КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2-а-8698/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Степанюк А.Г.
Суддя-доповідач: Аліменко В.О.
У Х В А Л А
Іменем України
"07" вересня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Аліменка В.О.
суддів Василенка Я.М., Шурка О.І
при секретарі Белові С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги представника відповідача Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації –Сторожука Андрія Васильовича та представника третьої особи Київської міської ради –Шедевської Жанни Едуардовни на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.10.2010 року у справі за адміністративним позовом Національного заповідника «Софія Київська», Київської міської організації всеукраїнської громадської організації «Громадянська позиція», ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Державного комітету України із земельних ресурсів, Головного управління земельних ресурсів м. Києва, Київської міської державної адміністрації, треті особи: Міністерство культури і туризму України; Державна служба з питань національної культурної спадщини; Державне підприємство «Центр державного земельного кадастру»; Київська міська рада; Головне управління Державного комітету із земельних ресурсів у м. Києві про зобов'язання внести до державного земельного кадастру, а саме до поземельної книги, до реєстраційних карток земельних ділянок та до книги реєстрації земельних ділянок - по всім земельним ділянкам, які знаходяться в межах охоронної зони ансамблю споруд собору Софія Київська, дані про те, що це землі історико-культурного призначення та особливо цінні землі, -
В С Т А Н О В И Л А:
У червні 2010 року позивачі звернулись до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом, в якому просили зобов'язання Головного управління земельних ресурсів КМДА внести до державного земельного кадастру, а саме до поземельної книги, до реєстраційних карток земельних ділянок та до книги реєстрації земельних ділянок - по всім земельним ділянкам, які знаходяться в межах охоронної зони ансамблю споруд собору Софія Київська, дані про те, що це землі історико-культурного призначення та, у відповідності до частини 1 с гані 150 Земельного кодексу України, - особливо цінні землі.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.10.2010 року адміністративний позов - задоволено частково. Зобов'язано Головне управління земельних ресурсів КМДА внести до державного земельного кадастру, а саме до поземельної книги, до реєстраційних карток земельних ділянок та до книги реєстрації земельних ділянок - по всім земельним ділянкам, які знаходяться в межах охоронної зони ансамблю споруд собору Софія Київська, дані про те, що це землі історико-культурного призначення та, у відповідності до частини 1 статті 150 Земельного кодексу України, - особливо цінні землі.
Не погоджуючись з прийнятою Постановою, представник відповідача та представник третьої особи подав апеляційні скарги, в якій просить скасувати Постанову суду першої інстанції та постановити по справі нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянти аргументують тим, що судом першої інстанції при постановлення оскаржуваного рішення порушені норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті, не судом з’ясовано всіх обставин, які мають значення для постановлення законного та обґрунтованого рішення по справі.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, які з’явилися в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи доказами, колегія суддів приходить до наступного.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки в державному земельному кадастрі в інформації стосовно земельних ділянок, які знаходяться в межах охоронної зони ансамблю споруд Софійського собору, не зазначено про те, що це землі історико-культурного призначення та те, що це є особливо цінні землі, то в цьому полягає порушення публічних прав позивачів як мешканців міста Києва, крім того, ансамбль Київського Софіївського собору, який входить до складу Національного заповідника «Софія Київська», має статус національного та міжнародного значення, а тому відповідності до національного законодавства та міжнародно-правових норм підлягає суворій охороні.
З такими висновками Окружного адміністративного суду м. Києва колегія суддів погоджується, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 979 від 17.05.2002 року «Про внесення змін та доповнень до рішення Виконкому Київської міської ради народних депутатів від 16.07.1979 року № 920 «Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам'яток історії та культури в м. Києві»затверджено межі історико-культурних заповідників і зон охорони пам'яток історії та культури на території м. Києва, а також статус історико-культурних заповідників і зон охорони пам'яток історії та культури на території м. Києва. Згідно цього розпорядження до архітектурних заповідників належить, у тому числі, комплекс пам'яток архітектури Софійського монастиря, включаючи частину території Національного заповідника «Софія Київська»в межах згідно схеми, а також пам'ятка археології - «Культурний шар «Город Ярослава».
Указом Президента України від 11.10.1994 року №587/94 «Про національні заклади культури»надано статус національного закладу культури - державному історико-архітектурному заповіднику «Софійський музей»(м. Київ), який надалі іменується Національний заповідник «Софія Київська».
Згідно з Указом Президента України від 15.01.1996 року №58/96 установлено, що функції управління майном Національного заповідника «Софія Київська»здійснює Державний комітет України у справах містобудування і архітектури.
Постановою Кабінету Міністрів України від 13.05.1996 №500 «Про національний заповідник «Софія Київська», затверджено Положення про Національний заповідник «Софія Київська», перелік об'єктів нерухомої культурної спадщини Національного заповідника «Софія Київська», а також заходи щодо реставрації, завершення упорядкування та використання об'єктів Національного заповідника «Софія Київська».
Таким чином, межі та режим використання території охоронної зони ансамблю споруд Софійського собору були затверджені наказом Міністерства культури і туризму України 23.12.2005 року, а 26 квітня 2007 року ці ж самі межі були затверджені рішенням Київської міської ради № 477/1138 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 27.01.2005 року № 11/2587 «Про правила забудови м. Києва».
Так, межі охоронної зони проходять:
на сході: верхньою кромкою схилу від альтанки в парку Володимирська гірка вздовж його огорожі до вулиці Трьохсвятительської і далі цією вулицею до південного краю будинку №5. вздовж краю цього будинку та вздовж кромки схилу в тилах забудови парного боку вулиці Костьольної до південного рогу будинку №4. Потім в тому ж напрямку від рогу цього будинку до рогу Будинку профспілок, далі до осьової лінії вулиці Костьольна, а за тим вздовж фасадів, що півколом розташовані в північній частині Майдану Незалежності, до осьової лінії вулиці Бориса Грінченка до вулиці Прорізної; на півдні: вздовж осьових ліній вулиць Прорізної, Володимирської, Золотоворітського провулку, вулиці Лисенка; на заході: вздовж кромки схилів в тилах забудови непарного боку вулиці Ярославів ват. а саме: між вулицями Лисенка та Івана Франка, починаючи з проїзду між будинками №2 і №4 вулиці Лисенка і далі по історичним межам садиб №№ 1, 3, 5, 7, 9, 11, садиби №3 по вулиці Івана Франка. Далі між вулицями Івана Франка і Олеся Гончара вздовж південного краю будинку №4 по вул. Івана Франка та по історичним межам садиб (разом з флігелями) №13, 15, 17, 19/31 і вздовж західного краю будинку №33 по вулиці Олеся Гончара. Потім між вулицями Олеся Гончара і Воровського - по межам історичних садиб (з флігелями) №№21/20, 25, 27, 29, 31, 33, 35, 37/1 та даті між будинками №3 і №5 по вулиці Воровського. Далі вздовж західного боку Львівської площі до вулиці Велика Житомирська і вздовж Торговельного центру до кромки схилу; на півночі: вздовж верхньої кромки схилу на схід до Пейзажної алеї, вздовж Пейзажної алеї до Десятинного провулку, вздовж сходів до тераси у підніжжі Десятинної гірки та вздовж кромки тераси. Далі між будинками №36 і №34 по Андріївському узвозу, потім перетинаючи узвіз до огорожі Андріївської церкви, вздовж огорожі церкви до скверу, по доріжці вздовж схилу, потім вгору вздовж огорожі до кромки схилу на подвір'ї будинку №14 по вулиці Десятинній. Потім вздовж кромки схилів і тилах забудови парного боку вулиці Десятинної до фунікулеру, перед фасадом верхньої станції фунікулеру і вздовж огорожі, що йде до краю верхньої частини парку Володимирська гірка до альтанки на розі плато. Площа охоронної зони - 111,81 га.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. № 1761 «Про занесення пам'яток історії, монументального мистецтва та археології національного значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України»культурний шар Города Ярослава (розвинуте середньовіччя, Київська Русь, - м. Київ, в межах вул. Костельної, майдану Незалежності, вулиць Новопушкінської (зараз Бориса Грінченка), Прорізної, Ярославів Вал, Львівської площі) - є пам'яткою археології національного значення. Зазначені межі співпадають з межами Города Ярослава, визначеними розпорядженням КМДА, а також з межами охоронної зони Софійського собору.
Отже суд першої інстанції при постановленні рішення, виходив з того, що державний земельний кадастр має містити дані про цільове призначення усіх земельних ділянок в межах території охоронної зони ансамблю споруд Софійського собору, незважаючи на те, які фізичні чи юридичні особи ними володіють. Тобто, у кадастрі має бути зазначено про те, що ці землі відносяться до земель історико-культурного призначення, та є особливо пінні землі.
Згідно статті 1 вказаного Закону України «Про охорону культурної спадщини»під поняттям об'єкт культурної спадщини - слід розуміти визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов'язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об'єкти, інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об'єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і збере свою автентичність.
Частина 1 ст. 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини»передбачає, що з метою захисту традиційного характеру середовища окремих пам'яток, їх комплексів (ансамблів), історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій навколо них мають встановлюватися зони охорони пам'яток: охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару.
Статтею 34 цього ж Закону, передбачено, що землі, на яких розташовані пам'ятки, історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, належать до земель історико-культурного призначення, включаються до державних земельних кадастрів, планів землекористування, проектів землеустрою, іншої проектно-планувальної та містобудівної документації. Встановлення зон охорони пам'яток та затвердження меж історичних ареалів населених місць не може бути підставою для примусового вилучення з володіння (користування) земельних ділянок у юридичних та фізичних осіб за умов до гримання землевласниками та землекористувачами правил використання земель історико-культурного призначення.
Відповідно до ст. 53 Земельного кодексу України до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам'ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто ба, меморіальні музеї-садиби.
Зазначені переліки є тотожними і вичерпними, тому охоронні зони навколо м'яток культурної спадщини є одними із видів зон охорони пам'яток (зон охорони) та належать до земель історико-культурного призначення і в силу цього можуть вважатись особливо цінними в розумінні ст. 150 Земельного кодексу України.
Отже, земельні ділянки в межах охоронної зони ансамблю споруд собору Софія Київська можуть бути віднесені до охоронюваної археологічної території з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 31 Закону України «Про охорону культурної спадщини»топографічне визначені території чи водні об'єкти, в яких містяться об'єкти культурної спадщини або можлива їх наявність, за поданням відповідного органу охорони культурної спадщини можуть оголошуватися рішенням центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини охоронюваними археологічними територіями на обмежений або необмежений строк у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Правовий режим охоронюваної археологічної території визначається центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.
Законом, який визначає правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою і спрямований на регулювання відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування є Закон України «Про землеустрій».
Відповідно до ст. 47 Закону України «Про землеустрій»проектами (землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення визначаються місце розташування і розміри земельних ділянок, власники земельних ділянок, землекористувачі, у тому числі орендарі, а також встановлюється режим використання та охорони територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого (округи і зони санітарної (гірничо-санітарної) охорони), рекреаційного та історико-культурного (охоронні зони) призначення. Порядок розробки проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 року №1094 затверджено порядок розроблення проектів землеустрою з організації та встановлення меж територій природно-заповідного фонду, іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, який визначає механізм розроблення проектів землеустрою з організації та встановлення меж територій природно-заповідного фонду, іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення. Відповідно до зазначеної постанови, у проекті землеустрою визначається: функціональна організація території природно-заповідного фонду, іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; місце розташування і розміри земельних ділянок, їх власники та землекористувачі, у тому числі орендарі; режим використання та охорони території природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого (округи і зони санітарної (гірничо-санітарні) охорони), рекреаційного та історико-культурного (охоронні зони) призначення; межі земельних ділянок, включених до складу територій природно-заповідного фонду, іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, щодо використання яких встановлено обмеження (обтяження), у розрізі землевласників та землекористувачів; розмір охоронної зони.
Як було встановлено вище, земельні ділянки в межах охоронної зони ансамблю споруд Софійського собору віднесені до охоронюваної археологічної території законодавством як на місцевому рівні (розпорядженням виконавчого органу Київради Київської міської державної адміністрації № 979 від 17.05.2002 року), так і на республіканському рівні (постановою Кабінету Міністрів України № 1761 від 27.12.01 року).
Відповідно до статті 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері регулювання земельних відносин належать делеговані повноваження органів виконавчої влади, такі як реєстрація суб'єктів права власності на землю; реєстрація права користування землею і договорів на оренду землі; видача документів, що посвідчують право власності і право користування землею.
Оскільки у місті Києві облік земель ведеться Головним управлінням земельних ресурсів КМДА, то належним відповідачем є саме цей спеціально уповноважений виконавчий органу місцевого самоврядування.
Згідно статті 193 Земельного кодексу України державний земельний кадастр - це єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів.
Призначенням державного земельного кадастру є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою (стаття 194 Земельного кодексу України).
Відповідно до ст. 195 вказаного Кодексу, основними завданнями ведення державного земельного кадастру є: забезпечення повноти відомостей про всі земельні ділянки; застосування єдиної системи просторових координат та системи ідентифікації земельних ділянок; запровадження єдиної системи земельно-кадастрової інформації та її достовірності.
Державний земельний кадастр - це єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів (ч. 1 ;т. 193 Земельного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»вирішення відповідно до Закону питань регулювання земельних відносин є виключною компетенцією пленарних засідань сільських, селищних, міських рад.
Тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо зобов’язання Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації внести до державного земельного кадастру, а саме до поземельної книги, до реєстраційних карток земельних ділянок та до книги реєстрації земельних ділянок - всі земельні ділянки, які знаходяться в межах охоронної зони ансамблю споруд собору Софія Київська, дані про те, що це землі історико-культурного призначення та, у відповідності до частини 1 статті 150 Земельного кодексу України, - особливо цінні землі є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Враховуючи наведені положення діючого законодавства, а також положення статті 19 Конституції України, згідно якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, колегія суддів приходить до висновку, що Окружний адміністративний суд м. Києва обґрунтовано, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про задоволення адміністративного позову, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційні скарги представника відповідача Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації –Сторожука Андрія Васильовича та представника третьої особи Київської міської ради –Шедевської Жанни Едуардовни на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.10.2010 року –залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.10.2010 року –залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя В.О. Аліменко
Судді Я.М. Василенко
О.І. Шурко
(Повний текст Ухвали складено 13.09.2011 року.)