КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

  Справа: №   2а-514/11                                                       Головуючий у 1-й інстанції:   Терещенко Н.І.

Суддя-доповідач:  Ганечко О.М.

  У Х В А Л А

Іменем України

"31" серпня 2011 р.                                                                                                           м. Київ

 Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

  Головуючого судді :                                                  Ганечко О.М.,

Суддів:                                                                       Файдюка В.В., Літвіної Н.М.,

  розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління                   Пенсійного фонду України в м. Ватутіне Черкаської області  на постанову Ватутінського міського суду Черкаської області від 18 лютого 2011 р. у справі №2-а-514\11 за позовом                                        ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Ватутіне Черкаської області  про визнання дій протиправними та зобов’язання здійснити певні дії,-

  В С Т А Н О В И В:

  03.02.2011 р. позивач ОСОБА_2 звернувся до Ватутінського міського суду Черкаської області з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Ватутіне Черкаської області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити  певні дії.

Постановою Ватутінського міського суду Черкаської області від 18 лютого 2011 р. позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконне, на його думку, судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволені позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ’єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_2  має статус дитини війни.

Позивач є особою, що належить до соціальної категорії громадян «діти війни»в розумінні ст.1 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», а відтак, на їх повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені зазначеним вище Законом України.

Згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»особам, що належать до соціальної категорії громадян «діти війни», з 01.01.2006 року відповідач повинен був нараховувати та виплачувати щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року № 1058, згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється ЗУ «Про державний бюджет України»на відповідний рік.

ЗУ «Про державний бюджет України на 2010 рік»збільшено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно зріс і розмір мінімальної пенсії.

На момент звернення позивача до суду, нарахування доплати до його пенсії в розмірі              30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень ст. 6 вищезазначеного Закону відповідачем не здійснено, у зв’язку з чим він  звернувся до суду за захистом своїх прав.

Всупереч ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалась відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від                  28.05.2008 року № 530.

З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530. Отже, відповідач не правомірно виплачував позивачу щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено                                ст. 6 зазначеного Закону.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції –без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 197, 198, 200, 205 та 206 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И В:

  Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Ватутіне Черкаської області –залишити без задоволення.

Постанову Ватутінського міського суду Черкаської області від 18 лютого 2011 р.– залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та подальшому оскарженню  не підлягає.

Головуючий суддя:                                                            О.М.Ганечко

 Судді :                                                                                Н.М.Літвіна

                                                                                 В.В.Файдюк