Справа № 22- 988/2007 р. Рішення ухвалено під головуванням
Категорія 29 Голоти Л.О.
Доповідач Матківська М. В.
УХВАЛА
Апеляційного суду Вінницької області
від 16 травня 2007 року
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:
Головуючого: Матківської М. В.
Суддів : Камзалова В.В., Чуприни В.О.
При секретарі: Шевчук Л.В.
За участю : позивача ОСОБА_1 і представника ОСОБА_7; відповідача ОСОБА_6. ; представників відповідачів: ОСОБА_8, ОСОБА_9., ОСОБА_10
розглянувши у відкритому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2
на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 20 лютого 2007 року по справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, виконавчого комітету Вінницької міської ради про визнання недійсними: ордера №1017 на квартиру, рішення міськвиконкому № 839 від 30.11.1995 року про приватизацію квартири, договору купівлі-продажу квартири та про зобов'язання укласти договір найму жилого приміщення і про усунення перешкод в користуванні квартирою, -
встановила:
В вересні 2006 року ОСОБА_1. і ОСОБА_2. звернулися в суд з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_6, виконавчого комітету Вінницької міської ради про визнання недійсними: ордера № 1017 на квартиру, рішення міськвиконкому № 839 від
30.11.1995 року про приватизацію квартири, договору купівлі-продажу квартири та про зобов'язання укласти договір найму жилого приміщення і про усунення перешкод в користуванні квартирою. Свої вимоги мотивували наступним. Він, ОСОБА_1.3 1983 року працював на заводі "Маяк" і перебував в черзі на отримання квартири. В 1987 році позивачі зареєстрували шлюб. Від шлюбу мають двоє дітей, із яких одна неповнолітня. На підставі усної домовленості керівництва заводу "Маяк" з управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Вінницької міської ради вони поселилися в квартирі АДРЕСА_1 Йому видали ключі від квартири. Через різні сімейні проблеми вони не зверталися з питанням укладення з ним договору житлового найму, проте постійно проживаючи в квартирі, сплачували квартирну плату і комунальні послуги; вони зробили капітальний ремонт в квартирі. В цій квартирі проживають і по даний час.
28.02.1995 року без їх відома та перевірки, що квартира зайнята, Управління міського господарства Вінницького міськвиконкому видало ОСОБА_6. ордер № 1017 на цю квартиру, на підставі рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради народних депутатів № 844 від 23.12.1982 року. Проте в цьому рішенні не зазначено про надання саме цієї квартири і саме ОСОБА_6. , а в журналі реєстрації ордерів не внесено запис про видачу йому такого ордера і жодного дня в ній він не проживав.
30.11.1995 року Вінницька міська рада прийняла рішення № 839 про приватизацію державного житлового фонду в м. Вінниці, згідно якого передала безоплатно у приватну власність спірну квартиру ОСОБА_6.
15.03.2004 року відповідач оформив договір купівлі-продажу квартири на ОСОБА_11, який померІНФОРМАЦІЯ_1року. Його спадкоємець - рідний син ОСОБА_318.08.2006 року в їх відсутність поміняв вхідний замок в спірній квартирі, в якій знаходиться все їх майно.
В суді першої інстанції позивачі відмовилися від позовної вимоги про усунення перешкод в користуванні квартирою.
До за участі в справі судом першої інстанції залучені співвідповідачами спадкоємці ОСОБА_11 - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3.
Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 20 лютого 2007 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1. і ОСОБА_2. просять скасувати рішення суду, а справу направити на новий розгляд.
Зазначили, що рішення суду є незаконним, оскільки судом неповно встановлені обставини справи, що мають значення для справи і висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Представники відповідачів ОСОБА_4.,ОСОБА_5., ОСОБА_3 -ОСОБА_8, ОСОБА_9. і ОСОБА_10 заперечили апеляційну скаргу, просять її відхилити, а рішення суду залишити без зміни, оскільки воно
ґрунтується на законодавстві України і будь-яких підстав для його скасування немає.
Відповідач ОСОБА_6. заперечив апеляційну скаргу і просить залишити рішення суду без зміни.
Представник виконавчого комітету Вінницької міської ради в судове засідання не з'явився, письмових заперечень не надав.
Апеляційна скарга підлягає до задоволення за таких підстав.
Суд першої інстанції встановив, що вселення позивачів ОСОБА_1 і ОСОБА_2. в травні 1988 року у квартируАДРЕСА_1відбулося з порушенням встановленого законом порядку вселення в жиле приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду. Оспорюваний ними ордер №1017 був виданий на не зайняте жиле приміщення в квартирі АДРЕСА_1. Позивачі на момент видачі спірного ордера проживали в квартирі АДРЕСА_2, де квартиронаймачем являється ОСОБА_12. - батько позивача ОСОБА_2.
Ордер №1017 виданий 28.02.1995 року ОСОБА_6. на підставі рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 23.12.1982 року № 844. Вимога про визнання ордера недійним може бути заявлена позивачами протягом трьох років, проте вони цей строк пропустили.
На підставі рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради № 839 від 30.11.1995 року ОСОБА_6. видано свідоцтво про право власності на житло, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. В цій квартирі ОСОБА_6. був зареєстрований з березня 1995 року, але не проживав жодного дня, оскільки там постійно проживали позивачі.
Голова Ленінського районного суду м. Вінниці 15.01.1996 року на адресу позивачів, які фактично проживали в цій спірній квартирі, надіслав попередження про їх виселення із самовільно зайнятої ними квартири. Виселення не відбулося і позивачі продовжували проживати в квартирі.
15.03.2004 року ОСОБА_6. продав квартиру ОСОБА_11, який померІНФОРМАЦІЯ_1року. Спадщину прийняли його спадкоємці: ОСОБА_5, ОСОБА_3 і ОСОБА_4, отримавши свідоцтво про право власності за законом на 1/3 частину спадкового майна, яке складається із квартири АДРЕСА_1
Відповідно до ст. 213 ЦГПС України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 4 ЖК України жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території України,
утворюють житловий фонд. Громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду або в будинках житлово-будівельних кооперативів ( ст. 9 ЖК України).
Рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради № 844 від 23.12.1982 року управлінню житлового господарства міськвиконкому виділено звільнені приміщення у відповідності з додатком під гуртожитки для працівників житлово-комунальних та інших служб з правом прописки ( а. с 18). В додатку до зазначеного рішення надано перелік приміщень, які виділяються під гуртожиток ( а. с. 19).
Із матеріалів інвентаризаційної справи № 601 вбачається, що станом на 1980 рік будинок №10 (старий № 6-а), 1979 року побудови, по провулку Цегельному в м. Вінниці являється власністю ПМК-15 м. Вінниці (а. с 4 - оціночний акт, а. с. 38-39 - технічний опис будинку, а. с. 50 -відношення ПМК-15 №32 від 22.01.1980 року). Згідно реєстраційного свідоцтва № 17 р№ 1327 від 09.01.1986 року зазначений будинок являється власністю Вінницької міської ради народних депутатів на підставі рішення Вінницької міської ради № 594 від 14.11.1985 року ( а. с. 52).
На порушення вимог ст. ст. 10, 60, 212, 213, 214 ЦПК України суд належним чином не визначився з характером спірних правовідносин та правовою нормою, що їх регулює; не звернув увагу на те, що відсутні докази правового статусу будинку, в якому знаходиться спірна квартира.
Відмовляючи в задоволенні позовної вимоги про зобов'язання укласти договір житлового найму в квартирі АДРЕСА_1, суд першої інстанції не врахував ту обставину, що в ній крім двох позивачів проживає їх двоє дітей: повнолітній ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження та неповнолітня ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_3року народження.
Отже суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, що згідно з п. 4 ч. 1 ст. 311 ЦПК України являється підставою для скасування рішення з направленням справи на новий розгляд.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 307, 311, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 і ОСОБА_2задоволити.
Рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 20 лютого 2006 року скасувати і направити справу на новий судовий розгляд.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду
України протягом двох місяців.