11.09.2011
< копія >
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 вересня 2011 р. Справа № 2а/0470/10190/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Жукової Є.О.
при секретарі судового засідання Коваленко М.В.
за участю представника позивача Панишко А.О.
за участю представника відповідача Селюкова Г.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми «Орільська»про стягнення адміністративно –господарських санкцій та пені,-
ВСТАНОВИВ:
12 серпня 2011року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, в якому позивач просить:
- стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми «Орільська» на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно – господарські санкції в розмірі 78219грн. 36коп.;
- стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми «Орільська» на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів пеню за порушення термінів сплати адміністративно – господарських санкцій у розмірі 2041грн. 89коп.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.08.2011р. провадження по даній справі було відкрито та призначена до судового розгляду.
Адміністративний позов обґрунтовано тим, що відповідач в порушення вимог ст.ст.19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» в редакції від 06.10.2005р. №2960 – IV не забезпечив працевлаштування інвалідів у відповідній кількості та не сплатив вчасно адміністративно – господарські санкції за нездійснення працевлаштування інвалідів у 2010 році.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила задовольнити позов за викладених у ньому підстав.
Представник відповідача заперечував проти адміністративного позову, просив суд відмовити в його задоволені, посилаючись на заперечення від 06.09.2011р. за вх.№51278, також зазначив, що у позові Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів від 11.07.2011р. дана суб’єктивна оцінка стану виконання товариством з обмеженою відповідальністю агрофірмою «Орільска» вимог ст.19 та ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів» за 2010 рік, за результатами якої був складений розрахунок адміністративно - господарських санкцій. Згідно форми №10-П1 позивачем було встановлено, що середньооблікова чисельність штатних працівників ТОВ агрофірми «Орільська», яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність становить 8 чоловіків, а відповідно до 4%-ого нормативу від штатної чисельності, на підприємстві має працювати 12 інвалідів. На підставі чого позивач, на думку відповідача, робить помилковий висновок, що факт меншої кількості працюючих робітників - інвалідів на підприємстві, є фактом встановлення Дніпропетровським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів недотримання ТОВ агрофірмою «Орільська» вимог ст.19 та ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів». Отже, в акті позивач пропонує відповідачу добровільно погодитися з фактом недотримання вимог ст.19 та ст.20 зазначеного закону, та самостійно розрахувати та сплатити адміністративно - господарські санкції за невиконання ним нормативу робочих місць за 2010 рік, призначених для працевлаштування інвалідів, і пеню, передбачену ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів».
Таким чином, відповідач вважає, що Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, маючи власні повноваження, провів перевірку документів ТОВ агрофірми «Орільська» і не встановив обставини, які призвели до неповної чисельності інвалідів на підприємстві відповідача, та не з'ясував, чи дійсно наявна вина підприємства у такому випадку.
З метою прийняття законного і обґрунтованого рішення у справі судом були дослідженні наступні письмові докази, наявні в матеріалах справи: звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2010 рік ТОВ агрофірми «Орільська»; розрахунок суми позову; наказ директора ТОВ агрофірми «Орільська» від 29.12.2009р. №151, №152; висновки про атестацію звичайного робочого місця – на посаді сторожа, обліковця, різноробочого та свинарки від 05.01.2010р.; звіт про наявність вакансій станом на 01.01.2010р., 01.02.2010р., 04.03.2010р., 01.04.2010р., 07.05.2010р., 07.06.2010р., 01.07.2010р., 04.08.2010р., 06.09.2010р., 05.10.2010р., 02.11.2010р., 01.12.2010р.; лист від 03.09.2011р. №124; лист від 05.09.2011р. №1426; лист від 25.12.2009р. №102; довідка №354 від 05.09.2011р.; витяг з газети «Присамарська нива» за 30.12.2009р.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю агрофірма «Орільська» подала до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2010 рік за формою №10-ПІ, затвердженою наказом Міністерства праці України від 10.02.2007р. №42.
Згідно рядку №01 середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) за 2010 рік фактично становила 310 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (рядок №02) становить 8 осіб; кількість інвалідів – штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів» (рядок №03) становить 12 осіб.
Відповідно до ч.3 ст.18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів» №875-XII від 21.03.1991р. підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Стаття 19 зазначеного вище Закону передбачає, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Частина 3 ст.18-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів» зазначає, що саме державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.
В матеріалах справи містяться звіти ТОВ агрофірми «Орільська» про наявність вакансій на посади сторожа, підсобного робочого, тракториста - машиніста, станом на 01.01.2010р., 01.02.2010р., 04.03.2010р., 01.04.2010р., 07.05.2010р., 07.06.2010р., 01.07.2010р., 04.08.2010р., 06.09.2010р., 05.10.2010р., 02.11.2010р., 01.12.2010р. форми 3-ПН, яка затверджена наказом Міністерства праці України від 19.12.2005р. №420, які були отримані Новомосковським центром зайнятості, що підтверджується відміткою про отримання.
Також, відповідач звертався до сільського голови Керносівської сільської ради Горбатока П.В. з листом від 25.12.2009р. №102 про направлення на роботу в ТОВ агрофірму «Орлівська» інвалідів ІІІ групи зі зазначенням висновку МСЕКу та проводив рекламні компанії – шляхом розміщення оголошення в газеті «Присамарська нива».
Крім того згідно листа від 05.09.2011р. №1426 Новомосковського міськрайонного центру зайнятості та довідки від 05.09.2011р. №354, виданої головою виконкому Керносівської сільської ради, відповідач неодноразово звертався до зазначених компетентних органів з метою сприяння працевлаштування інвалідів на вакансії, зазначені в звітах ТОВ агрофірми «Орлівська» за 2010рік.
Отже, відповідачем були вжиті всі залежні від нього заходи для забезпечення необхідної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, натомість позивачем - Дніпропетровським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів не було надано жодного доказу щодо спростування дій, вчинених відповідачем з метою виконання вимог ст.ст.19, 20 зазначеного вище Закону.
Згідно ч.1 ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів» Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Також, суд зазначає, що адміністративно – господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов’язковим платежем), обов’язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Податковим кодексом України, а є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв’язку із скоєнням правопорушення.
Стаття 218 Господарського кодексу України передбачає, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Частина 1 статті 71 КАС України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Позивачем – суб’єктом владних повноважень у ході судового розгляду справи не доведено правомірність своїх висновків щодо порушення відповідачем вимог ст.ст.19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів», натомість відповідачем – товариством з обмеженою відповідальністю агрофірмою «Орлівське» повною мірою була доведена протиправність рішення позивача щодо нарахування адміністративно - господарських санкцій в розмірі 78219грн. 36коп. та пені в сумі 2041грн. 89коп. за порушення ТОВ агрофірмою «Орлівське» вимог ст.ст.19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів» та відсутність вини відповідача щодо непрацевлаштування інвалідів на вакантні посади підприємства.
Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 КАС України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 КАС України, полягає в тому, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а отже за таких підстав адміністративний позов Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми «Орільська» про стягнення адміністративно – господарських санкцій та пені не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративного позову Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми «Орільська» про стягнення адміністративно – господарських санкцій та пені в сумі 80261грн. 25коп. – відмовити.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 12.09.2011р.
Суддя < (підпис) >
< Текст >
< Список >
< Список >
< Список >Є.О. Жукова
< Текст >
< ПІБ Судді >
< ПІБ Судді >