ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________________________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"29" вересня 2006 р. | Справа № 5/248-06-7142 |
За позовом: Відкритого акціонерного товариства “ЕК Одесаобленерго”, м. Одеса.
до відповідача: Відкритого акціонерного товариства „Одеснафтопродукт”, м. Одеса.
про стягнення 11 437, 95 грн.
Суддя Могил С. К.
Представники:
від позивача: Сергєєв Р. С., на підставі довіреності.
від відповідача: не з’явився.
Суть спору: про стягнення 11 437, 95 грн.
У судовому засіданні 13.09.2006 року була оголошена перерва до 29.09.2006 року у відповідності з ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
Відкрите акціонерне товариство “ЕК Одесаобленерго” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Відкритого акціонерного товариства „Одеснафтопродукт” заборгованості за спожиту активну електроенергію у розмірі 4 312, 54 грн., за перевищення договірних величин споживання електроенергії у розмірі 7 125, 41 грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.09.2006 року строк розгляду справи було продовжено до 18.10.2006 року.
Відповідач відзив на позовну заяву ВАТ ЕК „Одесаобленерго” не надав, але у судовому засіданні позовні вимоги позивача не визнав у повному обсязі, категорично заперечував проти їх задоволення та просив суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі на підставі доводів та заперечень висловлених у ході судового засідання.
В процесі розгляду справи представниками сторін по справі до суду були подані додаткові документи, які у судових засіданнях судом було розглянуті та долучені до матеріалів справи у якості документальних доказів.
Розглянув матеріали справи, вислухав представників сторін, суд встановив:
Між ВАТ “ЕК Одесаобленерго” та ВАТ „Одеснафтопродукт” 10.05.2002 року разом з додатками був укладений договір № 432/9453 про постачання електричної енергії.
Умовами укладеного договору, позивача було зобов’язано відпускати відповідачу електричну енергію у відповідності з встановленими даним договором величинами споживання електричної енергії, а відповідача подавати звіти про кількість спожитої електроенергії та сплачувати за фактично використану електричну енергію на умовах та у строки які передбачено договором.
У відповідності з пунктом 8.7 укладеного договору, договір набрав чинності з дня його підписання та вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку не надійде заява від однієї із сторін про відмову від цього договору або його перегляд. У матеріалах справи відсутні будь які заяви або листи однієї з сторін по договору про відмову від договору або припинення його дії, таким чином станом на дату подання позову договір є дійсним і обов’язковим для виконання сторонами.
Як зазначає позивач, у відповідача за листопад, грудень 2004 року та січень 2005 року існує заборгованість за спожиту активну електроенергією у розмірі 4 312, 54 грн. За твердженням позивача, станом на дату подання позову борг за активну електроенергію відповідачем не було погашено, що також не було зроблено відповідачем і в процесі розгляду справи. За твердженням позивача вказана заборгованість виникла внаслідок неподання звітів відповідачем щодо кількості спожитої електроенергії у розрахункові періоди листопаду, грудня 2004 року та січня 2005 року та самостійним визначенням кількості спожитої електроенергії енергопостачальною компанією на підставі п.3 додатку №2 до договору. Також позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за перевищення договірних величин споживання електроенергії у грудні 2004 року у розмірі 7 125, 41 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивачем до суду було подано розрахунок перевищення договірних величин споживання електроенергії у грудні 2004 року, лімітні повідомлення про коригування ліміту споживання електроенергії до рівня фактично сплаченої електроенергії, рахунки за активну електроенергію та за ПДВ, розрахунок заборгованості за спожиту активну електроенергію.
Ґрунтуючись на наданих документальних доказах та вимогах Закону України “Про електроенергетику”, Правил користування електроенергією, умовах укладеного договору позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість
- за спожиту активну електроенергію у листопаді, грудні 2004 року та січні 2005 року 4 312, 54 грн.;
- за перевищення договірних величин споживання електроенергії у грудні 2004 року 7 125, 41 грн.
Відповідач позовні вимоги позивача не визнав та просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити на підставі того, що у спірний період електроенергія ним не споживалась оскільки об’єкт на який постачалась електроенергія у визначені позивачем місяці не працював. Як на підставу своїх заперечень відповідачем до суду був наданий лист від 01.03.2005 року №03/55, який було отримано позивачем 03.03.2005 року, в якому йдеться про припинення діяльності АЗС-11. Як зазначає відповідач, оскільки об’єктом не споживалась електроенергія і об’єкт взагалі у той час не працював, тому звіти про кількість спожитої електроенергії не подавались. Щодо стягнення заборгованості за ПДВ, то на думку відповідача ці вимоги є необґрунтованими, оскільки він не споживав електроенергію, а тому не може бути допущено перевищення ліміту споживання електроенергії. З підстав викладених у ході судового розгляду справи відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, вислухав представників сторін, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом, між сторонами по справі 10.05.2002 року разом з додатками було укладено договір № 432/9453 про постачання електричної енергії предметом якого є умови та порядок постачання електроенергії позивачем та її оплата відповідачем.
У відповідності з умовами укладеного договору відповідача було зобов’язано проводити остаточний розрахунок за електроенергію на підставі рахунку у термін 5 днів з моменту виставлення рахунку (пункт 3.5.2.2 договору).
Крім того, за умовами укладеного договору відповідача було зобов’язано надавати позивачу звіти про кількість спожитої електроенергії. Правочином також передбачено, що у випадку ненаданні даних про спожиту електроенергію у строк встановлений договором визначення кількості використаної електроенергії здійснюється виходячи з установленої потужності та кількості годин користування електричною енергію без наступного перерахунку. Відновлення розрахунків здійснюється за приладами обліку після спільного складання акту, в якому фіксуються показання приладів обліку електроенергії (пункт 3 додатку №2 до договору). Матеріалами справи також підтверджено, що між сторонами за договором була встановлена потужність електроспоживання та узгоджені дані щодо силового обладнання.
Вказані обставини підтверджуються наданими до суду договором, додатками до договору, відповідними рахунками за спожиту активну електроенергією, які отримані відповідачем та обґрунтованим розрахунком заборгованості, який зроблено на підставі та відповідно до умов укладеного між сторонами по справі договору.
Відповідач розрахунки за спожиту електроенергію на підставі виставлених позивачем рахунків не провів. Доводи відповідача про те, що позивача було повідомлено про зупинення діяльності АЗС –11 судом не приймаються до уваги та відхиляються, оскільки не підтверджені жодним документальним доказом. Лист відповідача від 01.03.2005 року №03/55, який було отримано позивачем 03.03.2005 року, в якому йдеться про припинення діяльності АЗС-11, судом не приймається до уваги, оскільки він стосується періоду який не є предметом розгляду даної справи.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за спожиту у листопаді, грудні 2004 року та січні 2005 року активну електроенергією у розмірі 4 312, 54 грн.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за перевищення договірних величин споживання електроенергії у грудні 2004 року у розмірі 7 125, 41 грн. слід позначити наступне.
Відповідно до умов укладеного договору відповідача було зобов’язано проводити розрахунки за електроенергію згідно умов які визначені у договорі. Згідно з пунктом 3.5.1 укладеного договору сторони домовились про те, що розрахунковим періодом є період з 18-19 число. Також у вказаному пункті зазначено, що при розрахунках за фактично спожиту електроенергію поняття “розрахунковий період” та “календарний місяць” вважаються прирівняними. Згідно п. 2 додатку №1 до договору, за підсумками розрахункового періоду договірна (гранична) величина споживання електроенергії коригується постачальником до рівня фактично оплаченого за цей розрахунковий період величини спожитої електроенергії. Пунктом 5.2 укладеного договору передбачено стягнення п’ятикратної вартості електроенергії у разі перевищення встановленої величини споживання електроенергії. Щодо проведення коригування та стягнення санкцій за перевищення скоригованого ліміту споживання електроенергії, то такі умови також передбачені п. п. 2, 4 додатку №1 до договору.
До наведеного слід додати, що у відповідності з Правилами користування електричною енергією, які затверджено Постановою НКРЕ №28 від 31.07.1996 року із змінами та доповненнями внесеними постановою НКРЕ №928 від 22.08.2002 року, договірна величина споживання електричної енергії, це узгоджений в договорі між постачальником електричної енергії і споживачем обсяг електричної енергії, який може бути спожитий споживачем за відповідний розрахунковий період. Гранична величина обсягу споживання –обсяг споживання електричної енергії, який визначається для споживачів постачальником електричної енергії за регульованим тарифом відповідно до порядку, встановленого чинними нормативно –правовими актами. Згідно п. 11 Порядку постачання електричної енергії споживачам граничні величини споживання електричної енергії та потужності доводяться до споживачів як договірні величини у терміни, обумовлені договором між місцевою енергопостачальною організацією та споживачем. Повідомлення про ці величини є невід'ємною частиною договору. Обов'язковому погодженню з представництвом Держенергонагляду підлягають граничні величини споживання електричної енергії та потужності, розраховані для споживачів з максимальною дозволеною величиною споживання електричної потужності 750 кВт і більше та вибірково для інших споживачів, які впливають на режими електроспоживання у регіоні.
Виходячи з вищенаведеного можна зробити висновок, що проведення та застосування позивачем відносно відповідача направлених дій та процедури встановлення, проведення та доведення скоригованих договірних (граничних) величин споживання електричної енергії має здійснюватись за умови визначення у договорі між сторонами порядку встановлення, проведення та доведення скоригованих договірних (граничних) величин споживання електричної енергії.
Відповідно до пункту 6.1. Правил користування електричною енергією затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996р., зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 02.08.1996 року за №417/1442, договір на постачання електричної енергії є основним документом, який регламентує відносини між постачальником електричної енергії і споживачем, та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.
Як видно з договору та зазначено у його умовах, між сторонами по справі були узгоджені питання щодо проведення коригування ліміту та доведення до споживача скоригованих величин споживання електричної енергії. Також у договорі передбачено умови проведення коригування ліміту споживання електроенергії у разі несвоєчасної оплати і стягнення санкцій в порядку ст. ст. 26, 27 Закону України „Про електроенергетику”, з зазначенням порядку проведення коригування, доведення скоригованої величини споживання електричної енергії, виставлення рахунків за перевищення скоригованої величини та його оплати.
Судом встановлено, що кількість та обсяги електричної енергії та потужності на кожен місяць 2004 -2005 років між сторонами були визначені у додатку №1 до договору, а також те, що у 2004 році відповідачем фактично споживалась електрична енергія, а саме:
- грудень 2004 року –7577 кВт/г;
Вказані обставини підтверджуються наданими до суду розрахунком позивача про обсяги спожитої електроенергії та відповідним рахунком за активну електроенергію.
Відповідно до п. 7.8 Правил користування електроенергією остаточний розрахунок за електричну енергію здійснюється споживачами відповідно до показів розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором. Покази розрахункових засобів обліку знімаються представником постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) та підтверджуються споживачем відповідно до договору. За домовленістю сторін у договорі може бути передбачений інший порядок зняття показів розрахункових засобів обліку. Тривалість періоду для оплати отриманого рахунку зазначається у договорі або на платіжному повідомленні і має не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунку для споживачів, які оплачують електричну енергію самостійно, і 10 операційних днів з дня отримання рахунку для споживачів, які здійснюють розрахунки через свою територіально відокремлену головну організацію.
Як видно з матеріалів справи позивачем відповідачу був виставлений рахунок на оплату спожитої активної електроенергії. Згідно рахунку строк його оплати було встановлено у термін п’ять днів та відповідача було попереджено про припинення постачання електроенергії у разі прострочення його оплати. Як видно з рахунку, його було отримано особисто представником відповідача.
Як видно з матеріалів справи виставлений рахунок у встановлений договором термін відповідачем не був сплачений.
З зазначеного впливає, що відповідачем було затримано проведення оплати за спожиту електроенергію, в зв’язку з чим відповідачем були порушені умови договору в частині проведення своєчасної оплати за спожиту електроенергію у розрахунковому періоді. В зв’язку з несплатою у встановлені договором строки, позивачем відповідачу на підставі договору та додатку №1 була скоригована договірна величина споживання електроенергії до рівня фактично сплаченої електроенергії, а саме:
- на грудень 2004 року –0 кВт/г;
Вказані обставини підтверджуються копією лімітного повідомлення про коригування ліміту споживання електроенергії до рівня фактично сплаченої електроенергії за розрахунковий період.
Статтею 27 Закону України “Про електроенергетику” встановлено, що правопорушення в електроенергетиці тягне за собою встановлену законодавством України цивільну, адміністративну і кримінальну відповідальність. Одним з видів правопорушень в електроенергетиці є крадіжка електричної і теплової енергії, у тому числі споживання електроенергії понад договірні величини, самовільне підключення до об'єктів електроенергетики і споживання енергії без приладів обліку.
Слід зазначити, що Закони, які б відповідно до ст. 92 Конституції України визначали дії, щодо споживання електричної енергії понад граничну величину, скориговану відповідно до п. 11 Порядку постачання електричної енергії споживачам, злочином або адміністративним правопорушенням і встановлювали кримінальну або адміністративну відповідальність за такі дії відсутні.
Таким чином, можна зробити висновок про те, що передбачена ч. 5 ст. 26 Закону України „Про електроенергетику” санкція, про що зазначається у ст. 27 названого Закону, на думку суду, за своєю природою є господарсько –правовою відповідальністю за правопорушення у сфері господарювання і є штрафною санкцією.
Виходячи з наведеного, згідно ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступень виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Пунктом 3 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Пунктом 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.
Суд вважає за необхідне при вирішенні даного спору застосувати ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та зменшити розмір нарахованих ВАТ „ЕК Одесаобленерго” відповідачу штрафних санкцій та стягнути з відповідача на користь ВАТ „ЕК Одесаобленерго” штрафні санкції у розмірі 2 000,00 грн.
Доводи відповідача про необґрунтоване проведення позивачем коригування ліміту споживання електроенергії до рівня фактично сплаченої електроенергії судом не приймаються до уваги та відхиляються, оскільки вони не відповідають дійсності та не підтверджені документально. У відповідності з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Під час розгляду справи відповідачем до суду не було належним чином доведено та доказано належне виконання своїх зобов’язань за договором. У відповідності з ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За таких обставин, приймаючи до уваги вищевикладене, оцінюючи надані документальні докази та доводи сторін викладені у судових засіданнях в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з віднесенням судових витрат на рахунок відповідача, у відповідності зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 77, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Одеснафтопродукт”, р/р 26009121561 в АКБ МТБ, МФО 328168, код 03482749 (м. Одеса, вул. Ізвесткова, 54) на користь Відкритого акціонерного товариства “ЕК Одесаобленерго” на рахунок №26039333537265 в ОЦВ ПІБ, МФО 328135, код 00131713 (м. Одеса, вул. Садова, 3) 4 312 (чотири тисячі триста дванадцять) грн. 54 коп. заборгованості за активну електроенергію.
3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Одеснафтопродукт”, р/р 26009121561 в АКБ МТБ, МФО 328168, код 03482749 (м. Одеса, вул. Ізвесткова, 54) на користь Відкритого акціонерного товариства “ЕК Одесаобленерго” на рахунок №26039333537265 в ОЦВ ПІБ, МФО 328135, код 00131713 (м. Одеса, вул. Садова, 3) 2 000 (дві тисячі) грн. штрафних санкцій за перевищення ліміту споживання електроенергії.
4. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Одеснафтопродукт”, р/р 26009121561 в АКБ МТБ, МФО 328168, код 03482749 (м. Одеса, вул. Ізвесткова, 54) на користь Відкритого акціонерного товариства “ЕК Одесаобленерго” (р/р 26008236684 в ВАТ “МТБ” м. Іллічівськ, МФО 328168, код 00131713 (м. Одеса, вул. Садова, 3) 114 (сто чотирнадцять) грн. 38 коп. держмита, 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на ІТЗ судового процесу.
Накази видати згідно ст. 116 ГПК України.
Рішення підписано 09.10.2006 року.
Рішення суду набирає чинності в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя Могил С.К.