В И Р О К                                                                   

                                                       І м е н е м   У к р а ї н и                                            1-137/11                                                                                                                                      

08 вересня 2011 року                                                                                                   м. П’ятихатки

          П’ятихатський районний суд Дніпропетровської області

у складі: головуючого –судді Резніченка М.С.,

              за участю секретаря

              судового засідання    Гук С.Р.,

              прокурора                  Лук’яненка А.В.,

              потерпілого               ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за обвинуваченням

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Лихівка П’ятихатського району Дніпропетровської області, громадянина України, маючого освіту 9 класів, не одруженого, не працюючого, раніше судимого 24.06.2010 р. П’ятихатським районним судом за ст. 186 ч. 3, 75, 76 КК України до 4 років позбавлення волі з іспитовим строком 3 роки, проживаючого по АДРЕСА_1,

у вчиненні злочину, передбаченого ст.. 296 ч. 1 КК України,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 27.10.2009 р. приблизно о 21.00 год., перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, прийшов на територію АДРЕСА_2 П’ятихатського району Дніпропетровської області, належного ОСОБА_2, де разом з невстановленою досудовим слідством особою  вчинив перекидання автомобіля марки «Москвич-412», після чого відбіг від автомобіля, а ОСОБА_2 через вікно будинку помітив його, впізнав по особливостям руху та по голосу. ОСОБА_2 прийшов до пам’ятника в парку поблизу селищної ради, де знаходився ОСОБА_3, пред’явив йому претензії щодо перекидання автомобіля, та ОСОБА_3 грубо висловився на його адресу і ОСОБА_2 долонею руки вдарив по обличчю ОСОБА_3, пішов за місцем проживання. Розгнівавшись на ОСОБА_2 ОСОБА_3 з товаришами, які були присутні при цьому, прийшли на територію домоволодіння ОСОБА_2, де маючи умисел на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, в присутності сторонніх осіб, прагнучи показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві ОСОБА_3 почав наносити удари руками по обличчю ОСОБА_2, продовжуючи свої дії і після того, як присутні намагалися заспокоїти його і відсторонити від потерпілого ОСОБА_2, в результаті чого ОСОБА_2 спричинені тілесні ушкодження у вигляді саднень продовгуватої форми уривчастого характеру, розташованих на шкірі лобної ділянки голови та на шкірі спинки носа, які віднесені згідно висновку судово-медичної експертизи від 28.04.2011 р. № 63-Е до категорії легких тілесних ушкоджень.

Підсудний ОСОБА_3 свою вину в інкримінованому йому злочині, передбаченому ст.. 296 ч. 1 КК України, визнав повністю і показав, що дійсно 27.10.2009 р. він перебував у нетверезому стані і після того, як ОСОБА_2 звинуватив його у перекиданні автомобіля в його дворі, вдарив його в обличчя, він з товаришами прийшли на подвір’я ОСОБА_2, де була і його мати, влаштував сварку та бійку, в результаті якої ОСОБА_2 спричинено тілесні ушкодження. У вчиненому щиро каявся, просив у потерпілого вибачення та не призначати суворе покарання.

Потерпілий ОСОБА_2 у судовому засіданні показав, що 27.10.2009 р. ввечері він перебував у будинку та почув, що у дворі щось відбувається. Виглянув у вікно і побачив ОСОБА_3, який відбігав від будинку. Вийшов на подвір’я і побачив перевернутий автомобіль Москвич-412. Вийшовши на вулицю почув голос ОСОБА_3. Одягнувшись і взявши велосипед від поїхав до селищної ради, де в парку на лавочці був ОСОБА_3 з товаришами. Той був у стані сп’яніння, почали розмовляти, сперечалися, ОСОБА_3 заперечував факт перевертання автомобіля, однак він наполягав на тому, щоб він поставив машину на місце. При цьому він штовхнув ОСОБА_3 і він впав з лавочки на землю. Повенувшись додому до нього через 15 хвилин прийшли мати підсудного –ОСОБА_4, його брати та ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7. Вони зайшли на подвір’я, почали сваритися. Прийшов ОСОБА_3 і накинувся на нього, вдарив декілька разів в обличчя, повалив на землю, але вдарив, оскільки йому не дали, відтягнули вбік. Він переконував матір у винності її сина, та лаялася нецензурною лайкою, а ОСОБА_3 знову повалив його на землю, вдарив в обличчя ногою, ще хтось вдарив, та він не бачив хто саме. Після цього всі пішли з двору. Матеріальних претензій не висловив.

Окрім визнання підсудним своєї вини висновки суду про винуватість ОСОБА_3 у вчиненні злочину ґрунтуються на доказах, безпосередньо досліджених судом при розгляді даної справи.

Допитана свідок ОСОБА_8 показала, що вона 27.10.2009 р. разом з чоловіком ОСОБА_2 малолітніми дітьми знаходилися в будинку, відпочивали. Чоловік знадвору почув гуркіт і через вікно впізнав ОСОБА_3, який втікав від хати. Чоловік одягнувся, взяв велосипед і повернувся через 15 хвилин. Він розповів, що в парку були ОСОБА_3, інші хлопці, між ними виникла сутичка і він штовхнув ОСОБА_3. Зразу в двір прийшли рідні ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7. Мати ОСОБА_4 кричала нецензурною лайкою, виправдовувала сина. ОСОБА_3 підбіг до чоловіка і вдарив його кілька разів в обличчя, повалив на землю, хотів вдарити, але йому не дали і він відійшов. ОСОБА_2 заспокоював матір підсудного і ОСОБА_3 знову підбіг до чоловіка, повалив на землю, вдарив ногою по обличчю. Їх розборонили хлопці і всі розійшлися.

Свідок ОСОБА_5 показав, що він з ОСОБА_3, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 27.10.2009 р. знаходилися в парку с. Лихівка, куди прийшов ОСОБА_2 і висловив претензію до ОСОБА_3, що той перекинув у його дворі автомобіль. ОСОБА_2 вдарив ОСОБА_3, почалася бійка і він їх розбороняв. Після того прийшли всі до двору ОСОБА_2, де він стояв на в улиці, а у дворі виникла сутичка, всі кричали, нецензурно лаялися. Бачив як ОСОБА_3 щось тримав у руках.

Допитаний свідок ОСОБА_9 дав аналогічні показання.

З показань свідка ОСОБА_6 слідує, що 27.10.2009 р. він з ОСОБА_3 відпочивали в парку с. Лихівка, з ОСОБА_7 їздив до магазину за спиртним. Повернувшись бачив, як ОСОБА_3 з ОСОБА_2 з’ясовували стосунки через перекидання автомобіля. На території домоволодіння ОСОБА_2 продовжилася сварка і потерпілого бачив з сокирою, а ОСОБА_3 з вилами. У дворі бачив бійку між підсудним і потерпілим. ОСОБА_2 падав на землю, хтось вдарив його ногою. Зрозумів, що ініціатором бійки був ОСОБА_3.

Свідок ОСОБА_7 показав, що він 27.10.2009 р. ввечері їздив в магазин по горілку, а повернувшись в парк, де був ОСОБА_3 з ОСОБА_6, йому розповіли, що приїжджав ОСОБА_2 і вдарив ОСОБА_3, між ними була бійка. За місцем проживання ОСОБА_2ОСОБА_3 бігав по двору з вилами, а коли вийшов з хати ОСОБА_2, то між ними була бійка. Вони їх розбороняли, падали на землю.

Допитаний свідок ОСОБА_10 показав, що він проживає по сусідству з ОСОБА_2. Ввечері 27.10.2009 р. до нього прийшла ОСОБА_8 і просила допомогти поставити автомобіль на місце та пояснила, що ОСОБА_3 перекинув Москвич-412 на бік і втік. Він одягнувся і прийшов до ОСОБА_2, де дійсно автомобіль стояв на лівому боці. Дізнавшись, що ОСОБА_2 пішов в парк шукати ОСОБА_3, він також пішов за ним. По дорозі зустрів ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7 в нетверезому стані, а також ОСОБА_5 і ОСОБА_13. З ними випив горілки, підійшов ОСОБА_11, покликав підсудного у двір ОСОБА_2. Всі прийшли до ОСОБА_12, де сварилися потерпілий і ОСОБА_4 Підсудний накинувся на ОСОБА_2 і почав його бити. ОСОБА_6 і ОСОБА_7 їх розбороняли. ОСОБА_2 підвівся з землі і почав розмовляти з матір’ю підсудного, а ОСОБА_3 знову накинувся на потерпілого. ОСОБА_2 вийшов з будинку з сокирою і всі вийшли з двору. На обличчі ОСОБА_2 була кров.

З протоколу огляду місця події від 05.11.2009 р. (а.с. 6) слідує, що об’єктом огляду є домоволодіння ОСОБА_2 по АДРЕСА_2 П’ятихатського району, на лівому боці знаходиться автомобіль Москвич-412 державний номер НОМЕР_1 з механічними пошкодженнями.

Протоколом відтворення обстановки і обставин події від 25.04.2009 р. (а.с. 36-39) ОСОБА_2 підтвердив свої показання та вказав місце пригоди, детально розповів про спосіб і механізм спричинення йому тілесних ушкоджень ОСОБА_3.

З висновку судово-медичної експертизи від 28.04.2011 р. № 63-«Е»(а.с. 95-97) у ОСОБА_2 виявлені тілесні ушкодження у вигляді саднень продовгуватої форми уривчастого характеру на шкірі лобної ділянки голови та на шкірі спинки носу, віднесені до категорії легких тілесних ушкоджень.

Оцінюючи в сукупності встановлені обставини, показання підсудного, потерпілого, висловлені під час судового слідства та судових дебатів, суд переконаний, що кваліфікація дій ОСОБА_3 за ст. 296 ч. 1 КК України як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю відповідає встановленим обставинам справи і є вірною.

Призначаючи покарання ОСОБА_3 у відповідності з вимогами ст.. 65 КК України суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного і обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.

Так, ОСОБА_3 раніше судимий 24.06.2010 р. П’ятихатським районним судом за ст. 186 ч. 3, 75, 76 КК України до 4 років позбавлення волі з іспитовим строком 3 роки (а.с. 85-86, 89-90), на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває (а.с. 80, 82), строкову військову службу не проходив, знятий з військового обліку по хворобі периферичної нервової системи та нервовом’язовому захворюванню зі значним порушенням функцій (а.с. 83), за місцем проживання і роботи характеризується негативно (а.с. 87).

До обставин, що у відповідністю зі ст. 66 КК України пом’якшують покарання ОСОБА_3 суд відносить щире каяття.

До обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання винного суд відносить вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп’яніння.

Враховуючи зазначені обставини суд вважає, що ОСОБА_3 слід обрати покарання у виді обмеження волі з застосуванням положень ст.ст.. 70 ч. 4, 72, 75 КК України, поклавши на нього обов’язки, передбачені п.п. 3, 4 ст. 76 цього ж Кодексу, дійшовши висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, призначивши остаточне покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначеним вироком П’ятихатського районного суду від 08.06.2010 р., яким його засуджено за ст.. 186 ч. 3 КК України до 4 років позбавлення волі з іспитовим строком 3 роки.

Керуючись ст..ст. 321, 323, 324, 328, 330-339 КПК України, суд,

З а с у д и в:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.. 296 ч. 1 КК України, призначивши покарання 2 роки обмеження волі.

Відповідно до ст.. 70 ч. 4, 72 КК України призначити ОСОБА_3 остаточне покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначеним вироком П’ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 08 червня 2010 р., призначивши 4 роки позбавлення волі.

У відповідності зі ст..ст. 75, 76 п. 3, 4 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 3 роки, поклавши на нього обов’язки повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця роботи і проживання, періодично з’являтися в ці органи для реєстрації.

Запобіжний захід –підписка про невиїзд –залишити дотеперішній до вступу вироку в законну силу.

Вирок може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції протягом п’ятнадцяти діб з моменту його проголошення.

Головуючий –суддя: