ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2011 року   < год:хв > Справа № 2а/0370/2132/11

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Сороки Ю.Ю.,

при секретарі судового засідання Шепталовій А.П.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Литвин О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до  Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Рівненській області, Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, тимчасово виконуючого обов’язки начальника Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Рівненській області Омельчук С.І. про визнання протиправними дій та скасування постанови про застосування фінансових санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3  звернувся з позовом до  Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Рівненській області, тимчасово виконуючого обов’язки начальника Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Рівненській області Омельчук С.І. про визнання протиправними дій при проведенні перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт та скасування постанови про застосування фінансових санкцій №0605 від 19 липня 2011 року.

Ухвалою суду від 11 серпня 2011 року в даній справі залучено в якості другого відповідача Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Територіальним управлінням Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Рівненській області 3 червня 2011 року в результаті рейдової перевірки транспортного засобу БАЗ А07919, номерний знак НОМЕР_1, що належить позивачу, були виявлені порушення ст.39 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме перевіряючими зафіксовано відсутність у водія транспортного засобу полісу обов’язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті.

За наслідками виявленого порушення ст.39 Закону Територіальним управлінням Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Рівненській області винесено постанову від 19 липня 2011 року № 0605, якою згідно з абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» до позивача застосована штрафна санкція в розмірі 1 700 грн.

Разом з тим, на думку позивача, зазначена постанова є незаконною, оскільки до перевірки посадовим особам Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Рівненській області водієм автобусу було надано всі необхідні документи, в тому числі і поліс обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті серії 06 № 014136, однак даний поліс не був взятий до уваги, оскільки в ньому не було зазначено прізвище водія.

Відповідно до вимог ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» до документів для регулярних пасажирських перевезень, які повинен мати і пред'явити водій автобуса належать - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України.

Згідно з п. 61 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених Постановою Кабінету міністрів України N 176 від 18.02.1997 року, під час здійснення нерегулярних перевезень водій повинен мати копію договору перевізника із замовником послуг і копію договору обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті.

На думку позивача, наведені норми передбачають наявність у водія договору обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті і дана вимога закону була виконана водієм автобуса. В полісі обов'язкового особистого страхування вказано, що застраховано місце водія саме автобуса БАЗ А07919, а тому не заслуговує на увагу висновок відповідача, що позивачем надаються послуги з перевезення пасажирів без оформлення відповідних документів, оскільки всі необхідні документи були надані при перевірці.

З урахуванням наведеного позивач та його представник в судовому засіданні просили позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Рівненській області проти позову заперечила. В письмових запереченнях, наданих суду, акцентувала увагу на тому, що Територіальним управлінням Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Рівненській області 3 червня 2011 року в результаті рейдової перевірки транспортного засобу БАЗ А07919, номерний знак НОМЕР_1, що належить позивачу, були виявлені порушення ст.39 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме перевіряючими зафіксовано відсутність у водія транспортного засобу полісу обов’язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті.

Представник відповідача акцентувала увагу на тому, що із наданого до перевірки договору обов’язкового особистого страхування серії 06 № 014136, укладеного позивачем із страховою компанією «Інвестсервіс», вбачається, що застрахованим є сидіння водія, а не конкретна особа, що суперечить положенням Закону України «Про страхування» та Положення про обов’язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14.08.1996 року № 959.

В судовому засіданні представник відповідача просила в позові відмовити в повному обсязі та акцентувала також увагу суду на тому, що позовні вимоги щодо визнання протиправними дій при проведенні перевірки позивача з питань дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт є недоведеними та не підтверджуються матеріалами перевірки та обставинами справи, у зв’язку з чим позовні вимоги є безпідставними та не підлягають до задоволення.

Заслухавши пояснення позивача, його представника та представника відповідача, дослідивши наявні у справі письмові докази, судом встановлені наступні обставини.

На підставі завдання на перевірку № 074353 від 2 червня 2011 року посадовими особами Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Рівненській області проведено рейдову перевірку в межах м.Кузнєцовська та Володимирецького району Рівненської області в транспортних засобах, якими здійснюється перевезення пасажирів та вантажів в межах України і міжнародному сполученні за додержання вимог Закону України «Про автомобільний транспорт», Положення про робочий час і час відпочинку водіїв транспортних засобів, Правил надання послуг пасажирського перевезення.

В межах проведення зазначених заходів Територіальним управлінням Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Рівненській області перевірявся транспортний засіб БАЗ АО7919 номерний знак НОМЕР_1, що належить ОСОБА_3.

За результатами проведення перевірки зазначеного транспортного засобу посадовими особами Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Рівненській області встановлено порушення перевізником вимог ст.39 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: надання послуг з перевезення пасажирів на регулярному маршруті при відсутності у водія поліса обов’язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті.

Вказані обставини зафіксовані в акті перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №231548 від 3 червня 2011 року, за  наслідками якого Територіальним управлінням Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Рівненській області винесено постанову від 19 липня 2011 року № 0605, якою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 застосовані штрафні санкції в розмірі 1 700 грн. 

Разом з тим, суд вважає постанову Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Рівненській області від 19 липня 2011 року № 0605 незаконною та такою, що підлягає скасуванню з огляду на наступне.

Відповідно до ст.6 Закону України “Про автомобільний транспорт”  урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті здійснює державний контроль за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів законодавчо регульованої сфери, що визначають організацію перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом та державний нагляд за забезпеченням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, безпеки автомобільних перевезень.

Урядовим органом державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті відповідно до пункту 1 Положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою КМУ від 08.09.2004 року № 1190, є Головна державна інспекція на автомобільному транспорті, що діє у складі Мінтрансзвязку і йому підпорядковується.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, наявністю відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням ними ліцензійних умов, а також процедура здійснення державного нагляду за забезпеченням такими суб'єктами господарювання безпеки автомобільних перевезень врегульована Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 року № 1567.

Згідно п.2 Порядку державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Відповідно до п.4 Порядку державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок.

Згідно пунктів 12, 15, 16 та 21 Порядку рейдова перевірка додержання суб’єктом господарювання вимог законодавства та інших нормативно-правових актів щодо забезпечення безпеки перевезень автомобільним транспортом здійснюється на підставі щотижневого графіка.

Під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України “Про автомобільний транспорт” документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом, додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону, наявність у документах водія відмітки про проходження ним медичного огляду та проведення перевірки технічного стану транспортного засобу перед виїздом на маршрут, відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам, оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні.

Відповідно до абзацу 3 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону у вигляді штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як встановлено судом, підставою для застосування до позивача фінансових санкцій згідно з абзацом 3 статті 60 Закону слугувала відсутність у водія транспортного засобу, що належить позивачу, поліса на обов’язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті. Однак, як встановлено судом та не заперечується представниками сторін, до перевірки, що проводилась Територіальним управлінням Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Рівненській області, водієм ОСОБА_6 був наданий договір обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті серії 06 № 014136, укладеного між ОСОБА_3 та ЗАТ Українська страхова компанія «Інвестсервіс» (а.с.12).

Зі змісту вказаного договору вбачається, що страховиком застраховане місце водія транспортного засобу. Разом з тим, з предмету зазначеного договору вбачається, що застрахованими вважаються водії на час обслуговування поїздки.

Зі змісту статті 1 Закону України «Про страхування» вбачається, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до ст.3 Закону страхувальниками визнаються юридичні особи та дієздатні фізичні особи, які уклали із страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України.

Згідно із ст.4 Закону предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать закону і пов'язані: з життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування); з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності).

Відповідно до ч.2 ст.18 цього Закону договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що підлягають обов'язковому технічному контролю відповідно до Закону України "Про дорожній рух", укладаються страховиками за умови проходження транспортними засобами обов'язкового технічного контролю, якщо вони згідно з протоколом перевірки технічного стану визнані технічно справними. Договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів укладаються на строк, що не перевищує строку чергового проходження транспортним засобом обов'язкового технічного контролю відповідно до вимог Закону України "Про дорожній рух".

Згідно із п.2 Положення про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України 14.08.1996 року № 959, застрахованими вважаються: пасажири з моменту оголошення посадки в морське або річкове судно, поїзд, автобус або інший транспортний засіб до моменту завершення поїздки; водії тільки на час обслуговування поїздки.

Відповідно до п.5 Положення відносини між перевізниками та страховиками щодо страхування пасажирів і водіїв визначаються укладеними між ними договорами доручення та договорами страхування.

З аналізу наведених правових норм суд приходить до висновку, що наявний на момент перевірки договір обов’язкового особистого страхування серії 06 № 014136 свідчить про те, що позивачем дотримані вимоги Закону України «Про страхування», Закону України «Про автомобільний транспорт» та вимоги Положення про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України 14.08.1996 року № 959, у зв’язку з чим обставини викладені Територіальним управлінням Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Рівненській області в постанові від 19.07.2011 року № 0605 щодо відсутності у водія поліса обов’язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті не відповідають дійсним обставинам справи.

Суд не бере до уваги позицію представника відповідачів, викладених в письмових запереченнях, стосовно того, що в даному випадку застраховане сидіння водія, а не конкретна особа, оскільки із предмету договору обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті серії 06 № 014136, укладеного між ОСОБА_3 та ЗАТ Українська страхова компанія «Інвестсервіс», вбачається, що застрахованими вважаються водії тільки на час обслуговування поїздки.

Суд також не приймає до уваги позицію Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Рівненській області стосовно застосування до даних правовідносин інформації, викладеної в листі від 17.01.2011 року № 21 директора Рівненської філії ВАТ «УСК «Дженералі Гарант» щодо тлумачення ст.16 Закону України «Про страхування», оскільки в силу ч.2. ст.19 Конституції України Територіальне управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Рівненській області зобов’язано діяти виключно у спосіб встановлений Конституцією України та Законами України, а не використовувати інформацію третіх осіб з метою реалізації власних владних повноважень.

Крім того, інформація викладена в листі від 17.01.2011 року № 21 директора Рівненської філії ВАТ «УСК «Дженералі Гарант» стосувалась запиту Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Рівненській області від 31.12.2010 року щодо розгляду справи відносно автомобільного перевізника ОСОБА_7, а отже така інформація не має відношення до перевізника - фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 та немає преюдиціального  значення.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряючи, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано , тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення  яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративному судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому варто відзначити, що представником відповідачів при доказуванні обставин по справі не наведено законодавчо обґрунтованої аргументації в спростування позиції позивача по справі, у зв’язку з чим позовні вимоги в частині скасування постанови про застосування фінансових санкцій №0605 від 19 липня 2011 року є підставними та підлягають до задоволення.

Одночасно суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій відповідачів при проведенні перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт, оскільки  позивачем не обґрунтовано в чому полягає протиправність дій або самої процедури прийняття рішення. Крім того, із наявних у справі доказів судом не встановлено протиправності дій відповідачів, що вплинули на процес прийняття рішення.

Керуючись частиною 3 статті 160, статтями 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства  України, на підставі Закону України «Про автомобільний транспорт», суд     

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Скасувати постанову Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Рівненській області № 0605 від 19 липня 2011 року про застосування до фізичної особи підприємця ОСОБА_3 фінансових санкцій в розмірі 1 700 гривень.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з  дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 19 серпня 2011 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя                                                                                              Ю. Ю. Сорока