, один термін в межах одного і того ж нормативно-правового акту та одної і тої ж статті 8 Закону не може мати різні значення, оскільки це призвело б до різного тлумачення одних і тих же понять.
Правовий режим майна державних та комунальних підприємств визначено цивільним законодавством України. Згідно з ст.37 Закону України “Про власність” майно, що є державною власністю і закріплене за державним підприємством, належить йому на праві повного господарського відання, крім випадків, передбачених законодавством України. Здійснюючи право повного господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать закону та цілям діяльності підприємства. До права повного господарського відання застосовуються правила про право власності.
Таким чином, вказана норма прирівняла право власності до права повного господарського відання.
Як вказано у акті перевірки, засновником ЛКП “Львівелектротранс” є Львівська міська рада. Майно Трамвайного депо № 1 (як структурного підрозділу ЛКП “Львівелектротранс”) є власністю Львівської міської ради. Вказане майно було передане на баланс ЛКП “Львівелектротранс” на праві повного господарського відання, тому сама Львівська міська рада не може нараховувати амортизацію на ці майнові об'єкти. Проте, в процесі використання майна у господарській діяльності підприємства, вартість цього майна поступово переноситься на виготовлення готової продукції –послуг по перевезенню. Тому фізичний знос і амортизація цього майна є безспірним фактом. Відповідач цього факту не заперечив.
ЛКП “Львівелектротранс” було створене до 01.01.2004р., коли набув чинності Господарський кодекс України, ст.74 якого передбачено визначення розміру статутного фонду в установчих документах державних та комунальних підприємств. До того часу діяли норми Закону України “Про підприємства в Україні”, які не передбачали такої вимоги.
Стосовно статусу майна державних некорпоратизованих підприємств Комітету Верховної ради з питань фінансів і банківської діяльності у листі від 04.03.99р. №06-10/133 вказав, що у некорпоратизованого державного або комунального підприємства всі його активи включаються до складу цілісного майнового комплексу, який є тотожний статутному фонду у корпоратизованих підприємств.
Згідно з п.37 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2 “Баланс” у статті статутний капітал наводиться зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, які є внеском учасників (власників) до капіталу підприємства. Підприємства, для яких не передбачена фіксована сума статутного капіталу, відображають у цій статті суму фактичного внеску власників до статутного капіталу підприємства.
Відповідно до п.1.8 ст.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” корпоративні права –це право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах.
Вказаний Закон не розрізняє сутність і значення корпоративних прав залежно від форми власності суб'єкта господарювання. Таким чином, Львівська міська рада будучи єдиним засновником ЛКП “Львівелектротранс”, є повним власником корпоративних прав цього підприємства і, передаючи до його цілісного майнового комплексу основні фонди, вона несе витрати на придбання корпоративних прав. Оскільки, передача майна до складу цілісного майнового комплексу на праві прирівняного до права власності повного господарського відання здійснюється в обмін на корпоративні права, то таке отримання по суті є придбанням з понесенням витрат у розмірі вартості таких корпоративних прав і нарахування амортизації на майно, отримане від засновника, є правомірним.
ДПА України у своїх листах від 12.08.98р. № 9561/10/22-2217 та від 26.07.2001р. № 4919/6/15-1116 ствердила правомірність нарахування амортизації на основні засоби, внесені до статутного фонду підприємства та коригування валових доходів на її суму. Також у листі від 06.03.2001р. №1087/6/15-1116 ДПА України погодилась з тим, що при здійсненні внеску до статутного фонду засновник підприємства несе витрати на придбання корпоративних прав. Суд не надає таким листам значення нормативно-правових актів, проте, вважає, що зміст наданим центральним податковим органом роз'яснень не суперечить діючим актам цивільного та податкового законодавства.
Відповідно до ст.3 Закону України “Про систему оподаткування” рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до суб'єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб, включаючи нерезидентів) при визначенні обов'язків щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Відмінне застосування норм щодо нарахування амортизації та визначення оподатковуваного прибутку у підприємств залежно від форми власності було б проявом податкової дискримінації та порушенням вказаного принципу побудови системи оподаткування в Україні. Тому суд вважає, що у застосуванні норм Закону України “про оподаткування прибутку підприємств” повинен бути єдиний підхід до підприємств як державної, так і недержавної форми власності.
Відповідно до п.6.5. ст.6 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та п.5.3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій”, затвердженого наказом ДПА України від 27.05.2003р. № 247 у разі коли нарахована сума податкового зобов'язання (пені та штрафних санкцій) або податкового боргу зменшується внаслідок їх адміністративного оскарження, раніше надіслане податкове повідомлення або податкова вимога вважаються відкликаними від дня отримання платником податків нового податкового повідомлення або відповідної податкової вимоги, що містить нову суму податкового зобов'язання (податкового боргу). У разі часткового скасування раніше прийнятого рішення про нарахування суми податкового зобов'язання податковий орган складає та направляє платнику податків згідно із зазначеним Порядком нове податкове повідомлення, при цьому раніше надіслане податкове повідомлення вважається відкликаним.
Податкове повідомлення-рішення від 31.12.2003р. №22336/10/23-2, яке є предметом спору, було оскаржене ЛКП “Львівелектротранс” до ДПА України. За результатами розгляду скарги ДПА України було прийнято рішення від 24.09.2004р. № 8495/6/25-1215, у якому було вказано про часткове скасування оскарженого податкового повідомлення-рішення, а саме: рішення було скасоване в частині сум податку на прибуток та штрафних санкцій, нарахованих у зв'язку з порушенням підприємством порядку визначення сум своїх валових витрат. У іншій частині (тобто в частині сум донарахованих у зв'язку з порушенням підприємством порядку нарахування амортизації) податкове повідомлення-рішення залишено без змін, тобто не скасовано. При цьому у рішенні про результати розгляду скарги не вказано розміру скасованих сум податку та штрафних санкцій та сум податку та штрафної санкції, щодо яких рішення залишено в силі. Тому із вказаного рішення неможливо зробити висновок про те, у якій частині обов'язок платника податку сплатити до бюджету визначені податковим повідомленням-рішенням скасовано, а в якій частині такий обов'язок залишено в силі.
Відповідно до п.9 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків державними податковими адміністраціями, затвердженого наказом ДПА України № 93 від 03.03.1998р., Державна податкова адміністрація (інспекція) при розгляді скарги (заяви) платника податків перевіряє законність і обґрунтованість рішення (податкового повідомлення, податкової вимоги), що оскаржується, і приймає одне з таких рішень:
- залишає рішення (податкове повідомлення, податкову вимогу), яке оскаржується, без змін, а скаргу (заяву) без задоволення;
- скасовує в певній частині рішення (податкове повідомлення, податкову вимогу), яке оскаржується, і не задовольняє скаргу (заяву) платника податків в певній частині;
- скасовує рішення (податкове повідомлення, податкову вимогу), яке оскаржується, і задовольняє скаргу (заяву) платника податків.
У разі скасування раніше прийнятого рішення органу державної податкової служби про нарахування суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу вважаються відкликаними податкові повідомлення або податкові вимоги з дня прийняття рішення про скасування суми податкового зобов'язання або податкового боргу.
У разі скасування в певній частині раніше прийнятого рішення органу державної податкової служби про нарахування суми податкового зобов'язання (пені та штрафних санкцій) або податкового боргу, раніше надіслане податкове повідомлення або податкова вимога вважаються відкликаними від дня отримання платником податків нового податкового повідомлення або відповідної податкової вимоги, що містить нову суму податкового зобов'язання (податкового боргу).
Таким чином, у зв'язку з частковим скасуванням ДПА України визначених податковим повідомленням-рішенням від 31.12.2003р. № 22336/10/23-2 сум платежів до бюджету, вказане податкове повідомлення вважається відкликаними від дня отримання платником податків нового податкового повідомлення, що містить нову суму податкового зобов'язання (податкового боргу).
Відповідно до ст.ст.11, 71 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Однак, відповідач не представив доказів надіслання на адресу ЛКП “Львівелектротранс” нового податкового повідомлення-рішення. Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 31.12.2003р. № 22336/10/23-2 не є відкликаним і створює для скаржника юридичні наслідки. Відповідачем також не подано суду розрахунку сум податку на прибуток та штрафних санкцій, скасованих та залишених в силі рішенням ДПА України від 24.09.2004р. № 8495/6/25-1215. Діюче законодавство не покладає на суд обов'язку здійснення такого розрахунку. У зв'язку з цим апеляційний господарський суд вважає необхідним визнати спірне податкове повідомлення-рішення від 31.12.2003р. № 22336/10/23-2 нечинним в цілому. Відповідно апеляційну скаргу слід задоволити, постанову місцевого господарського суду скасувати, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального права.
Тому враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу задоволити.
Скасувати постанову Господарського суду Львівської області від 14.07.2006р. у справі № 5/1164-13/152А.
Позов задоволити.
Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Франківському районі м.Львова від 31.12.2003р. № 22336/10/23-2 в повному обсязі.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.212 КАС України.
Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.
Головуючий суддя Юрченко Я.О.
Суддя Галушко Н.А.
Суддя Процик Т.С.