КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2-а-2570/10                                          Головуючий у 1-й інстанції:   Федчишен С.А.  

Суддя-доповідач:  Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

"06" вересня 2011 р.                                                                                                              м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

          головуючого судді            - Пилипенко О.Є.  

          суддів                                - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

          при  секретарі                   - Гончар Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу  ОСОБА_2 на постанову Ленінського районного суду м.Вінниці від 03 листопада 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов’язання до вчинення дій, -          

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2010 року позивач –ОСОБА_2 звернувся з позовом до Ленінського районного суду м.Вінниці з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов’язання до вчинення дій в якому просив, визнати дії посадових осіб по виключенню з пенсійного перерахування на 01.01.2008 р. 1/12 (місячна норма) одноразової (раз в рік) матеріальної допомоги на оздоровлення, самоуправне зменшення премії з 33,3 % грошового забезпечення до 15 % неправомірними та зобов’язати відповідача повторно в 15-денний термін перерахувати пенсію позивача з урахуванням 1/12 грошової допомоги на оздоровлення, 33,3 % премії від грошового забезпечення замість 15 % та відшкодувати пенсійну недоплату за період з 01.01.2008 року по дату вступу в законну силу рішення суду.

Постановою Ленінського районного суду м.Вінниці від 03 листопада 2010 року у задоволенні адміністративного позову було відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду та направити справу на новий розгляд в іншому складі суду. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права.

У судове засідання  сторони та їх представники  не з’явилися, причини неявки суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні –не обов’язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Ленінського районного суду м.Вінниці від 03 листопада 2010 року –без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що 1/12 грошової допомоги на оздоровлення, відповідно до чинного законодавства, не носить постійний характер, а виплачується лише раз на рік, тому не може включатись до розміру грошового забезпечення, з якого обраховується пенсія, окрім того, премія в розмірі 33,3 % від посадового окладу виплачувалася позивачу на підставі Указу Президента України «Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ»№ 926/96, який був скасований, а 07.11.2007 року була прийнята постанова Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу», якою було введено новий розмір премії для військовослужбовців та відповідно до якої позивачу і було перераховано пенсію.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено колегією суддів, позивач отримує пенсію з 1998 року, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб  звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

ОСОБА_2 був звільнений з ОВС за вислугу років служби згідно ст. 65 «а»Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб  звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Розмір пенсії позивача складає 62% (вислуга 24 р.).

Відповідно до ч.1 ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб  звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Порядок обчислення відповідної пенсії передбачений розділом V вищевказаного закону, а саме, відповідно до ст. 43 пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, та у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. 

На виконання вищевказаного положення Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, та членам їх сімей»від 17.07.1992 року, згідно з якою пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення:

-          окладу за останньої штатною посадою, займаною перед  звільненням;

-          окладу  за  військове  звання  або спеціальне звання;

-          процентної надбавки за вислугу років;

-          додаткових видів грошового забезпечення, що надаються щомісяця.

Відповідно до Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 р. N 5 до складу фондів (основного та додаткового) заробітної плати з яких обраховується пенсія включаються премії та винагороди, у тому числі за вислугу років, що мають систематичний характер.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо того, що 1/12 грошової допомоги на оздоровлення є не періодичною виплатою, а виплачується раз на рік, а тому не входить до складу розміру грошового забезпечення, з якого обраховується пенсія.

Дана позиція викладена також в оглядовому листі Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування законодавства з питань пенсійного забезпечення (за результатами справ, розглянутих Вищим адміністративним судом України у касаційному порядку»від 18.09.2008 року та Рекомендаціях Вищого адміністративного суду України «Про деякі питання практики розгляду справ, пов'язаних з перерахунком пенсій деяким категоріям осіб публічної служби та науковим (науково-педагогічним) працівникам»від 23.08.2007 року в яких зазначається, що при обчисленні пенсій військовослужбовців у розрахунок включаються щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством на день призначення цих пенсій.

Відносно зменшення премії позивачу з 33,3 % грошового забезпечення до 15% колегія суддів зазначає наступне.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, премія у розмірі 33,3% була встановлена указом Президента України «Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ»№926/96 від 04.10.1996 року і виплачувалася пенсіонерам до грудня 2007 року включно.

Проте, Указом Президента України «Про внесення зміни до Указу Президента України від 14 квітня 1999 року № 379 та визнання такими, що втратили чинність, деяких указів Президента України»від 18.12.2007 року № 1234/07 вищезазначений Указ Президента України «Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ»№ 926/96 від 04.10.1996 року був визнаний таким, що втратив чинність, а відтак була скасована і премія у розмірі 33,3%.

7 листопада 2007 року була прийнята постанова Кабінету Міністрів України № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу», якою було введено новий розмір премії для військовослужбовців.

Так, у п. 2 ст. 5 вказаної постанови надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, здійснювати преміювання військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу відповідно до їх особистого вкладу в загальний результат служби в межах фонду преміювання, утвореного у розмірі не менш як 10 % посадових окладів та економії фонду грошового забезпечення.

Варто також зазначити, що Законом України "Про внесення змін до статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" від 15 червня 2004 року N 1769-IV статтю 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" доповнено новою частиною дев'ятою, за змістом якої при обчисленні пенсій військовослужбовців у розрахунок включаються щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством на день призначення цих пенсій.  

Реалізуючи положення даних постанови та Закону України, позивачу, як свідчить Довідка № 80/8890, що міститься в матеріалах справи, було встановлено премію відповідно до чинного законодавства в розмірі 15 % (а.с.24).

Доводи апелянта щодо верховенства Конституції України над іншими нормативно-правовими актами не спростовують правильність рішення суду першої інстанції, оскільки норми Конституції є не лише нормами прямої дії, як вірно зазначив апелянт, а є й базовими нормами, для виконання яких уповноваженими на те органами державної влади приймаються нормативно-правові акти, які деталізують та розкривають механізм дії конкретних норм Конституції.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим  доказам. В зв’язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Ленінського районного суду м.Вінниці від 03 листопада 2010 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 41, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Ленінського районного суду м.Вінниці від 03 листопада 2010 року –залишити без задоволення.

Постанову Ленінського районного суду м.Вінниці від 03 листопада 2010 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.    

Головуючий  суддя                                                                               О.Є.Пилипенко

Судді                                                                                         Я.Б. Глущенко

                                                                                               С.Б. Шелест