КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-3282/09 Головуючий у 1-й інстанції: Літвін О.Т.
Суддя-доповідач: Файдюк В.В.
ПОСТАНОВА
Іменем України
"30" серпня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Файдюка В.В.,
суддів: Літвіної Н.М., Хрімлі О.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини А - 2053 на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 17 червня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Військової частини А - 2053 про стягнення 4110,00 грн., –
В С Т А Н О В И Л А :
У травні 2009 року ОСОБА_2 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини А - 2053 про стягнення коштів: матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2008 рік та винагороди за тривалу безперервну військову службу, на загальну суму 4110,00 грн.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 17 червня 2009 року позов задоволено частково. Стягнуто з Військової частини А - 2053 на користь позивача 1665,00 грн. матеріальної допомоги на оздоровлення за 2008 рік та 780 грн. винагороди за тривалість безперервної військової служби, всього 2445,00 грн.. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, військова частина А 2053 подали апеляційну скаргу, в якій просять апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції в частині задоволених вимог та постановити нову про відмову в задоволенні позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
До суду апеляційної інстанції особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду.
Статтею 128 КАС України встановлено наслідки неприбуття в судове засідання особи, яка бере участь в справі.
Враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, а також те, що до суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю, колегія суддів ухвалила про апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції –змінити , виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач проходить службу в військовій частині А - 2053, та знаходиться на грошовому забезпеченні у відповідача, що підтверджується довідкою відповідача (а.с.12).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до вимог частини 2 статті 9 Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення
Крім того ч. 4 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей" порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
У відповідності до п. 33.1 Інструкції "Про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам" затвердженої наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 р. N 260 особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять службу за контрактом, для вирішення соціально-побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Згідно п. 33.3. Інструкції розмір матеріальної допомоги установлюється за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.
Відповідно до п. 33.2. Інструкції передбачено, що матеріальна допомога надається військовослужбовцям за їх заявою за місцем штатної служби на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому розміру допомоги.
Наказом командира військової частити А - 2053 № 242 від 11.11.2008 року ОСОБА_2 було призначено матеріальну допомогу на оздоровлення за 2008 рік в розмірі 1665,00 грн., однак вказана допомога позивачу не виплачена, що підтверджується довідкою відповідача (а.с.10).
Відповідач проти суми заборгованості по матеріальній допомозі на оздоровлення за 2008 рік не заперечує, посилається на недостатнє фінансове забезпечення.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позов в частині виплати матеріальної допомоги на оздоровлення є обґрунтований та підлягає задоволенню.
Що стосується матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2008 рік, то позивач звертався про її виплату у грудні 2008 року та в січні 2009 року, однак в кошторисі відповідача на той час були відсутні кошти для виплати зазначеної допомоги та наказ на її виплату не видавався, а тому суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволені позову в цій частині.
Таким чином, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, правильно по суті вирішив справу, але із помилковим застосуванням норм матеріального права, що є підставою для зміни судового рішення в частині визначення розміру винагороди за тривалість безперервної військової служби.
Так, Наказ Міноборони від 11.06.2008 № 260, на який посилався суд першої інстанції, виданий відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу», оскільки додатком 25 до постанови КМ України № 1294 встановлено, що військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), тривалість безперервної календарної військової служби яких становить 15 років, виплачується винагорода в розмірі 1,0 посадового окладу і окладу за військовим званням.
Згідно підпункту 1.1 пункту 1 Інструкції ця Інструкція визначає порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, ліцеїстам та вихованцям військових оркестрів, а також порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.
Таким чином, названа Інструкція не упорядковує додаткові види грошового забезпечення, а визначає порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, що цілком узгоджується з вищезазначеними положеннями абзацу 2 частини 4 статті 9 Закону № 2011-XII, на які посилається апелянт.
При цьому, згідно абзацу 1 частини 4 статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України , та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
В свою чергу, пунктом 7 зазначеної постанови КМ України встановлено, що до упорядкування додаткових видів грошового забезпечення, визначених згідно з додатками 25 - 28, їх виплата провадиться в межах затвердженого фонду грошового забезпечення в обсязі до 50 відсотків установленого згідно із зазначеними додатками розміру , крім щомісячних виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу льотного та наземного складу авіації, плаваючого складу, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які виконують водолазні роботи, проходять службу в аеромобільних військах та частинах спеціального призначення, та виплати одноразової винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які знешкоджують вибухові предмети.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції неправомірно задовольнив позовні вимоги щодо стягнення винагороди за тривалість безперервної військової служби в обсязі 100%.
За таких обставин, апеляційну скаргу Військової частини А - 2053 слід задовольнити частково, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 17 червня 2009 року слід змінити, виклавши абзац 2 резолютивної частини постанови в наступній редакції:
«Стягнути з Військової частини А –2053 на користь ОСОБА_2
1665,00 грн. матеріальної допомоги на оздоровлення за 2008 рік та 390 грн. винагороди за тривалість безперервної військової служби, а всього стягнути 2055,00 грн».
Згідно п.2 ч.1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити постанову суду.
Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 201, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Військової частини А –2053 –задовольнити частково.
Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 17 червня 2009 року змінити , виклавши абзац 2 резолютивної частини постанови в наступній редакції:
«Стягнути з Військової частини А –2053 на користь ОСОБА_2
1665,00 грн. матеріальної допомоги на оздоровлення за 2008 рік та 390 грн. винагороди за тривалість безперервної військової служби, а всього стягнути 2055,00 грн».
В решті постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 17 червня 2009 року – залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.
Головуючий суддя: В.В. Файдюк
Судді: О.М. Ганечко
О.Г. Хрімлі