P I Ш Е H H Я

справа № 2-ц-819 /2009

 Іменем України

22 вересня 2009 року. Болградський районний суд Одеської області в складі: головуючого - судді Шевера В.Д. при секретарі - Жуковій Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Болграді справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 «про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою», суд,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка просить ухвалити рішення, яким зобов’язати відповідачку встановити межові знаки між земельними ділянками будинковолодінь АДРЕСА_2 і АДРЕСА_1, перенести теплицю від межі земельної ділянки на відстань 2 метрів, знести господарські будівлі, які побудовані з порушенням діючого земельного законодавства, а також зобов’язати викорчувати дерева, які посаджені уздовж стіни її будинку, посилаючись на те, що відповідачка зняла огорожу з межі її, позивачки, земельної ділянки і почала будувати теплиці, а також що відповідачка зайняла її, позивачки, земельну ділянку площею 0, 02 га, що вона, відповідачка, посадила дерева, побудувала гараж, сараї, теплиці, які дають тінь на її, позивачки, земельну ділянку, а також пошкоджують стіну її, позивачки, будинку, що в добровільному порядку позивачка не бажає повернути ні зайняту земельну ділянку, ні усунути інші вищеназвані перешкоди.

Відповідачка позов не визнала.

Позов підлягає частковому задоволенню.

Позивачці на праві власності належить житловий будинок з господарськими будівлями при ньому, розташований в АДРЕСА_2, а відповідачці належить на праві власності житловий будинок АДРЕСА_1 по цій же вулиці. Названі житлові будинки з господарськими будівлями при них розташовані на земельних ділянках, які належать Червоноармійській сільській раді Болградського району. Названі земельні ділянки сторонами до цієї пори не приватизовані, на них сторони державних актів на право власності на земельну ділянку не оформили і не одержали. Наведене підтверджується ксерокопією технічних паспортів, договором купівлі-продажу, а також дослідженими судом в судовому засіданні актом обстеження присадибних земельних ділянок (а. с. 31-32), а також поясненнями сторін, про те, що вони кожна не оформили і не одержали державних актів на право власності на земельні ділянки, на яких розташовані належні їм кожній будинки. При цьому позивачка стала власником житлового будинку АДРЕСА_2 на підставі рішення суду від 4 червня 2008 року (а.с. 25), а відповідачка стала власником житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 19.10.2004 року (а. с. 62-63).

Відповідно до ч. 1 ст. 106 ЗК України ВЛАСНИК земельної ділянки має право вимагати від ВЛАСНИКА сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновлення межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістилися або стали невиразними.

Згідно зі ст. 125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та його державної реєстрації забороняється.

Право власності на земельну ділянку і право користування земельною ділянкою посвідчується державними актами (ч. 1 ст. 126 ЗК України).

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» згідно зі ст. 158 ЗК України суди розглядають справи за спорами про межі земельних ділянок, що перебувають у власності чи користуванні громадян - заявників, які не погоджуються з рішенням органу місцевого самоврядування чи органу влади з питань земельних ресурсів.

До юрисдикції суду не належать спори про встановлення меж земельної ділянки, оскільки відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації (Правові позиції, висловлені Судовою палатою у цивільних справах Верховного Суду України при розгляді цивільних справ у касаційному порядку і у зв’язку з винятковими обставинами у 2008 році, розділ У. Земельне право п. 2., Ухвала Верховного Суду № 6-12419 св. 07).

Таким чином з позовом про встановлення твердих меж, а також встановлення межових знаків між земельними ділянками на яких розташовані будинковолодіння АДРЕСА_2 і АДРЕСА_1 може звернутися ТІЛЬКИ ВЛАСНИК відповідних земельних ділянок, який зобов’язаний надати суду правовстановлюючий документ на відповідну земельну ділянку, тобто державний акт про право власності на земельну ділянку зі встановленням її меж у натурі (на місцевості) та його державної реєстрації.

Судом встановлено, що ні позивачка, ні відповідачка ні державного акту про право власності, ні державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, розташованою біля належним їм кожній на праві власності вищеназваних жилих будинків не одержували і названих державних актів у них не має. Крім цього сторони договору оренди земельної ділянки, на якій розташовані їх будинки, з Червоноармійською сільською радою не укладали.

Наведене підтверджується поясненнями сторін.

На підставі наведеного, а також враховуючи те, що сторони у встановленім діючим законодавством порядку державного акту про право власності чи про надання їм в постійне користування земельної ділянки на якій розташовані належні їм будівлі не одержали, суд вважає, що вимога позивачки про покладення на відповідачку зобов’язання про встановлення межових знаків між земельними ділянками задоволенню не підлягає.

У зв’язку з тим, що ні позивачці, ні відповідачці державні акти на право власності на земельні ділянки зі встановленням їх меж у натурі (на місцевості) не видавалися, то вимога позивачки про покладення на відповідачку зобов’язання перенести теплиці на відстань 2 метрів від межі земельної ділянки також задоволенню не підлягає, оскільки в даний час, до одержання сторонами державних актів про право власності на земельні ділянки зі встановленням їх меж у натурі (на місцевості) і їх державної реєстрації, неможливо встановити від якої межі необхідно відміряти відстань 2 метра.

Судом при огляді на місці встановлено, що уздовж задньої стіни житлового будинку, який належить позивачці, на відстані 1 метра 10 сантиметрів було посаджено три фруктових дерева, які на момент огляду були вже зрізані і на їх місці залишилися пеньки, які самі по собі вже не можуть проростати. При цьому уздовж задньої стіни будинку позивачки відсутня бетонна відмістка, а сама задня стіна знаходиться в аварійнім стані, на рівні фундаменту, який взагалі відсутній, у стіні є пустоти. А тому, якщо викорчовувати три пеньки фруктових дерев і при цьому використовувати підкоп під них, ці дії можуть привести до того, що задня стіна будинку повалиться. Крім цього біля задньої стіни будинку позивачки проросли паростки вишні. Враховуючи наведене і якщо позивачка бажає викорчувати три пеньки фруктових дерев, які знаходяться на подвір’ї відповідачки, а також знищити паростки вишні, які проросли біля задньої стіни будинку позивачки зі сторони подвір’я відповідачки, суд вважає необхідним зобов’язати відповідачку не перешкоджати позивачці у виконанні цієї роботи, тобто в корчуванні трьох пеньків фруктових дерев і знищенні паростків вишні.

Надані сторонами довідки про те, що їм кожній належать присадибні земельні ділянки відповідними розмірами, за які вони кожна платила відповідні податки на землю (а. с 78-81) суд до уваги не приймає, у зв’язку з тим що ці довідки не є правовстановлюючими документами, які підтверджують право власності на земельні ділянки, оскільки документами про право власності на земельні ділянки є тільки державні акти про право власності на земельну ділянку зі встановленням її межі у натурі (на місцевості) і їх державною реєстрацією.

Керуючись ст. ст. 10, 60, 88, 131, 209, 212-215, 294 ЦПК, ст. ст. 125, 126, 158 ЗК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Зобов’язати ОСОБА_2 не перешкоджати ОСОБА_1 у виконанні роботи при викорчуванні трьох пеньків фруктових дерев, розташованих на відстані 1 метра 10 сантиметрів від задньої стіни її житлового будинку, а також у знищенні паростків вишні, які проросли біля задньої стіни її ж будинку зі сторони подвір’я ОСОБА_2.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 46 гривень судових витрат.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 -відмовити.

На рішення протягом 10 днів з дня його проголошення може бути подана заява про його апеляційне оскарження, а апеляційна скарга - протягом 20 днів з дня подання названої заяви.