ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

28.09.06                                                                                           Справа  № 5/2546-12/391

УХВАЛА

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді                              Юрченка Я.О.

суддів                                                  Процик Т.С.

                                                            Галушко Н.А.

розглянув апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова, м.Львів № 15872/10-010 від 29.06.2006р.

на постанову Господарського суду Львівської області від 14.06.2006р.

у справі № 5/2546-12/391

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Коллаген”, м.Львів

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова, м.Львів

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 07.04.2005р. № 0001692320/0/8680

За участю представників сторін:

від позивача: Оприск О.О., Корпало О.О. –представники.

від відповідача: Турколяк А.І. –начальник інспекції, Мельничук В.А. –головний державний податковий інспектор, Ознамець О. –головний державний податковий ревізор-інспектор.

Особам, які беруть участь у справі, права і обов’язки, передбачені ст.ст.49,51 Кодексу адміністративного судочинства України, роз’яснено. Заяв про відвід суддів не поступало.

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Львівської області від 14.06.2006р. у справі № 5/2546-12/391 задоволено позовні вимоги ТзОВ ”Коллаген” до ДПІ у Шевченківському районі м.Львова та скасовано (визнано нечинним) податкове повідомлення-рішення № 0001692320/0/8680 від 07.04.2005р.

При прийнятті постанови місцевий господарський суд виходив з того, що відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді, у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

В оскаржуваній постанові місцевий господарський суд також посилається на п.8.2 ст.8 Закону України “Про податок на додану вартість”, відповідно до якого для визначення суми експортного відшкодування згідно з пунктом 8.4 цієї статті до складу податкового кредиту включаються суми податку, фактично сплачені платником податку - експортером коштами у складі ціни придбаних товарів (робіт, послуг), у інших платників податку - постачальників таких товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до валових витрат виробництва (обігу) або підлягає амортизації, починаючи з першого числа звітного місяця та закінчуючи днем подання розрахунку експортного відшкодування, включаючи такий день.

Крім того, судом враховано, що відповідно до п.1.31 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" продаж товарів - це  як будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Суд визнав безпідставним посилання відповідача на порушення позивачем пп.3.2.8 п.3.2 ст.3 та пп.7.4.1, пп.7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” та пп.8.4.11 п.8.4 ст.8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

ДПІ у Шевченківському районі м.Львова - відповідач у справі, з постановою місцевого господарського суду не погоджується, подав апеляційну скаргу та доповнення до апеляційної скарги, просить постанову суду скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач у запереченні на апеляційну скаргу проти вимог та доводів апеляційної скарги відповідача заперечує, просить постанову суду залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача –без задоволення.

Розглянувши доводи сторін, наведені в апеляційній скарзі та запереченні на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні у матеріалах справи докази, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої і апеляційної інстанцій, ДПІ у Шевченківському районі м.Львова винесено спірне податкове повідомлення-рішення № 0001692320/0/8680 від 07.04.2005р., яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2005р. у розмірі 2892827,00грн. Дане податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем на підставі Акту від 06 квітня 2005р. №182/23-4/25555992 „Про результати позапланової перевірки ТзОВ „Колаген” з питання відшкодування із бюджету податку на додану вартість за січень 2005р.”.

Основними порушеннями, які випливають із акту перевірки, є порушення позивачем пп.7.4.1, пп.7.4.2, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” внаслідок передачі нежитлових приміщень до статутного фонду ТзОВ „Юніко-Експо”.

В Акті перевірки вказано, що позивачем в порушення пп.7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” завищено податковий кредит у січні 2005р. у розмірі 1912594,66грн. при придбанні у ТзОВ „Торгово-фінансова компанія” будівлі корпусу 33 загальною площею 27715кв.м розташовану по вул.Угорській у м.Львові.

Відповідач в Акті перевірки вказує, що позивачем при внесенні в статутний фонд підприємства, засновником якого він є, наведених вище будівель, слід було переглянути суму ПДВ, раніше віднесену до податкового кредиту за переданими основними засобами. В цьому випадку необхідно було на думку відповідача керуватися положеннями пп.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, згідно з яким у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Судом встановлено, що позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю „Торгово-фінансова компанія” укладено 25 січня 2005р. договір купівлі-продажу будівля корпусу №33 розташованого по вул.Угорській,14 у м.Львові, що підтверджується відповідним договором купівлі-продажу, актом прийому-передачі, витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, копії яких долучені до матеріалів справи.

Судом враховано, що розрахунки за придбане приміщення позивачем та ТзОВ „Торгово-фінансова компанія” проведені в повному обсязі, що не заперечується сторонами та підтверджується банківськими виписками.

Судом встановлено, що до податкового кредиту в січні 2005р. позивачем включено податок на додану вартість в сумі 1912595,66грн., сплачений в ціні придбаної будівлі корпусу 33 вул.Угорській,14 у м.Львові відповідно до наведеного вище договору на підставі оформлених з дотриманням вимог пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” податкових накладних, копії яких долучені до матеріалів справи. Дані обставини відповідачем не заперечуються.

Судом встановлено, що у січні 2005р. ТзОВ „Торгово-фінансова компанія” у встановленому пп.3.1.1 п.3.1 ст.3 Законом України “Про податок на додану вартість” порядку включено до складу податкових зобов’язань з податку на додану вартість суми податку, нараховані підприємством у зв’язку з продажем нежитлових приміщень позивачу.

При зменшенні сум податкового кредиту позивачу у січні 2005р в сумі 1912594,66грн. відповідачем не враховано, що відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням (спорудженням) основних фондів, що підлягають амортизації, включаються до складу податкового кредиту такого звітного періоду, незалежно від строків введення в експлуатацію основних фондів, а також від того, чи мав платник податку оподатковувані обороти протягом такого звітного періоду.

Відповідно до пп.8.2.1 п.8.2 ст.8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Наведені вище основні фонди першої групи введені в експлуатацію у січні 2005 року, що підтверджується відповідними наказами по підприємству. Придбане нерухоме майно підприємством зараховано на баланс та вiдображено по дебету рахунку 10 ”Основнi засоби”.

За таких обставин, включення позивачем у січні 2005 року сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні будівлі корпусу №33 розташованого по вул.Угорській,14 у м.Львові відповідає нормам Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин), що спростовує доводи відповідач про завищення позивачем податкового кредиту на суму 1912594,66грн.

Відповідно до пп.7.4.2 п.7.4 ст.7 цього Закону, у разі коли платник податку здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), що звільнені від оподаткування або не є об'єктом оподаткування згідно зі статтями 3 та 5 цього Закону, суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, відносяться відповідно до складу валових витрат виробництва (обігу) та на збільшення вартості основних фондів і нематеріальних активів і до податкового кредиту не включаються.

Судом встановлено, що позивач, будучи засновником ТзОВ „Юніко-Експо”, відповідно до акту прийому передачі від 14.03.2005р. вніс в статутний фонд даного підприємства основні засоби (об’єкти нерухомості), розташовані по вул.Угорській,14 саме в березні 2005 року.

Крім того, відповідно до пункту 1.4 цього Закону, поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу права власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів та операцій з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або надання майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Виходячи із змісту п.1.28 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", відповідно до якого господарська операція, яка передбачає придбання основних фондів, нематеріальних активів, корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно, визначена як інвестиція, суд вважає, що здійснена позивачем операція не є поставкою, і тому є непереконливими посилання відповідача на необхідність застосування до спірних правовідносин пп.7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Враховуючи, що відповідачем не доведено факту здійснення позивачем у звітному періоді –січень 2005 року операцій з продажу товарів (робіт, послуг), що звільнені від оподаткування або не є об'єктом оподаткування згідно зі статтями 3 та 5 цього Закону, відповідно судом першої інстанції правомірно зроблено висновок, що відповідачем помилково при визначенні сум податкового зобов’язання з податку на додану вартість за січень 2005 року застосовано до спірних правовідносин пп.7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Щодо висновків відповідача про безпідставного включення до складу податкового кредиту в січні 2005 року в порушення пп.7.4.1, пп.7.4.2 та пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” 980233,00грн., суд першої інстанції об’єктивно з даними висновками не погодився, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між позивачем та ТзОВ „Геос-Львів” 04 січня 2005 року укладено договір №01/04/2, відповідно до якого здійснювалася купівля позивачем шкіряного напівфабрикату „Вет-Блу”. На виконання даного договору позивач купив у ТзОВ „Геос-Львів” наведений вище товар, що підтверджується видатковими накладними, належно засвідчені копії яких долучені до матеріалів справи.

Із матеріалів справи випливає, що  видані ТзОВ „Геос-Львів” податкові накладні на наведений вище товар оформлені з дотриманням вимог пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, Дані податкові накладні були в січні 2005 року отримані позивачем та внесені в книгу придбання товарів (робіт, послуг) і як наслідок відображені в Декларації з податку на додану вартість відповідного звітного періоду.

Беручи до уваги наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено, що ТзОВ „Геос-Львів”  у встановленому пп.3.1.1 п.3.1 ст. 3 Законом України “Про податок на додану вартість” порядку включено до складу податкових зобов’язань з ПДВ суми податку у зв’язку з продажем наведеного вище товару.

Судом враховано, що розрахунки за придбаний товар між позивачем та ТзОВ „Торгово-фінансова компанія” проведені в повному обсязі, що не заперечується сторонами та підтверджується банківськими виписками.

Судом встановлено, що позивачем та компанiєю LLC „Velia Systems Limited” 19 листопада 2004 року укладено зовнішньоекономiчний контракт №02-19/11GB на поставку шкіряного напiвфабрикату “Вет-блю” із сировини шкір ВРХ. На виконання даного контракту позивачем експортовано шкіряний напiвфабрикат “Вет-блю” із сировини шкір ВРХ, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями вантажних митних декларацій.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до п.8.2. ст.8 Закону України “Про податок на додану вартість” для визначення суми експортного відшкодування згідно з пунктом 8.4 цієї статті до складу податкового кредиту включаються суми податку, фактично сплачені платником податку - експортером коштами у складі ціни придбаних товарів (робіт, послуг), у інших платників податку - постачальників таких товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до валових витрат виробництва (обігу) або підлягає амортизації, починаючи з першого числа звітного місяця та закінчуючи днем подання розрахунку експортного відшкодування, включаючи такий день.

В п.5.1 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” зазначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат - витрат на закупівлю шкіряного напiвфабрикату “Вет-блю” із сировини шкір ВРХ відповідачем не заперечується.

Враховуючи встановлені судом обставини та відсутність факту оспорення відповідачем правомірності включення позивачем до складу валових витрат - витрат на закупівлю наведеного вище товару, є безпідставним посилання відповідача на порушення позивачем пп.7.4.1. та пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Подання декларацію з податку на додану вартість та  розрахунок експортного відшкодування (додаток N 1 до декларації), разом з митними деклараціями та копіями платіжних доручень відповідачами не заперечується та підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.

Слід також відзначити, що згідно із пунктом 4.1 вказаного Закону, база оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної вартості, визначеної за вільними або врегульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових) платежів, за винятком податку на додану вартість, що включається в ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. До складу договірної ціни (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником податку.

Тому суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що зміст вказаної норм не пов'язує визначення договірної ціни з урахуванням звичайних цін чи будь-яких інших, як договірних.

За таких обставин, суд першої інстанції об’єктивно прийшов до висновку про правомірність включення позивачем до складу експортного відшкодування з податку на додану вартість в січні 2005р. –2892827,00грн. відповідно до п.8.2 та п.8.4 ст.8 Закону України “Про податок на додану вартість” внаслідок експорту шкіряного напівфабрикату „Вет-Блу”, придбаного у ТзОВ „Геос-Львів”.

Судом визнаються необґрунтованими та такими, що не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду доводи відповідача про безпідставне віднесення позивачем  до податкового кредиту у січні 2005р. ПДВ у розмірі 2892827,00грн.

Враховуючи наведене в сукупності, місцевий господарський суд обґрунтовано дійшов висновку про неправомірність податкового повідомлення-рішення та скасування його в повному обсязі.

Доводами апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовано не спростовано.

З огляду на викладене, підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови місцевого господарського суду відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Львівський апеляційний господарський суд УХВАЛИВ:

Постанову Господарського суду Львівської області від 14.06.2006р. у справі № 5/2546-12/391 залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.212 КАС України.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий суддя                                                                                Юрченко Я.О.

Суддя                                                                                                    Процик Т.С.

Суддя                                                                                                    Галушко Н.А.