КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2а-307/11                                                       Головуючий у 1-й інстанції:   Крижанівська Г.В.  

Суддя-доповідач:  Аліменко В.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"14" вересня 2011 р.                                                                                                           м. Київ

   Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду  у складі:

головуючого судді                               Аліменка В.О.,

суддів                                                    Шурка О.І., Степанюка А.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва на постанову Печерського районного суду м. Києва від 22.02.2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва про визнання дій неправомірними та зобов’язання здійснити перерахунок і виплату доплати до пенсії, -

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2011 року ОСОБА_4 звернулась до Печерського районного суду м. Києва з адміністративним позовом, в якому просила суд зобов'язати відповідача перерахувати пенсію згідно ст. 40, 42, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні з 13.10.2010 року.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 22.02.2011 року адміністративний позов –задоволено.

Не погоджуючись з прийнятою Постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить Постанову суду першої інстанції скасувати. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ’єктивність рішення суду, неповне з’ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Печерському районі м. Києва, отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі Закон № 1058- ІV), при цьому має право на перерахунок пенсії, що підтверджується матеріалами справи.

Спірні правовідносини виникли між сторонами з приводу перерахунку пенсії відповідно до статей 42 Закону №1058-ІV, при цьому відносини, що склалися між сторонами є публічно-правовими, які погоджуються із змістом статей 3 та 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАСУ).

Перерахунок пенсії проведено із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників за 2007 рік із врахуванням, положень Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»та з посиланням на лист Міністерства праці та соціальної політики України, Пенсійного фонду України від 11 березня 2009 року №4096/02-01, що не відповідає вимогам статей 40, 42 Закону №1058-ІV.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що положеннями ст. 42 ч.4 Закону №1058-ІУ встановлено, що для перерахунку пенсій застосовується показник середньої заробітної плати за рік, що передує року звернення за перерахунком пенсії. Адже, якщо при перерахунку пенсії береться заробітна плата відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 40, то відповідно, має застосовуватися і той показник середньої заробітної плати, який береться при призначенні пенсії із заробітку відповідно до цієї ж ч. 1 ст. 40 Закону, тобто за календарний рік, що передує року звернення за перерахунком пенсії.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції також встановив, що посилання відповідача на необхідність застосування показника заробітної плати в середньому на одну особу за 2007 рік при перерахунку пенсії у 2009 році у зв'язку з відсутністю законодавчого врегулювання питання визначення даного показника на вказаний період не прийнято судом першої інстанції до уваги, оскільки дане твердження порушує принцип верховенства права (ст. 8 Конституції України), право громадян на соціальний захист (ст.46 Конституції України), при цьому при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих, прав і свобод (ст. 22 Конституції України).

Таким чином, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, суд першої інстанції дійшов вірного висновку що застосуванню підлягають положення Закону №1058-1V. Окрім цього суд першої інстанції, врахував, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення Конституційного права громадян на достатній життєвий рівень.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що дії відповідача щодо застосування показника заробітної плати в середньому на одну особу за 2007 рік при перерахунку пенсії позивача у 2009 році є протиправними, що і стало підставою задоволення позову.

Крім того, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги відповідача про те що рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року зміни, що були внесені до статей 40, 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне пенсійне страхування»в частині визначення показника заробітної плати та порядку проведення перерахунку пенсії, були визнані неконституційними, а рішення щодо відновлення дії зазначеної норми в попередній редакції не приймалось, не може бути прийнято до уваги, оскільки:

Рішенням Конституційного Суду України  № 10-рп/2008 (v010p710-08) від 22.05.2008 року визнано неконституційними норми статті 67 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28 грудня 2007 року N 107-VI які, в свою чергу, вносили корегування до частини четвертої статті 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне пенсійне страхування».

Відповідно до статті 74 Закону України «Про Конституційний Суд України»Конституційний Суд України може вказати на преюдиціальність свого рішення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв’язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта.

Частиною шостою резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України  від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 (v010p710-08) вирішено, що Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнаних неконституційними.

Щодо посилання апелянта на Постанову Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», якою визначено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та «Про жертви нацистського переслідування») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у фіксованих розмірах, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

В даному випадку мають враховуватися засади пріоритетності Законів України над урядовими нормативними актами та вимоги ст. 92 Конституції України, згідно якої виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина (п.1) та основи соціального захисту (п.6).

Відповідно до ч.1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Враховуючи те, що під час перегляду судом апеляційної інстанції Постанови суду першої інстанції не встановлено порушень, допущених судом першої інстанції під час розгляду справи, які призвели до неправильного її вирішення, колегія суддів приходить до висновку, що підстав для перегляду Постанови першої інстанції в іншій частині, яку не оскаржує відповідач –немає.

За таких обставин суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційної скарзі відповідача, не знайшли свого підтвердження, Постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга відповідача –не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.   

Керуючись ст.ст. 2, 41, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,  

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва на Постанову Печерського районного суду м. Києва від 22.02.2011 року - залишити без задоволення.

Постанову Печерського районного суду м. Києва від 22.02.2011 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

          Головуючий суддя                                                              В.О. Аліменко          

          Судді                                                                                 О.І. Шурко

                                                                                          А.Г. Степанюк