КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2а-151/11                                                    Головуючий у 1-й інстанції:  Киреєв В.О.

Суддя-доповідач:  Романчук О.М

  У Х В А Л А

Іменем України

  "13" вересня 2011 р.                                                                                                м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого:                                                   Романчук О.М.,

Суддів:                                                              Пилипенко О.Є.,

                                                                              Мельничук В.П.,          

розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Носівському районі Чернігівської області про визнання дій протиправними та зобов’язання здійснити нарахування та виплату щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни, за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Носівському районі Чернігівської області на постанову Носівського районного суду Чернігівської області від 07 березня 2011 року, -

   В С Т А Н О В И В :

  ОСОБА_3 10.02.2011 року звернулася до Носівського районного суду Чернігівської області із позовом до Управління Пенсійного фонду України в Носівському районі Чернігівської області про визнання дій протиправними та зобов’язання здійснити нарахування та виплату недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року та з 01.01.2009 року по 31.12.2010 року.

Постановою Носівського районного суду Чернігівської області від 07 березня 2011 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач по справі - Управління Пенсійного фонду України в Носівському районі Чернігівської області подали апеляційну скаргу, в якій просили скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Суд, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що вона є дитиною війни, а отже має право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги, яку їй не було нараховано та виплачено відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».   

Так, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Разом із тим, судом першої інстанції встановлено, що при виплаті позивачу вказаної соціальної пільги відповідачем, в порушення вимог законодавства, неправомірно виплачувалося щомісячне підвищення до пенсії позивача в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що діями відповідача порушено права позивача.

Визначаючи розрахункову величину, з якої має проводитися нарахування позивачам підвищення до пенсії, відповідачу слід врахувати, що Законом України «Про соціальний захист дітей війни»передбачено, що підвищення до пенсії має обраховуватися у відсотковому відношенні до розміру мінімальної пенсії за віком.   

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. До числа основних державних соціальних гарантій включається мінімальний розмір пенсії за віком.   

При цьому, статтею 19 вказаного Закону передбачено, що виключно законами України визначається мінімальний розмір пенсії за віком.   

Оскільки будь-яким іншим законом, крім Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії не встановлений, судова колегія дійшла висновку про відсутність правових підстав для застосування будь-якої іншої величини, ніж встановлена названим законом, для розрахунку підвищення до пенсії позивачу як дитині війни.  

Так, відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Розмір прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, щорічно встановлюється Законом України «Про державний бюджет України»на відповідний рік.

Разом із тим, перевіряючи обґрунтованість висновку суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог з 2007 року колегія суддів виходить з наступного.   

Відповідно до частин 1, 2 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.

Згідно із ч. 1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Колегією суддів не встановлено підстав для поновлення позивачу строку звернення до суду та, враховуючи дату подачі даного адміністративного позову, позовні вимоги за період з 09.07.2007 року по 10.08.2010 року підлягають залишенню без розгляду.  

У відповідності до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано  належну оцінку дослідженим доказам, проте в частині задоволення позову за період з 09.07.2007 року по 10.08.2010 року прийнято з порушенням норм процесуального права.  

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова суду першої інстанції частковому скасуванню із залишенням адміністративного позову без розгляду.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд –

  У Х В А Л И В :

  Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Носівському районі Чернігівської області -  задовольнити частково.  

Постанову Носівського районного суду Чернігівської області від 07 березня 2011 року в частині задоволення позовних вимог за період з 09.07.2007 року по 10.08.2010 року –скасувати та прийняти в цій частині нове рішення про залишення адміністративного позову без розгляду.  

В іншій частині постанову Носівського районного суду Чернігівської області від 07 березня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

 Головуючий суддя:                                                                             О.М. Романчук

 Судді:                                                                                                   О.Є. Пилипенко

                                                                                                              В.П. Мельничук