Справа№  1806/2-1533/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.09.2011року   Ковпаківський районний суд м. Суми у складі : головуючого- судді Кондратенко М.В., при секретарі Безкровній К.Г.  розглянувши у відкритому  судовому засіданні цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства  Комерційний Банк «  Приват Банк « в особі Сумської філії  про визнання недійсним  пункту кредитно-заставного договору,  з зобов»язанням  повернення транспортного засобу     -

                                                                 В С Т А Н О В И В  :

          Позивач ОСОБА_1 свої  уточнені вимоги обґрунтовує тим, що  11.08.2008 р. між нею і ПАО  «Приват Банк « в особі Сумської філії укладений  кредитно-заставний договір за № SUH 2АЕ 00000148    на отримання  коштів у сумі 15561, 72 доларів США . Заставним майном за договором є  належний їй і зареєстрований в органах ДАІ  автомобіль « Фольксваген  транспортер « , р.н. НОМЕР_1.

         30.08.2010 р. до неї зателефонували  співробітники Банку і під приводом перевірки технічного стану заставного автомобіля вилучили майно з її володіння, з складанням акту про прийом автомобіля  в заклад банківської установи, з посилкою на п. 13.2 умов договору  та яким передбачено , що предмет застави може  бути реалізований  або використаний в інший спосіб для задоволення забезпечених вимог без застосування судових процедур. Таким чином Банк всупереч закону наділив себе правом розпоряджатись майном та яке йому не належить.

       Пункт. 13.2 договору також суперечить  вимогам ст. 312 ЦК України щодо обмеження права власності  тільки у випадках, встановлених законодавством.

        У  зв»язку з кризовими явищами у державі, не може  виконувати свої зобов»язання по кредитному договору щодо сплати коштів у повному обсязі. Але ж право власності на спірний автомобіль зареєстровано саме за нею.

       Дії Банку також суперечать вимогам ст. 321,  ч.6  ст. 576 ЦК України  щодо непорушності права власності, його позбавлення або обмеження лише у передбачених законом випадках і порядку. Також предмет застави  залишається у  заставодавця, якщо інше не передбачено законом чи договором.

       Враховуючи зазначене, просить ухвалити рішення, яким :

1.  Визнати недійсним п.13.2 умов кредитно-заставного договору від 11.08.2008 р.  за № SUH 2АЕ 00000148.

2. Зобов»язати відповідача повернути їй автомобіль « Фольксваген Транспортер « , р.н. НОМЕР_1  .

        У судовому засіданні позивачка, її представник ОСОБА_3  заявлені вимоги підтримали з зазначених вище підстав і пояснили, що фактично спірний автомобіль був переданий Банку під заклад, що вимагає   укладання окремого  договору. Також діями відповідача порушені майнові права заявника щодо  володіння і користування належним їй майном .

        Представник Банку заявлені вимоги ОСОБА_1 не визнав з тих підстав, що  позивачка не виконує своїх договірних зобов»язань  по поверненню кредитних коштів і на даний час виникла заборгованість  у  сумі  18662, 42 долара США. Тому боржник  добровільно передала Банку  заставне майно у вигляді  автомобіля  під заклад  для його можливої  реалізації з метою погашення    заборгованості, що не суперечить Закону України « Про заставу « . А тому у задоволенні позову останній  просить відмовити.

     Суд, вислухавши доводи сторін, перевіривши матеріали справи вважає, що позов не підлягає задоволенню згідно вимог ст. ст.  528, 546,  572, 576 ЦК України,  ст. 44  Закону України « Про заставу «, враховуючи наступні обставини.                                        

     Встановлено, що між  ОСОБА_1   і ПАО  «Приват Банк « в особі Сумської філії укладений  кредитно-заставний договір за № SUH 2АЕ 00000148    на отримання коштів у сумі 15561, 72 доларів США , з поверненням грошей, щомісяця, відповідно до затвердженого графіка. Заставним майном за договором є  належний  позичальнику  автомобіль « Фольксваген  транспортер « , р.н. НОМЕР_1. / а.с.7- 11 /.

    Однак позичальник ОСОБА_1 своїх договірних зобов»язань по поверненню коштів не виконую, що призвело до заборгованості на день ухвалення  рішення у  сумі  18662, 42 долара США,  яка позивачкою у судовому засіданні не спростовувалась і не оспорювалась.

     Відповідно до умов  п.13.2  кредитно-заставного договору,  передбачено позасудове звернення стягнення на заставне майно шляхом :  передачі предмета застави у власність Банку для задоволення і погашення забезпечених вимог ;  передача предмета застави третій особі у відповідності з вимогами законодавства ;  звернення стягнення на підставі виконавчого  надпису нотаріуса / у випадку нотаріального посвідчення договору ;  будь-ка інша процедура, дозволена законодавством України / а.с.  9  /.

     Як вбачається з акту від  30.08.2010 року, підписаного позивачкою і що остання не заперечувала, заставне майно у вигляді автомобіля « Фольксваген  транспортер « , р.н. НОМЕР_1  передано Банку під заклад, що не суперечить вимогам ст. 44 Закону України « Про заставу « - заклад як вид застави рухомого майна , при якій майно, що складає предмет застави, передається заставодавцем у володіння заставодержателя  , а також п.13.2  умов зазначеного вище договору / а.с. 12 /.

    Суду не  надано  ніяких доказів того, що  позивачкою заставне майно згідно акту від  30.08.2010 р.  передано Банку  у володіння  під заклад  без волевиявлення  позичальника ,з застосуванням обману  чи скоєння інших дій, направлених на незаконне отримання  спірного  майна.

      Таким чином суд приходить до висновку, що Банк діяв  згідно умов і зазначених  у п.13.2  кредитно-заставного договору,  вимог закону України « Про заставу «. А тому   не вбачається обставин, які свідчать про порушення прав позивачки  і щоб це було підставою для  судового їх захисту.

       Керуючись статтями ст. ст.  528, 546,  572, 576 ЦК України,  ст. 44  Закону України « Про заставу «,  ст.ст. 10, 11, 60, 208, 213- 215, 218  Цивільного процесуального кодексу України,  суд –

                                                                        В И Р І Ш И В :

      У задоволенні  позову  ОСОБА_1   до Публічного акціонерного товариства  Комерційний Банк «  Приват Банк « в особі Сумської філії  про визнання недійсним  пункту 13.2. умов кредитно- заставного договору від 11.08.2008 р.  за № SUH 2АЕ 00000148, з зобов»язанням повернення автомобіля « Фольксваген Транспортер « , р.н. № НОМЕР_1  - відмовити за  безпідставністю  вимог.

     Рішення  може  бути оскаржене до апеляційного суду Сумської області  через Ковпаківський районний суд м.  Суми протягом  10 днів з дня його проголошення.

     Так як вступна і резолютивна частини рішення  проголошені без участі сторін, вони мають право на оскарження  протягом 10 днів з дня отримання повного вмотивованого тексту рішення.

Суддя                                                                      М.В. Кондратенко