Справа  № 2-915/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

14 вересня 2011 року                                                                       м.Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючої - судді Очиргораєвої О.М.

при секретарі - Рибіній Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ромни цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Володимирський»  про стягнення коштів за період виконання рішень суду та відшкодування шкоди , -

В С Т А Н О В И В:

          Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ КБ «Володимирський» і прохав  стягнути з відповідача завдані збитки від нарахованих, але не сплачених відсотків в сумі 1916,64 грн., упущену вигоду – 1018,24 грн., втрат від інфляції 4668,79 грн., три проценти річних 1137,06 грн., судові витрати на ІТЗ -120 грн. та комісію банку 2 грн., а також відшкодування заподіяної моральної шкоди в розмірі 10000 грн. Пізніше позивач доповнив свої позовні вимоги і прохав стягнути з відповідача відсотки від неповернення коштів за вкладами станом на 29 липня 2011 року в розмірі 2807 грн. 04 коп.; відшкодування за порушення зобов»язання 3 % річних за період з 25 січня 2011 року по 15 серпня 2011 року в розмірі 1300 грн. 96 коп.; витрати від інфляції за період з 25 січня 2011 року по 15 серпня 2011 року розмірі  4668 грн. 79 коп.; відшкодування упущеної вигоди за період з 25 січня 2011 року по 15 серпня 2011 року в розмірі 1125 грн. 47 коп.; відсотки на банківський вклад в розмірі 157 грн. 32 коп.; пеню в розмірі 6954 грн. 64 коп.; а також відшкодування моральної шкоди в розмірі 10000 грн.; судові витрати на ІТЗ -120 грн. та комісію банку 2 грн.

Свої вимоги мотивував тим, що між ним і відповідачем було укладено два договори банківського вкладу « Зручний» від 29.07.2008 року за № 25980081325 та від 28.07.2008 року № 25980081323.  13.02.2009 року позивач звернувся до банку з заявою про розірвання і повернення двох банківських вкладів, у зв’язку з тяжким станом здоров’я, проте отримав відмову у видачі суми вкладу та нарахованих відсотків. Тому він змушений був звернутися до суду. 02.06.2009 року Роменським міськрайонний судом  було винесено рішення, згідно якого  позовні вимоги позивача  були задоволені та стягнуто з ВАТ КБ « Володимирівський» на його користь 64760 грн. суму депозитних вкладів та 4786,41 грн. суму відсотків, яка була нарахована станом на 31.05.2009 року. Так як відповідач коштів не повернув, то він 25 січня 2011 року вдруге звернувся з позовом про відшкодування збитків до суду, який вдруге виніс рішення по справі № 2-58/2011 року, яким стягнув з ПАТ КБ «Володимирський» на користь позивача витрати від інфляції за період з 2.06.2009 року по 25.01.2011 року в розмірі 8 879  грн. 32 коп., а також 3 % річних від простроченої суми за період з 2.06.2009 року по 25.01.2011 року в сумі  3 404 грн. 91 коп., судові витрати в розмірі 120  грн. та витрати за послуги банку в розмірі 5 грн. Станом на 12 липня 2011 року відповідач згідно виконавчих листів за рішеннями Роменського міськрайонного суду коштів не повернув. Внаслідок цього йому було завдано матеріальної і моральної шкоди. Завдана моральна шкода полягає у негативних емоціях і переживаннях, яких він зазнав під час спілкування з відповідачем, у фізичному болю та стражданнях, отриманих у зв’язку з ушкодженням здоров’я із за відсутності коштів на лікування. Невиконання зобов’язання та неповернення вкладу спричинило йому фізичні та душевні страждання.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити.

Представник відповідача повторно в судове засідання не з?явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення йому повістки. До суду представником відповідача були надані письмові заперечення на позовну заяву, згідно з якими він позов не визнав, мотивуючи тим, що відповідно до виписки по угоді № 25980081325 від 29.07.2008 року сума нарахованих та невиплачених відсотків становить 403 грн. 61 коп., так як періодично вкладнику сплачуються відсотки за даним договором банківського вкладу. Тому вимоги позивача в цій частині є безпідставною та не підлягає задоволенню в повному обсязі.

Вимоги позивача щодо стягнення упущеної вигоди також не підлягають задоволенню, виходячи з наступного. Пунктами 4.2. та 4.3. договорів банківських вкладів передбачено, що протягом кожних наступних 6 (шести) місяців строку вкладу встановлюється нова процентна ставка у розмірі, що встановлений у Банку для цього виду вкладу на   момент закінчення шестимісячного строку   знаходження   грошових   коштів   на   депозитному   рахунку,   шляхом   укладення додаткового договору між вкладником та банком до цього договору. Додатковий договір про новий розмір процентів укладається не раніше ніж за 10 (десять) робочих днів до закінчення кожних 6 (шести) місяців строку вкладу. У випадку, якщо вкладник не з'явився до Банку у визначений  термін для укладення Додаткового договору щодо зміни розміру процентної ставки, в подальшому вважається,  що  за  взаємною   згодою   Сторін, на наступний шестимісячний термін за вкладом встановлюється процентна ставка в розмірі, що дорівнює розміру процентної ставки, яка діяла протягом попередніх 6 (шести) місяців строку дії вкладу, зменшеної  на 1 (один) процент.

Так як Позивач не укладав додаткові договори до договору банківського вкладу НОМЕР_1 від 28 липня 2008 року, то розмір процентів на даний час становить 14,5 річних.

Щодо договору банківського вкладу №25980081325 від 29.07.2008 року, то позивач  лише один раз протягом дії договору банківського вкладу, у січні 2009 року, уклав додатковий договір щодо зміни процентної ставки та підвищення її до 20% річних. Протягом наступного періоду дії договору банківського вкладу позивач не укладав додаткових договір банківського вкладу, тому процентна ставка зменшилася до 19% річних. Дії АТ «КБ «Володимирський» по нарахуванню відсотків за договорами банківських вкладів відповідають положенням укладених договорів, а тому підстави для стягнення упущеної вигоди відсутні.

Розрахунок суми заборгованості з урахуванням індексу інфляції здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості. Крім того, позивач, здійснюючи розрахунок, 3 % річних та інфляційних нарахувань, виходив з розміру сум, що підлягають до стягнення згідно з рішеннями Роменського міськрайонного суду Сумської області від 02.06.2009 року та від 25.01.2011 року. Проте, за даними рішеннями суд уже вирішував питання щодо стягнення сум банківських вкладів, судових витрат, 3 % річних та інфляційних витрат.  

Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначає загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів в межах України. Відповідно до п. 1. 29 даного закону платіжна система – платіжна організація, члени платіжної системи та сукупність відносин, що виникають між ними при проведенні переказу коштів. Таким чином, вимогу позивача про стягнення 6954 грн. 64 коп. пені є необґрунтованою ні фактичними обставинами справи, ні положеннями чинного законодавства, а тому не підлягають задоволенню.

Свої вимоги позивач обґрунтував положеннями ч. 1 ст. 1064 ЦК України, відповідно до якої банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Якщо договором не встановлений розмір процентів, банк зобов»язаний виплачувати проценти у розмірі облікової ставки Національного банку України. Проте, обома договорами вкладів передбачено розмір відсотків за депозитом. Так як в банку не має можливості на даний час задоволити вимоги всіх вкладників у повному обсязі, та банком проводяться заходи щодо фінансового оздоровлення та часткового погашення заборгованості перед кредиторами, то кошти за договорами банківських вкладів, після закінчення строку, на який було залучено депозит, були перераховані з депозитного рахунку (тобто суму вкладу) та процентного рахунку (тобто сума нарахованих відсотків) на поточний рахунок.

Позивач, здійснюючи розрахунок, 3 % річних та інфляційних нарахувань, виходив з розміру сум, що підлягають до стягнення згідно з рішеннями Роменського міськрайонного суду від 02 червня 2009 року у справі № 2-391,2009 та рішенням від 25.01.2011 року у справі № 2-58,2011 р. Проте, за даними рішеннями суд уже вирішував питання щодо стягнення суми банківських вкладів, судових витрат, 3 % річних та інфляційних витрат. Таким чином, позивач здійснив розрахунок штрафних санкцій, застосувавши положення ЦК України до суми зобов»язання за рішенням судів, в тому числі, які вже включають в себе 3 % річних та інфляційні витрати. Крім того, рішення судів, про які йде мова у позовній заяві, виконуються у примусовому порядку Зарічним відділом ДВС Сумського міського управління юстиції відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження», по закінченню виконавчого провадження з банку буде стягнено виконавчий збір, що є заходом відповідальності боржника за невиконання рішення суду у добровільному порядку.

     Оскільки у договірних відносинах між банком та позивачем не передбачається обставин відшкодування моральної шкоди, тому така вимога позивача є необґрунтованою.

Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи та надані докази, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 і ТОВ «КБ «Володимирський» було укладено два договори банківського вкладу « Зручний» від 29.07.2008 року за № 25980081325 та від 28.07.2008 року № 25980081323 (а. с. 7 - 10).

Рішенням Роменського міськрайонного суду від 2 червня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені та стягнуто з ВАТ « КБ « Володимирівський» в особі Сумської філії  на користь ОСОБА_1 депозитний вклад в сумі 64760 грн., нараховані відсотки станом на 31.05.2009 року на загальну суму 4786 грн. 41 коп. та 30 грн. витрат на ІТЗ. 30.06.2009 року   позивачу був виданий виконавчий лист № 2-391/2009 (а.с.12), а 20.07.2009 року була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ( а.с.18).

25 січня 2011 року ОСОБА_1 вдруге звернувся до Роменського міськрайонного суду з позовом до ВАТ« КБ « Володимирівський» про відшкодування збитків, який вдруге виніс рішення по справі № 2-58/2011 року, яким вирішив стягнути з ПАТ КБ «Володимирський» витрати від інфляції за період з 2.06.2009 року по 25.01.2011 року в розмірі 8 879  грн. 32 коп., а також 3 % річних від простроченої суми за період з 2.06.2009 року по 25.01.2011 року в сумі  3 404 грн. 91 коп., судові витрати в розмірі 120  грн. а також витрати за послуги банку в розмірі 5 грн., 30.06.2009 року   позивачу був виданий виконавчий лист № 2-58/2011 (а.с. 13).

Але рішення суду не були виконані, а тому позивач звернувся з позовом про стягнення коштів за період виконання рішень.

Наведене свідчить, що між сторонами виникли спірні правовідносини з приводу виконання зобов’язань, що випливають із договору банківського вкладу.

Суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст.1060  ЦК України, за договором банківського вкладу, незалежно від його виду, банк зобов’язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Статтею 1074 ЦК України передбачено, що обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 625 ч.2 ЦК України Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов»язанний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В судовому засіданні встановлено, що згідно рішень Роменського міськрайонного суду від 02 червня 2009 року та 25 січня 2011 року виконавчі листи не виконані і тому втрати від інфляції та 3 % річних підлягає стягненню в судовому порядку.

Загальна сума боргу станом на 25 січня 2011року склала 81377 грн. 64 коп.

За час виконання судових рішень відповідач не сплачував відсотків відповідно до взятих на себе зобов»язань, але продовжує їх нараховувати, що відповідає змісту ст. 1061 ЦК України, станом на 29 липня 2011 року згідно належно засвідченої виписки по угоді 25980081325, наданої 04 серпня 2011 року,  становлять 2715 грн. 83 коп. та згідно виписки станом на 28 липня 2011 року по угоді 25980081323, наданої 04.08.2011 року (а. с. 34), становлять 91 грн. 12 коп. Загальна сума відсотків, що підлягають стягненню станом на 29 липня 2011 року складає 2715 грн. 83 коп. + 91 грн. 21 коп. = 2807 грн. 04 коп.

А сума  3 % річних за період з 25.01.2011 року по 12.07.2011 року складає: 81377 грн. 64 коп.*3% /365*(6+28+31+30+12)=1123 грн. 68 коп.

12.07.2011 року банк сплатив позивачу 5000 грн., тому сума боргу склала 81377 грн. 64 коп. – 5000 грн. = 76377 грн. 64 коп., тоді 3 % річних за період з 12 липня 2011 року по 04 серпня 2011 року (23 дні) складає 76377 грн. 64 коп. * 3% /365*23 = 144 грн. 39 коп.

04.08.2011 року відповідач сплатив позивачу 30000 грн., тому сума боргу станом на 15 серпня 2011 року склала: 76377 грн. 64 коп. – 30000 грн. = 36377 грн. 64 коп., тоді 3 % річних за період з 04.08.2011 року по 15.08.2011 року (11 днів) складуть 36377 грн. 64 коп. * 3%/365*11 = 32 грн. 89 коп.

Загальна сума 3 % річних за порушення зобов»язання складає: 1123 грн. 68 коп. + 144 грн. 39 коп. + 32 грн. 89 коп. = 1300 грн. 96 коп.

Вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат за січень 2011 року суд вважає не підлягаючими задоволенню з тих підстав, що зазначена вимога вирішена рішенням Роменського міськрайонного суду від 25 січня 2011 року по цивільній справі № 2-58/2011 року.

Тому, втрати від інфляції за період з 01 лютого 2011 року по 30 червня 2011 року складають суму в розмірі 3979 грн. 11 коп.

Отже вказані суми підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов?язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі на відшкодування збитків та моральної шкоди.

Але передбачені ст. 625 ЦК України зобов’язання про сплату суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних не є штрафною санкцією і на них не поширюється дія мораторію.

Суд вважає, що пред’явлення  вимог  про  відшкодування  неодержаних  доходів (упущеної  вигоди) покладає на  позивача  обов’язок  довести, що  ці  доходи (вигода) не є  абстрактними, а дійсно  були  б  ним  отримані  у  разі належного  виконання  своїх  обов’язків відповідачем по договору оренди. На  думку суду при  визначенні реальності неодержаних  доходів  мають  враховуватися  заходи, вжиті  позивачем  для  їх одержання, зроблені з цією  метою приготування. У  даному  випадку  суд  вважає, що  позивач  не  довів обґрунтовано  та  належним  чином,   які  доходи  він  міг  отримати  із-за  неправомірних  дій  відповідача.   

Суд вважає, що позивач навів докази, які побудовані на припущеннях і суперечать вимогам ст. 60 ч.4 ЦПК України. Такі докази не можуть судом взяті до уваги.

          Крім того, договором банківського вкладу не передбачено відшкодування моральної шкоди за порушення умов договору, а тому вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди не підлягають задоволенню.

Закон України « Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» суд не бере до уваги оскільки правовідносини між позивачем та відповідачем  регулюються безпосередньо договором банківського вкладу, в якому відсутні  відповідальність за упущену вигоду та стягнення пені. Тому в задоволенні цієї частини позову  необхідно відмовити.

Відповідно ст. 88 ЦПК України з відповідача, на користь позивача, підлягають стягненню понесені ним та документально підтверджені судові витрати, а саме 120 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення  розгляду справи, а також 2 грн. витрат за послуги банку.

Керуючись ст. ст. 10, 60, 209, 212, 213, 214, 215218 ЦПК України, ст. ст. 526, 611, 625 ч.2, 1060 ч. 2, 1167,  1074 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

          Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Володимирський» про стягнення коштів за період виконання рішень суду та відшкодування шкоди – задовольнити частково.

          Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Володимирський»на користь ОСОБА_1 відсотки за неповернення коштів за вкладами нараховані станом на 04 серпня 2011 року в розмірі 2807 грн. 04 коп.; 3 % річних від простроченої суми за період з 25 січня 2011 року по 15 серпня 2011 року в розмірі 1300 грн. 96 коп., втрати від інфляції за період з 01 лютого 2011 року по 30 червня 2011 року в розмірі 3979 грн. 11 коп., а також відшкодування витрат по оплаті інформаційно – технічного забезпечення – 120 грн. та 2 грн. витрат за послуги банку.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Володимирський» на користь держави судовий збір в розмірі 80 грн. 87 коп.

          В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене  до Апеляційного суду Сумської області через Роменський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення  апеляційної скарги, а особами які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні  під час оголошення судового рішення – протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

          Суддя підпис…

Копія вірна:  

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО

МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ О. М. Очиргораєва