Справа № 22-ц-1238/2011
Категорія 23
Головуючий у 1 інстанції Поглод О.В.
Суддя-доповідач Перегінець Л.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 серпня 2011 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
Головуючої: Перегінець Л.В.
суддів: Горблянського Я.Д., Меленко О.Є.
cекретаря Сурмачевської У.С.
представника апелянта: Телев»яка Б.П.
представника позивача: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Пуків-Агро» на рішення Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 24.06.2011 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ТзОВ «Сільськогосподарське підприємство «Пуків-Агро» про розірвання договорів оренди земельних ділянок та стягнення відсотків річних з врахуванням індексу інфляції в сумі 39,02грн.,-
в с т а н о в и л а :
У квітні 2011 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ТзОВ «Сільськогосподарське підприємство «Пуків-Агро» про розірвання договорів оренди земельних ділянок та стягнення відсотків річних з врахуванням індексу інфляції в сумі 39,02грн.
Рішенням Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 24.06.2011 року позов задоволено. Розірвано договори оренди земельних ділянок площею 0,3818га. та 0,4025га., укладених 01.04.2009 року між ОСОБА_3 та ТзОВ «Сільськогосподарське підприємство «Пуків-Агро» а також стягнуто з відповідача на користь позивача борг з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення договорів в сумі 29,02грн. , 3% від простроченої суми 10 грн. та судові витрати.
_____________________________________________________________________________
Справа № 22-ц-1238/2011 рік. Головуючий у 1 інстанції: Поглод О.В.
Категорія 23 Суддя-доповідач: Перегінець Л.В.
Відповідач по справі не погодившись з таким рішенням суду подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі зазначив, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права , без належного аналізу та оцінки доказів, судом допущено неповноту встановлення обставин, що мають значення для справи. Зокрема, на думку апелянта судом не враховано, що спірні договори оренди земельних ділянок були укладені 01.04.2009, однак зареєстровані у встановленому порядку 21.05.2010 року та 10.08.2010 року і лише з цього часу вищезгадані договори набрали чинності, а для орендаря виникли юридичні підстави користуватися правами та виконувати обов’язки, що передбачені ними, а тому твердження суду щодо існування фактичних договірних стосунків ще з 2009 року не відповідають обставинам справи. Крім того, до моменту розгляду справи в суді , на орендованій земельній ділянці вже було проведено посів кукурудзи 110 га., а решту - відведено на пари, що спростовує висновок суду про нецільове використання земельної ділянки. Сплата орендної плати та боргу, який заявив позивач, тільки вказує на добросовісну поведінку відповідача, а не на визнання обставин, які доводить позивач. На підставі наведеного, апелянт просить рішення суду скасувати, в позові відмовити.
У судовому засіданні апеляційного суду представник апелянта доводи скарги підтримав з наведених в ній мотивів.
Представник позивача апеляційну скаргу не визнав, посилаючись на обґрунтованість висновків суду першої інстанції.
Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Встановлено, що позивач - ОСОБА_3 є власником земельних ділянок площею 0,3818га. та 0,4025га., які знаходяться в с.Помонята, Рогатинського району Івано-Франківської області, що підтверджується Державними актами на право власності на земельну ділянку серія ЯД №882593 та серія ЯД №857484 від 20.05.2008 року, які видані Рогатинською РДА.
01.04.2009 року між ОСОБА_3 та ТзОВ «Сільськогосподарське підприємство «Пуків-Агро» було укладено два договори оренди вищезазначених земельних ділянок строком на 5 років.
Зазначені договори зареєстровані у Рогатинському районному відділі Івано-Франківської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» при Держкомземі України 21.05.2010 року та 10.08.2010 року.
25 травня 2010 року та 14 серпня 2010 року сторонами було підписано Акти прийому-передачі земельної ділянки в оренду площею 0,3818 га. та 0,4025га. відповідно.
Задовольняючи позов ОСОБА_3 суд виходив з того, що відповідач не виконував зобов’язань передбачених договорами оренди, зокрема своєчасно не вносив орендну плату а також не використовував орендовані земельні ділянки за цільовим призначенням, у зв’язку з чим вони знаходились в необробленому (забур’яненому) стані, що на думку суду є підставою для розірвання договорів.
Такий висновок колегія суддів вважає правильним виходячи з наступного.
Частиною 1 ст.651 ЦК України встановлено, що договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною.
Відповідно до ч.1 ст.32 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду на вимогу однієї із сторін в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору.
Згідно ст.24 Закону орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати.
Згідно ст.25 Закону орендар земельної ділянки зобов'язаний: приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку; виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.
Як передбачено ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач-орендар з часу підписання договору допустив істотні порушення умов договору, зокрема, не виплатив орендну плату а також не використовував орендовані земельні ділянки за цільовим призначенням протягом 2009-2010р.р., що є порушенням п.8 та п.25 договорів оренди і безпосередньою підставою для розірвання договору.
Доводи апелянта з приводу того, що права і обов’язки за договорами оренди ТзОВ «Сільськогосподарське підприємство «Пуків-Агро» виникли лише після державної реєстрації договорів, а не з часу їх укладення - не заслуговують на увагу з таких підстав.
Як видно з матеріалів справи, спірні договори оренди земельних ділянок площею 0,3818га. та 0,4025га. укладені сторонами 01.04.2009 року, а зареєстровані у встановленому порядку в Рогатинському районному відділі Івано-Франківської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» при Держкомземі України лише 21.05.2010 року та 10.08.2010 року. Проте як підтвердив у судовому засіданні представник апелянта, обов’язок державної реєстрації договорів оренди за домовленістю сторін було покладено на ТзОВ «Сільськогосподарське підприємство «Пуків-Агро», тому зволікання відповідача щодо державної реєстрації договору не може розцінюватись як підстава для відмови в задоволенні позовних вимог при оцінці обставин набрання договором чинності.
Не заслуговують на увагу і доводи апелянта щодо виконання умов договору по сплаті оренди, оскільки судом І інстанції встановлено факт порушення орендарем умов сплати оренди, що не спростував представник відповідача. Крім того, відповідачем в цій частині позов визнано та сплачено орендну плату і борг включно з 2009 року.
Твердження представника апелянта про те, що судом І інстанції не було встановлено факту «нецільового використання земельної ділянки», а тільки встановлено факт її не обробітку, спростовується наступним.
Згідно п.п.12,14 Договору, земельна ділянка передається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Умови збереження стану об»єкта оренди: орендар зобов»язаний зберігати родючість грунтів на орендованій земельній ділянці.
Згідно п.25 Договору обов»язком орендаря є використання орендованої земельної ділянки за цільовим призначенням.
Як встановлено судом та підтверджено представником відповідача, орендовані земельні ділянки не оброблялися до травня 2010 року, відповідно орендар не забезпечив ведення товарного сільськогосподарського виробництва згідно умов договору.
Тому колегія суддів вважає, що судом першої інстанції належним чином здійснено оцінку та дослідження доказів, а рішення постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції були досліджені у встановленому законом порядку.
Доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення не встановлено.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ТзОВ « Сільськогосподарського підприємства « Пуків-Агро» відхилити, рішення Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 24.06.2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.
Головуюча: Перегінець Л.В.
Судді: Горблянський Я.Д.
Меленко О.Є.
Згідно з оригіналом
Суддя: Перегінець Л.В.