Справа № 2-а-4/2008р.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 березня 2008 року Бобринецький районний суд Кіровоградської області в складі :
головуючого-судді - Адаменко І.М.
при секретарі - Мельніковій О.С.
з участю:
прокурора Бобринецького району Кіровоградської області Коваль М.М.
позивачки ОСОБА_1,
представника відповідача Управління Пенсійного Фонду України в Бобринецькому районі Потапчук Н.М.,
представника відповідача Управління праці та соціального захисту населення Бобринецької РДА Сабліної Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Бобринецького районного суду Кіровоградської області в м. Бобринець справу за адміністративним позовом прокурора Бобринецького району Кіровоградської області в інтересах ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Бобринецькому районі та Управління праці та соціального захисту населення Бобринецької районної державної адміністрації про визнання дій неправомірними, стягнення невиплаченого підвищення до пенсії, та зобов'язання видати посвідчення жерти нацистських переслідувань, -
В С Т А Н О В И В:
Прокурор звернувся до суду з позовними вимогами до Управління Пенсійного фонду України в Бобринецькому районі в інтересах ОСОБА_1 про стягнення невиплаченого підвищення до пенсії, обґрунтовуючи їх тим, що остання є пенсіонеркою та має статус жертви нацистських переслідувань, що підтверджується довідкою управління праці та соціального захисту населення Бобринецької РДА, та має право на отримання підвищення до пенсії на 150 відсотків мінімальної пенсії за віком у відповідності до с. 6-1 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань», але Управління Пенсійного Фонду України в Бобринецькому районі не визнає її права, таким чином з листопада 2006 року по вересень 2007 року на її користь слід стягнути з відповідача 6699 грн. підвищення до пенсії.
В судовому засіданні прокурор та позивачка уточнили та збільшили позовні вимоги просять визнати дії управління пенсійного фонду в Бобринецькому районі неправомірними, стягнути з них на користь позивачки недоплачене підвищення до пенсії за листопад 2006 року - грудень 2007 року в сумі 8311,50 грн. та зобов'язати в подальшому виплачувати підвищення до пенсії у відповідності до ст.. 6-1 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань», а також заявили їх до Управління праці та соціального захисту населення Бобринецької РДА та просять визнати їх дії щодо відмови видати посвідчення жертви нацистських переслідувань неправомірними та зобов'язати їх видати відповідне посвідчення. Заявлені, уточнені та збільшені позовні вимоги прокурор та позивачка підтримали просять їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві та письмових уточненнях до неї.
Представник відповідача Управління Пенсійного Фонду України в Бобринецькому районі Потапчук Н.М. заперечила проти позову просить відмовити в його задоволенні, пояснюючи, що з 13.01.1999 року позивачка ОСОБА_1, знаходиться в них на обліку та отримує пенсію за віком в розмірі 484,03 грн., але оскільки у позивачки відсутнє посвідчення жертви нацистських переслідувань й законодавством не врегульовано механізму виплати підвищення до пенсії особам, що мають вказаний статус, тому останній правомірно відмовлено у виплаті підвищення до пенсії відповідно до п. 2 ст. 6-1 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань» у розмірі 150 відсотків від мінімальної пенсії за віком.
Представник Управління праці та соціального захисту населення Бобринецької РДА Сабліна Н.А. в судовому засіданні також заперечила проти позовних вимог пояснюючи, що оскільки позивачка ОСОБА_1 народилася в 1944 році від матері, яка згідно архівної довідки № 104 від 06.05.1997 року була вивезена до Німеччини та з 1943 року по 1945 рік працювала там на сільськогосподарських роботах, які не відносяться до переліку місць примусового тримання і примусових робіт визначених Законом України «Про жертви нацистських переслідувань», тому позивачка не має право на статус жертви нацистських переслідувань, а довідки № 1668 від 14.11.2006 року, № 144 від 06.02.2007 року, згідно яких ОСОБА_1 має право на пільги, передбачені Законом України «Про жертви нацистських переслідувань», видані їй помилково.
Суд заслухавши осіб, які беруть участь у справі та дослідивши письмові докази вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають виходячи з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Тріуждрич, Берлінський округ, Німеччина, її матір'ю є ОСОБА_2, яка в 1943 році була насильно вивезена до Німеччини, де працювала по 1945 рік на сільськогосподарських роботах, що підтверджується рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 01.03.2002 року у справі № 2-427, яке набрало чинності, архівною довідкою № 104 від 06.05.1997 року, свідоцтвом про шлюб НОМЕР_1 та свідоцтвом про одруження НОМЕР_2.
14.11.2006 року за № 1668 та 06.02.2007 року за № 144 позивачці ОСОБА_1 Управлінням праці та соціального захисту населення Бобринецької РДА видані довідки, згідно яких ОСОБА_1 має право на пільги передбачені ст.. 6-1 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань».
За змістом ст.. 4 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань» № 1584 від 23.03.2000 року, з наступними змінами та доповненнями, особами, які належать до числа жертв нацистських переслідувань, є також діти, які народилися в місцях примусового тримання їх батьків та в місцях відбування батьками примусових робіт.
Відповідно до ст.. 1 вказаного Закону іншими місцями примусового тримання та примусовими роботами є:
- виправно-трудовий табір - місце ув'язнення громадян на визначений термін за ухилення від трудової повинності, з подальшим направленням на попереднє місце роботи або до концтабору, підпорядкований комендатурі СД та поліції безпеки, з особливо жорстоким режимом тримання;
- табір примусової праці для осіб єврейської національності - місце ув'язнення осіб єврейської національності з метою їх використання на важких роботах, перетворений із гетто або новостворений з вивезенням працездатних євреїв із гетто, підпорядкований керівництву поліції та СС;
- табори знищення, створені з метою проведення екзекуцій в стаціонарних приміщеннях, та місцях масових страт мирного населення;
- гестапівські тюрми - місця ув'язнення і тримання з політичних мотивів із застосуванням до ув'язнених насильницьких дій виняткової жорстокості, включаючи катування і вбивства;
- медичні та дитячі заклади, в яких насильно утримувалися особи-донори, особи, над якими проводилися злочинні медичні експерименти та особи, відібрані для онімечування;
- створені в місцях активних антифашистських дій табори для заручників, які підлягали масовому фізичному знищенню;
- пересувні загони (команди) з числа мирного населення, які використовувалися окупантами для власного захисту під час проведення військових операцій або робіт з розмінування;
- карантинні інфекційні табори, створені нацистськими на передньому краї оборони для розповсюдження інфекційних хвороб серед мирного населення та військ Радянської Армії;
- табори для членів сімей офіцерів Радянської Армії, даний перелік є вичерпним.
Оскільки сільськогосподарські роботи не відносяться до місць примусового тримання та примусових робіт визначених статтею 1 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань», то ОСОБА_1 не є такою, що має право на статус жертви нацистських переслідувань та у відповідності до ст.. 6-1 вказаного Закону не має права на передбачені цією нормою пільги, тому позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню так, як відмовляючи позивачці в виплаті підвищення до пенсії та видачі посвідчення жертви нацистських переслідувань відповідачі діяли в межах чинного законодавства.
На підставі викладеного суд не бере до уваги, як докази видані Управлінням праці та соціального захисту населення Бобринецької РДА довідки від 14.11.2006 року за № 1668 та 06.02.2007 року за № 144 позивачці ОСОБА_1
Керуючись ст.ст. 1, 4, 6-1 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань» № 1584 від 23.03.2000 р., з наступними змінами та доповненнями, ст.. 2 ст.ст. 7-12, 69-71, 158-163, 256 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Прокурору Бобринецького району Кіровоградської області, що діє в інтересах ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Бобринецькому районі та Управління праці та соціального захисту населення Бобринецької районної державної адміністрації про визнання дій неправомірними, стягнення невиплаченого підвищення до пенсії, та зобов'язання видати посвідчення жертви нацистських переслідувань відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена до адміністративного суду апеляційної інстанції - апеляційного суду Кіровоградської області через Бобринецький районний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови протягом 10 днів з дня її складення в повному обсязі та протягом 20 днів після цього апеляційної скарги.
Суддя (підпис)
Копія вірна:
Суддя І.М.Адаменко