Справа №  2-291/11

  19.05.2011  

Р І Ш Е Н Н Я

  ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2011 року          Київський районний суд м. Полтави в складі:

                                        головуючого судді          -  Шаповал Т.В.

                                        при секретарі                    -   Отюговій О.І.

розглянувши у  відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за  позовом   ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості  за договором позики та зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним ,-

                                                ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2010 року  ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, сплату пені за прострочення грошового зобов'язання та 3% річних, посилаючись на те, що  04 грудня 2008 року відповідач за договором позики отримав у нього в борг грошові кошти в розмірі 295 200 грн., які зобов'язувався повернути до 01 лютого 2009 року . Разом з тим, відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань та не повернув грошові кошти, отримані в борг.

Змінивши під час розгляду справи позовні вимоги просив стягнути з ОСОБА_2 на свою користь 295 200 грн. в рахунок погашення боргу, 54 907, 20 грн. - збитки від інфляції, 18 270 грн. 05 коп. - 3% річних.

02 березня 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду з  зустрічною позовною заявою   до ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним, посилаючи на те, що на початку 2008 року між ним та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі -продажу  будинку за адресою АДРЕСА_1 де останній зараз зареєстрований та проживає. Ціна договору визначена 200 000 доларів США. На придбання будинку грошей у ОСОБА_1 не було, і він переоформив на своє ім»я його кредитний договір на суму близько 170 000 доларів США в ПФ АБ «Укрсиббанк»і на даний час сплачує           його. При переоформленні вищевказаного будинку у ОСОБА_1 виникли проблеми,  і по усній домовленості він недоплачував мені суму, яка залишилась, а він –ОСОБА_2 написав розписку про отримання в борг 295 200 грн. Гроші  йому ОСОБА_1 не передавались.

Просив визнати договір позики від 04 грудня 2008 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на суму 295 200 грн. недійсним в зв»язку з фіктивністю намірів обох сторін при його укладенні.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 позов  підтримала в повному обсязі, надала пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві.  В  зустрічному позові просила відмовити.

Відповідач та його представник в судове засідання не з»явилися хоча були належним чином повідомлені про день і час розгляду справи, повідомлень про причини свої неявки суду не надали. В попередніх засіданнях представник відповідача ОСОБА_2 –ОСОБА_4 позовні вимоги спочатку визнавав частково, а саме щодо стягнення суми позики в розмірі 295 200 грн. і заперечував проти задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних та збитків від інфляції. В подальшому позовні вимоги не визнав, посилаючись, що визнавав їх помилково. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та задовольнити  зустрічні позовні вимоги.

Третя особа –ОСОБА_5 в судове засідання, належним чином повідомлена про день і час розгляду справи не з»явилася.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до  наступних  висновків.

Судом  встановлено,  що  04 грудня 2008 року  між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в присутності  ОСОБА_6 та ОСОБА_5 був укладений договір позики, за умовами якого ОСОБА_2 отримав у ОСОБА_1 в борг 295 200 грн., які зобов'язувався  повернути до 01 лютого 2009 року.

У відповідності до ст. 1046 ЦК України за договором позики, який згідно зі ст. 1047 цього ж Кодексу був укладений представленою позивачем письмовою розпискою, одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).

Частиною 1 статті 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як встановлено судом, відповідач у визначений у договорі строк грошові кошти в сумі 295 200 грн. ОСОБА_1 не повернув чим порушив умови договору.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо позичальник не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу тобто з урахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення зобов'язання, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги те, що відповідач у визначений у розписці строк не виконав взятого на себе зобов'язання, та не повернув грошові кошти, отримані в борг за договором позики, позовні вимоги, щодо стягнення з  відповідача ОСОБА_2 –295 200 грн. в рахунок погашення боргу, 54 907, 20 грн. - збитки від інфляції, 18 270, 05. - 3% річних від простроченої суми є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що він не отримував у позивача грошові кошти в сумі 295 200 грн. і вказана сума, являлась коштами за реалізований підприємством, директором якого являвся позивач, товар і була викрадена з його автомобіля, оскільки вказане спростовується відмовним матеріалом, згідно якого 02.03.2007 року ОСОБА_2, який являвся експедитором, викрав у ОСОБА_1 3000 грн., які зобов'язувався повернути шляхом відпрацювання, в зв'язку з чим у порушенні кримінальної справи було відмовлено. При цьому сума, зазначена в борговій розписці, не співпадає з сумою, викраденою в ПП Бондаренко.

Крім того, відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню понесені позивачем ОСОБА_1 судові витрати в  сумі 1820 грн. ( витрати по оплаті судового збору –1700 грн.  та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - 120 грн.).

Статтею 1051 ЦК України передбачено, що позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані  ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі рішення суду не може грунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця  або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості предстаника позичальника з позикодавцем  або під впливом тяжкої обставнини.

В своїй зустрічній позовній заяві ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_4, а як на недійсність договору позики позилаються на те, що на початку 2008 року між ним –ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі -продажу  будинку за адресою АДРЕСА_1 де останній зараз зареєстрований та проживає. Ціна договору визначена 200 000 доларів США. На придбання будинку грошей у ОСОБА_1 не було, і він переоформив на своє ім»я його кредитний договір на суму близько 170 000 доларів США в ПФ АБ «Укрсиббанк»і на даний час сплачує його. При переоформленні вищевказаного будинку у ОСОБА_1 виникли проблеми,  і по усній домовленості він недоплачував суму, яка залишилась, а він –ОСОБА_2 написав розписку про отримання в борг 295 200 грн. Гроші  йому ОСОБА_1 не передавались. Дані твердження не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

           Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності право чину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п”ятою та шостою статті 203 ЦК України.                           Договір позики від 04.12.2008 року, укладений сторонами по справі, відповідає вимогам статті 203 ЦК України, а тому недійсним визнати бути не може.

           Керуючись   ст.ст. 11,   209, 213-215 ЦПК України, суд, -   

                                                         ВИРІШИВ:

          Позов  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості  за договором позики  задовольнити.

          Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1  заборгованість за договором позики в сумі 295 200 грн., 54 907 грн. 20 коп. індексу інфляції, 3% річних в сумі 18 270 грн. 05 коп. та судові витрати в сумі  1 820 грн.., а всього  370 197 грн. 25 коп.

          В задововленні зустрічних позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області через Київський районний суд м. Полтави  шляхом  подачі апеляційної скарги   протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Київського районного

суду м. Полтави                                                                                Т.В. Шаповал